«Друга світова війна — тема досліджена вздовж і впоперек», — переконаний історик Олександр Аврамчук, але одразу додає: багато архівів Радянського Союзу, а отже, і важливих епізодів, залишаються недоступними. Особливо тих, що стосуються окупації, колаборації, внутрішньої політики Сталіна й справжньої ролі СРСР у війні.
Москва, за словами Аврамчука, почала будувати свій міф ще у 1945-му, одразу після перемоги. Він базується не на ветеранах чи реальних подіях, а на сакралізації самого Сталіна: «Ветеранів після війни переслідували, паради скасували, соціальну підтримку — обмежили. Бо перемога була справою вождя, а не народу».
І водночас у Росії тепер ревно відстоюють «свою» перемогу. Саме тому, як зазначає британський документаліст Пол Коупленд, у Кремлі агресивно сприйняли участь українських військових у параді в Лондоні.
«Це був сигнал українцям — ”Ми з вами”, а британцям — ”Українці борються за свободу так, як ми колись боролись із нацизмом”», — пояснює Коупленд.
Український голос у темі Другої світової досі майже не почутий, вважає Аврамчук.
«У радянських військових меморіалах у Німеччині часто трапляються українські прізвища. Але майже ніде не сказано, що це українці. Та головна проблема — не лише у радянській спадщині, а й у неефективності українського голосу в світі», — нагадує історик.
Обидва експерти сходяться в одному: Росія використовує війну як міф — і на внутрішньому, і на міжнародному рівні.
«Вони намагаються дискредитувати Україну, змальовуючи її як нацистську конструкцію. Це серйозний міжнародний виклик», — попереджає Аврамчук.
Докладніше — в подкасті Лариси Задорожної і Олексія Бурлакова «Погляд».