Пане посол, Ви на посаді вже понад 100 днів. 13 січня ви вручили президенту Польщі Анджею Дуді вірчі грамоти, і сьогодні, 21 травня, ми пишемо це інтерв'ю, вже 128 день від моменту вручення цих вірчих грамот. Що вдалося за цей час зробити в українсько-польських відносинах саме Вами?
Насправді я тут з 24 листопада, хоча офіційно вірчі грамоти вручив 13 січня. Дійсно, роботи тут дуже багато, починаючи від досить великого навантаження, пов'язаного з двостороннім діалогом. За цей час у нас відбувся і візит президента, і декілька візитів міністра закордонних справ, і постійні контакти на рівні інших міністрів, зокрема міністрів культури. І конкретними результатами цього стало насамперед досягнення порозуміння між нашими сторонами про відновлення процесу ексгумації і пошуків жертв, які ми маємо з Другої світової війни. Це налагодження питання історичного діалогу, це питання пов'язані з відновленням взаємодії у сфері оборони і оборонної промисловості.
У нас вже відбулося декілька заходів, які покращують взаємодію і співпрацю у сфері оборони, а також у зміцненні обороноздатності України. Це питання пов'язані з енергетичною співпрацею. Ми мали декілька візитів міністра енергетики. В нас розвивається досить серйозний спектр взаємодії в енергетичних секторах. Це питання пов'язані з підтримкою української громади. Ми активно працюємо над тим, щоб забезпечити відкриття українського так званого «unity hub». Тут вже проведена велика робота з підготовки до підписання відповідних документів і відкриття відповідних установ.
Також, звичайно, в нас важливий прошарок взаємодії — це питання міжрегіональної взаємодії. Я дуже щасливий з того, що тут польські міста, польські регіони є одним із активних контрибуторів до стійкості України. Міжрегіональний рівень, завдячуючи прямим контактам між регіонами, завдячуючи нашій координаційній роботі, також посилює Україну в практичному вимірі, але також допомагає польським партнерам відчути практичні справи, які пов'язані з зміцненням стійкості під час війни, під час бойових дій, які для регіонів України вже стали, на жаль, буденністю. А Польща тільки починає це вивчати.
І багато інших сфер, які одним словом не опишеш, але насправді наші відносини доволі багатогранні. Виникали декілька проблемних ситуацій, які вдалося врегулювати насамперед, пов'язані з блокуванням кордону.
Були питання пов'язані з організацією провокацій перед виборами і перед початком пошуку, ексгумацій. Це пов'язані з могилою українців на горі Монастир. Які також завдяки спільній взаємодії міністрів культури вдалося ввести в, скажімо так, рамки нормального діалогу і не дати цій проблемі перешкодити в попередньо запланованих діях.
Польща є однією з найбільш активних для України партнерів. В нас досить розгалужена мережа транзиту і різного роду поїздок. Також це один із елементів нашої взаємодії, як ми називаємо, «посольство на колесах». Тому не завжди вдається зустрітися так в той час і в тих місцях, де б хотілося. Але я вам скажу, що в сьогоднішніх умовах війни, я думаю, що кожне посольство має бути доволі мобільним, гнучким і спроможним виконувати ті задачі, які ставить керівництво держави.
Польща пройшла перший тур президентських виборів. Що в цих результатах головне для України? Чи є шанс, що Польща і надалі буде залишатись нашим партнером і союзником? І в євроінтеграційних прагненнях, і в прагненнях України стати членом НАТО? Бо один з кандидатів, наприклад, вже взяв на себе зобов'язання не підтримувати вступ України до НАТО в майбутньому?..
Насправді, вибори — це внутрішній процес Польщі. І, звичайно, ми, як українська сторона, як представництво Української держави тут, не маємо жодного до цього відношення. Але ми прекрасно розуміємо, що від наслідків цих виборів залежить майбутнє співпраці між Україною і Польщею. І звичайно, ми зацікавлені в тому, щоб розвиток двосторонніх відносин, двостороннього партнерства, підтримка України у війні з Росією, а також наші спільні безпекові виклики були належним чином зрозумілі для майбутнього президента.
Щоб це був пріоритет, так як це був для попередніх керівників держави і урядів Польщі. Щоб ми мали конструктивний діалог і могли вирішувати питання, які стоять на порядку денному. За всі 34 роки незалежності відносин між Україною і Польщею, ми завжди знаходили можливість вирішувати складні і нескладні проблеми і знаходити можливості для конструктивного діалогу. Тому я вірю, що незважаючи на те, хто виграє ці вибори в другому турі, ми будемо мати довірливий діалог і конструктивну співпрацю.
Зрозуміло, що від кожного з кандидатів залежить, як, яким шляхом і в який спосіб буде реалізовуватись зовнішня політика Польщі. Державний інтерес Польщі традиційно звучив так, що без вільної України немає вільної Польщі. Я переконаний, що це і залишатиметься основним постулатом зовнішньої політики Польщі, а передвиборча риторика відійде на задній план. І ми, переконаний, будемо бачити це в практичних діях відразу після виборів.
Натомість забігати наперед і прогнозувати, хто і як може виграти, це питання більш закритого формату і не для публічного обговорення, тим більше з боку українського посла.
Чекаємо вибору польського народу. Польща з початку року головує в Раді Європейського Союзу. Яким було це головування для України, зокрема для євроінтеграції України? Адже Київ намагався, чекав і чекає на якесь пришвидшення темпів, на якийсь прорив?
Ми привикли говорити якимись голосними заголовками, а насправді європейська інтеграція це щоденна, складна, важка і наполеглива робота. І цією роботою ми якраз і займаємося. Хотів би нагадати, що саме до Польщі відбувся перший закордонний візит двостороннього рівня президента України Володимира Зеленського. Було узгоджено напрямки співпраці між Україною і Польщею в процесі європейської інтеграції.
Дійсно, ми концентрувалися на відкритті кластерів, які надзвичайно важливі для того, щоб показати прогрес в переговорному процесі з Європейським Союзом. Польща зробила тут максимум можливого, і ми за це дуже вдячні. Ті політичні перепони, які ставить Угорщина, також змушує і держави Європейського Союзу, і Європейську комісію задуматися над тим, наскільки правильні є принципи ті, які зараз функціонують в Європейському Союзі, чи є вони життєздатними в умовах сьогоднішніх викликів, коли одна держава з абсолютно політичних, а можливо навіть не політичних, а певних особистісних мотивів того чи іншого керівника, пробує блокувати інтеграцію навіть не одної, а цілої групи країн.
Оскільки тут є і Молдова, оскільки є і Албанія, і це складає загрозу процесу розширення. Тому ми вдячні Польщі за конструктивний підхід, за те, що вони шукали шляхи виходу, за те, що допомагали практично. У нас було декілька візитів експертних груп, які допомагали Україні у підготовці до переговорів. Один з них – очолював заступник міністра Марек Правда, нещодавно був міністр у справах ЄС пан Шлапка в Києві, де обговорювалися конкретні напрямки, що і як робити. Ми постійно в діалозі з Міністерством закордонних справ, з Офісом прем'єр-міністра в плані тактики і дій на конкретних питаннях щодо тієї чи іншої проблеми, яку ми обговорюємо з Європейським Союзом.
І, звичайно, важливо те, що в вимірі лінійних міністерств фактично кожного тижня ми маємо високе представництво з боку України в заходах, які проводяться польським голованням у Варшаві. Як правило, це міністерський рівень, який забезпечує, насамперед, представленість інтересів України на загальноєвропейських платформах, які організовуються польським голованням в ЄС, а також дозволяє провести повноцінні консультації з міжнародними партнерами, з європейськими партнерами саме у Польщі.
І ми тут дуже вдячні за належну організацію і високий рівень підтримки України, тому що фактично на кожному секторальному заході, чи це енергетика, чи це екологія, чи це питання з транспортом пов'язане, тема України є ключовою, і це завдяки польському голованню. І, звичайно, це відображається потім на відповідні рішення наших європейських партнерів, які повинні сприяти євроінтеграції України. Тому роботи ще перед нами доволі багато. Досить добре, що польське головування узгодило пріоритети разом з данським головуванням, і ті справи, які не завершені під час цього півріччя, будуть продовжені під час наступного данського головування.
Прем'єр-міністр Польщі Дональд Туск повідомив, що Україна втратить торговий безвіз з ЄС, і що польський уряд хоче допомагати Україні, але інтереси Польщі, польських виробників, вони для Польщі є головними. І з 5 червня такого механізму, як торговий безвіз, не буде. Тож, власне, повертаємось до ситуації, яка була до війни в плані правил на кордоні. Що Ви про це думаєте?
Я б не забігав наперед з усіма домовленостями між Україною, Європейським Союзом, а також державами, членами. Звичайно, природнім є, що кожна країна захищає свої національні інтереси. Україна також захищає свої інтереси, і шляхом діалогу, і шляхом відповідних дій в міжнародних інституціях ми проштовхуємо реалізацію своїх планів. Це нормальна історія, і зараз для нас головне не втратити європейський ринок. А не втратити ми його можемо саме у взаємодії з державами, партнерами.
Найбільш щасливою була сільськогосподарська група товарів, через яку відбувалися блокування кордонів і відповідні протести. Зараз цей діалог по питаннях сільського господарства переведений в конструктивну площину. У нас кожного місяця відбуваються консультації, переговори, або це міністри сільського господарства, або це відповідні асоціації чи групи виробників сільськогосподарської продукції, які між собою визначають, де є, дійсно, проблема, тобто конкуренція чи загроза для внутрішнього ринку Польщі, де є надумані речі, які розкручуються в тому числі російською пропагандою, а де є спільні можливості, які можна реалізовувати, наприклад, постачаючи сировину з України для переробки тут і продажів на ринки третіх країн чи на ринки інших європейських країн.
Тому в нас альтернативи діалогу немає, і саме через таку практичну роботу на рівні відповідних відомств, а також асоціації бізнесу, ми зараз допомагаємо і Україні, і Польщі знайти те порозуміння, яке буде задовольняти інтереси і наших виробників, і не створює загрозу конкуренції чи створення якихось додаткових міфів для європейських виробників. Давайте подивимося, як завершиться процес після 5 червня. Я думаю, що в нас є багато чого сказати, але не забігаємо наперед, поки не прийняті відповідні рішення.
Подивилася товарообіг між Україною і Польщею за минулий рік, і це 11,7 мільярдів доларів. З них майже 7 мільярдів Польща експортує в Україну, і 4,6 мільярдів складає експорт українських товарів до Польщі. Що з цим робити, як змінити ситуацію?
Я не бачу тут негативу. Україна зараз перебуває в війні. Нам потрібна велика кількість різного роду продукції, товарів. Те, що ми споживаємо їх з Польщі, це показує, наскільки ми зацікавлені в цьому ринку, в отриманні цієї продукції. Якщо ви подивитесь на структуру торгівлі, то більше 20% це різного роду енергетичні матеріали, це паливо і те, що потрібно як для фронту, так і для нормального функціонування. Тому це щастя, що ми маємо такий товарообіг і маємо можливість отримувати.
Україна зараз концентрується на обороні і більшість продукції, яка виробляється, в нас споживається для потреб війни і також функціонування Української держави. Тому те, що в нас відкриті шляхи, те, що ми маємо логістичні маршрути, те, що ми маємо можливість реалізовувати проекти спільні з польською стороною по забезпеченню постачання до України всього потрібного, включаючи оборонні речі, включаючи закупівлю різних товарів для військової індустрії, це, звичайно, досить важлива річ.
І мені здається, ця диспропорція, на жаль, збережеться, навіть якщо війна закінчиться. Тому що в нас є велика потреба відбудови, наш ринок буде споживати набагато більшу кількість товарів і послуг, ніж зараз є. Тому ми, навпаки, зацікавлені в залученні іноземного капіталу, іноземного бізнесу і іноземних товарів, тому що не все виробляється в Україні, а воно вкрай потрібне. Тому давайте дивитися на це об'єктивно, а не з точки зору стандартної статистики. З іншого боку, є певна різниця в статистиці.
Наша статистика говорить про 11,7 мільярдів, польська статистика говорить про 14 мільярдів. Тобто, для Польщі це також великий ринок, зараз, здається, сьомий, якщо не помиляюся, ринок збуту їхніх товарів, і це показує, наскільки ми важливі для них. Це не тільки те, що ми потребуємо Польщі, але і Польща потребує нас. І більше того, Україна — це великий ринок для польських фірм. Ми зараз працюємо над підготовкою до відбудови, вибудовуються відповідні механізми, структури, і вибираються ті компанії, які готові брати участь в цьому. Вже не те, що зменшується, наскільки триває війна, є природній острах.
Але якщо хтось поїде до України і зрозуміє, що зараз відбувається, це відкриває для себе очі на те, що відбувається в Україні. От в березні був візит великої групи компаній Arlen, тобто підкомпаній, які працюють в цьому консорціумі. Вони для себе відкрили реальність сьогоднішньої України і можливості для і співпраці, і постачання, і створення спільних підприємств, і участі в процесах відбудови, які стосуються енергетичної інфраструктури, розширення мережі, наприклад, цих паливних станцій і так далі. Тобто, хто не їде, той не розуміє.
У Львові ми проводили в квітні великий форум пов'язаний з оборонними промисловостями і також залучили велику кількість приватних і державних підприємств в Польщі, які певним чином відкрили очі на реалії сьогоднішнього дня в Україні, і на потужності української промисловості, і перспективи, які відкриваються для польского оборонного сектору, враховуючи український досвід. Тому, навпаки, ми стараємося, щоби обсяги і торгівлі, і обсяги взаємодії зростали. Нам це вкрай потрібно. Не скрию, можливо, це звучатиме дуже голосно, але Польща для України — це «дорога життя», тому що 95% постачання йде через Польщу, і більшість переїздів наших громадян також здійснюється через територію Польщі.
Тому давайте не недооцінювати нашого партнера, а знаходити максимум можливостей для того, щоб показати і їм можливості, тобто польській стороні, можливості для заробітку, бо бізнес там орієнтований, а також перспективи, які нам цікаві. І додайте до цього ще український бізнес, який працює тут, а це понад 70 тисяч підприємців великих і малих, які вже знайшли своє місце в Польщі і фактично мультиплікували свій бізнес з України, виробничі потужності, постачання різного роду, спільні підприємства. Тому тут перед нами великі можливості, якщо ми правильно це скеруємо, і створимо атмосферу більш комфортну для іноземного бізнесу в Україні.
Щодо війни Росії проти України, то яка роль і значення Польщі в підтримці України і у мирному процесі, тобто в цих так званих мирних переговорах, що тривають?
Ми вже знаємо статистику підтримки Польщі для України, яка обраховується приблизно 4,5 мільярда доларів військової допомоги, а загальна допомога до України, враховуючи біженців, які приїхали під час війни, це десь близько 9 мільярдів. Тобто, це колосальна сума і зусилля, які допомогли Україні пережити і перші роки війни, і зараз тривати в триваючих російських атаках. Якщо ви подивитеся на діяльність і польських волонтерів, і різного роду організацій, але також державних інституцій, то допомога Україні не припиняється.
Тільки говорять про це найменше із зрозумілих причин внутрішньополітичного порядку денного. Для нас важливо також, як кажуть, казати «дякую», і показувати перспективи, що Україна залишається надійним партнером і вигідним ринком. І тому це спільний процес взаємної вигоди. Питання про можливість, чи вплив Польщі на процес пошуку миру, то ми бачили в залученості прем'єр-міністра Туска до переговорів з іншими європейськими лідерами. Це і візит чотирьох лідерів до Києва 10 травня, це і зустрічі, переговори в рамках інших платформ, де спільно європейські лідери, серед яких Польща, розмовляють із Трампом, а також готують позиції про протидії Росії.
Зокрема, санкції, 17 пакет санкцій, який був прийнятий за активною участю Польщі. Це активна залученість до комунікацій з іншими міжнародними партнерами. Ми бачили публічну комунікацію про розмову міністра закордонних справ Польщі з китайським відповідником. Це також певний елемент проактивної позиції, де позиція польської дипломатії сприймається іноземними партнерами і грає свою роль у пошуку миру. Тому, звичайно, ці горизонти не обмежені, оскільки поки що ми не маємо чітких і зрозумілих перспектив досягнення чи перемир'я, чи початку мирних переговорів.
Але для нас надзвичайно важливо, що Польща залишається і тим містком в комунікації, а також активним учасником пошуку миру в глобальному вимірі. Тому дуже дякуємо польським партнерам і сподіваємося на те, що ми будемо мати більш успішні результати протягом другої половини року.
Чи є в перспективі можливість, що Польща може змінити свою думку щодо потенційного відправлення польських військових в складі миротворчого контингенту в Україну? Тому що Ви згадали візит Дональда Туска до Києва, зустріч «коаліції охочих», але Польща якби і є в цій коаліції, але що стосується питання направлення військових в майбутньому, то Польща тут однозначно зараз каже «ні», що вона допомагає в інший спосіб, це логістичні можливості, хаби і так далі?
Для нас важливо, що Польща є учасником «коаліції охочих». Рівень і обсяги участі визначає польська сторона самостійно. Ми будемо поважати будь-який вибір Польщі, який буде запропоновано до інших міжнародних партнерів, які є учасниками цієї коаліції. Звичайно, без Польщі, ні німецькі, ні французькі, ні британські війська до України не доїдуть. Без Польщі не буде баз забезпечення, не буде логістичних маршрутів, не буде прикриття з повітря, не буде можливостей для іншого роду логістики і забезпечення. Тому тут роль Польщі ключова.
Це питання стало надзвичайно актуально обговорюватися, чи активно обговорюватись під час виборчої кампанії. Зрозуміло, що є певний політичний контекст. Ми бачили оцінку громадської думки, яка виступає проти відправки польських військ до України. І це суверенне рішення Польщі, його треба поважати. Наполягати тут чи що, ми можемо тільки в даному випадку просити і домовлятися. Тому зараз, я думаю, питання про відправку військ неактуальне.
А коли вже дійде до формування самої коаліції, завершення війни і формування відповідних зон відповідальності, то я думаю, що в кожній країні знайдеться сектор чи роль у діяльності цієї коаліції, навіть якщо фізично війська не будуть надіслані до України. Тому це взагалі сьогодні не проблема. Питання в тому, щоб завершити війну і тоді думати, як забезпечити гарантії безпеки для України, щоб ця війна не відновилась.
Польська сторона говорила нещодавно про черговий пакет військової допомоги для України. Зараз 46-й і 47-й формується. Власне, яка зараз ситуація з формуванням 47-го? І щодо МіГів? Я так розумію, що тривають перемовини. Тобто, чи є якісь вже новини?
Ми були б дуже зацікавлені в тому, щоб польські МіГи змогли захищати українське небо. Вже частина з них, які були раніше поставлені, вони сьогодні стоять на службі і несуть досить серйозний вклад у зміцнення оборони України і захисту українського неба. Є деякі питання, які поки що пов'язані з ролью третіх сторон в цьому процесі.
Це насамперед пов'язано з так званим «air policing», також постачанням певного обладнання і необхідних матеріалів для того, щоб ці МіГи могли бути зняті, не були критично потрібні для польської сторони, а могли бути передані. Процес поки що триває. Ми обговорюємо це активно з польською стороною, з міжнародними партнерами, щоб пришвидшити цей процес. Звичайно, хочемо швидше, а будемо задоволені тим, наскільки швидко це вдасться вирішити. Тому що це не пов'язано тільки з польською стороною.
Ви згадали Пужники на Тернопільщині, що там завершено перший етап пошукових робіт та ексгумації. Що далі? В якому темпі Україна і Польща будуть співпрацювати в плані налагодження історичного діалогу?
Для нас важливо те, що взагалі цей процес відновлено, що проведено перший процес ексгумації в одному з місць, і що всі роботи пройшли в конструктивній і добрій атмосфері. Нам вдалося провести і безпосередні роботи безпроблемно, і також інформацію подавати так, щоб вона не створювала резонансу в двох суспільствах. Це сталося завдяки тісній координації між міністерствами культури України і Польщі, завдяки прямому контакту між міністрами і між відповідними головами робочої групи, які координують роботу відповідних експертів. Тому досвід позитивний.
Зараз триває процес проведення аналізів ДНК цих залишків тіл, які були знайдені. Після їх завершення буде проведено перепоховання цих залишків на місцевому кладовищі, і з відповідним оформленням будуть поставлені хрести, відповідні узгоджені написи. Родини, які будуть підтверджені, що це їхні залишки, будуть мати можливість поїхати туди і помолитися над цими могилами. Це досить важливий, не символічний, а практичний жест того, що Україна є відкритою до такого роду праці, до того, щоб кожна родина мала можливість вшанувати жертв попередніх конфліктів.
У нас в планах тепер проведення пошукових ексгумаційних робіт на території Польщі. У нас є узгоджене місце проведення цих робіт. Ми поки що його не оголошуємо. Це компетенція Міністерства культури. Я сподіваюся, що в найближчі місяці ми побачимо результат цих робіт, де ми можемо показати, розказати і продемонструвати взаємність у наших відносинах. І те, що ніхто ні від кого нічого не приховує, а навпаки, є повна відкритість до співпраці і готовність рухатися шляхом подальших відкриттів. У нас так само з українського боку вже підготовлені наступні дозволи.
І зараз, головне, і в Україні, і в Польщі в нас цей процес триває. Всі запити, які подані і українською, і польською сторонами, вони проходять відповідні процедури розгляду. Але тут, головне, не бюрократія, а практичні дії. Пужники це були практичні дії. Зараз ми маємо перейти на територію Польщі, показати також практичні дії по пошуку, ексгумації і продовжувати їх далі в тих місцях, які визначені сторонами, як пріоритетні. А вони визначені, і в найближчий час ми їх точно оголосимо.
Україні закидають, що Пужники — це не Волинь…
Йде трошки викривлення термінології, тому що жертви конфліктів, вони ж все рівно не поховані навіть в Пужниках. Пужники — це Галичина, це південь Тернопільської області. Це період 1945 року. Звичайно, спроба там зв'язати з Волинню дуже надумана, але це той самий часовий період, і конфлікти відбувалися, на жаль. Наші, і українці, і поляки гинули в цих конфліктах через ворожнечу між собою.
І тут не про це йдеться де і яка територія, а про відкритість. Це місце було визначено пріоритетним польською стороною, тому якомога швидше ми провели відповідні процедури і зробили роботу на місці. Далі піде робота по інших місцях, які є в списку, по яких вже завершені певні процедури, але зараз про це говорити передчасно, щоб не створювати інформаційного шуму там, де це не треба. Адже ми робимо не політику, а конкретне вшанування на місцях. А ті, хто хочуть робити політику — це не до нас.
Якою є динаміка зараз поповнення лав Українського легіону? Можливо, маєте цифри?
З одного боку, динаміка не така, як би хотілося, це правда. Але з іншого боку, якщо ви подивитесь на ті центри, які добровільно набирають добровольців до підрозділів ЗСУ, то цей центр, який є в Любліні, він один із передових. Звичайно, ми не розкриваємо кількості, але точно вам скажу, що вже третя група тих рекрутів, які пройшли через цей центр, завершили підготовку в Польщі, виїхали до України і зараз ми шикуємося до чергового набору.
З загальної кількості заявок, більше ніж 2000, відібрано відповідну кількість наступних можливих рекрутів до підписання контрактів. Тобто, з одного боку, хотілося б, звичайно, щоб цей ентузіазм був більший, але він не високий, як в Україні, так і за кордоном. Тому для нас важливо зараз, щоб цей процес продовжувався, щоб ми розуміли спроможності і шукали інші методи стимуляції до підписання контрактів, так як зараз розробляється, наприклад, з фінансової точки зору, залучення додаткових коштів для того, щоб стимулювати підписання контрактів саме добровольцями. Бо одна справа – мобілізація, а інша справа – добровільне зголошення до цих підрозділів.
Тобто, це добрий формат для тих, хто хотів би приєднатися до Збройних Сил і має цю можливість саме через наш пункт в Любліні.
Що стосується українських воєнних мігрантів, не можу не спитати, тому що це дуже багато людей, майже мільйон в Польщі. Польща зараз міграційне законодавство робить більш жорстким, і ми багато чуємо останнім часом від політиків і не від політиків, в суспільстві, що треба українців позбавити допомоги, зокрема це 800+. Тобто, чи є можливість в України якось захистити інтереси українських воєнних мігрантів тут, у Польщі?
Насправді, ми тут гості, і від польської сторони, від держави залежить рівень допомоги відповідно до їх спроможностей. Тому це трошки неправильно поставлене питання, що ми можемо захищати 800+, чи не захищати. Це питання якраз до польського уряду, наскільки польський уряд готовий допомагати українським біженцям, наскільки в нього є такі спроможності.
Зрозуміло, що тема України і українців в Польщі стала однією з основних на виборчому процесі, і не виключаємо, що до другого туру ще буде багато різних голосних заяв. Те, що ми працюємо з урядом, нам показують реальні цифри, що, куди і де використовується. Насправді, 800+ в цьому обсязі допомоги є значною частиною, але якщо ми порівняємо цифри, які українські біженці, військові біженці вкладають в польський бюджет, то це співвідношення десь 1 до 4, 1 до 5.
Тому мені здається, я закликаю всіх політиків від цієї теми відмовитися, тому що вона штучна. Українці не створюють жодних загроз в Польщі, українці є доданою вартістю. На місці польських політиків я б навпаки добивався покращення умов перебування українців тут, щоб вони залишалися якомога довше. Тому що при завершенні війни Українська держава буде зацікавлена у їх поверненні, буде створювати, чи намагатиметься створювати, кращі умови, ніж є в Польщі, щоб робочі руки вертались додому.
Тому мені здається, ті політики, які пробують розкручувати українську тему в негативі, самі собі стріляють в ногу, тому що в кінцевому результаті втратить Польща. Зараз, поки триває війна, звичайно, ми вдячні, що Польща відкрила і двері, і серця для українців тут, що українці себе змогли реалізувати, можуть вчитися, можуть працювати, заробляти, але також допомагати Польщі.
І давайте подивимося на картину реально, якщо мільйони українців, які зараз працюють, а може й більше, встануть і підуть додому, що буде з польською економікою? От давайте задамо собі це питання досить відверто. І тоді ми подивимося, яка буде реакція політиків, уряду і тих, хто сьогодні використовує цю тему для своїх політичних цілей. Тому на негативі ніхто ніколи собі добра не збудував, а воно завжди вертається. Хто кому бажає зла, тому воно йому і вертається.
Дякую, пане посол.
Запрошуємо послухати інтерв'ю у доданому файлі .
Світлана Мялик