Недержавний аналітичний центр «Українські студії стратегічних досліджень» провів дослідження сучасного стану Кубані, зосередившись на потенціалі регіону як об’єкта майбутньої політики України у напрямку дезінтеграції Російської Федерації. Експерти підкреслюють, що вивчення історичних, культурних і демографічних процесів у цьому регіоні є критично важливим для формування нової державної стратегії щодо Росії.
Директор недержавного аналітичного центру «Українські студії стратегічних досліджень» Юрій Сиротюк наголосив на необхідності перегляду уявлень про українські інтереси у межах сучасної Росії і закликав до активного пошуку відповіді на питання, яке місце має Кубань у геополітичній перспективі України:
«Говорити про українські національні інтереси на території сучасної Росії було якось неприйнято. Так само як неприйнято було говорити про те, що в нашому екзистенційному протистоянні, ліквідація Російської імперії, російського імперіалізму може бути запорукою існування української держави. Але коли ми говоримо про Росію, чи не живемо ми у полоні історичних міфів? І що взагалі ми повинні робити для того, щоб захистити наші національні інтереси на наших етнічних територіях?»
Співзасновник руху за відродження незалежності Кубані «Малиновий клин» Євген Бурсанідіс-Седлецький наголосив, що нехтування Кубанню як складовою частиною української історичної присутності є політичною помилкою. Він застеріг, що українська політика повинна охоплювати регіон вже зараз, спираючись на історичну пам’ять, підтримку опору і союзників серед еліт:
«Існує не бажання або небажання працювати з кубанським питанням. Це стратегічно необхідне. Наприклад, без Криму Україна як без очей, а без Кубані це як автівка із відчиненими дверима... Треба вже зараз шукати союзників серед російських чиновників, серед тієї еліти, підприємців, які діють на Кубані. Ситуація дуже важка через те, що усе українське знищувалося більше ніж 100 років».
Дослідник Північно-Західного Кавказу, учасник моніторингової групи центру «Українські студії стратегічних досліджень» Микола Волгов акцентував на глибокій русифікації та інституційному знищенні української ідентичності на Кубані. Він описав механізми створення нової «громадянської» ідентичності, спрямованої на відрив населення від українських коренів:
«Це стосується не лише українців... Ми бачимо, що це цілеспрямована російська державна політика на формування так званої "російської гражданської ідентичності". Вона регулюється високими документами, на неї витрачається дуже багато коштів... Але попри все є унікальна кубанська ідентичність. Дуже багато все ж залишилося і від українства».
Доктор історичних наук, старший науковий співробітник Інституту дослідження Голодомору Дмитро Білий простежив трансформацію ідентичності кубанців, що відбувалась за рахунок планомірного знищення культурних, освітніх і соціальних структур українства. Він наголосив, що мова, національне самовизначення і навіть перепис населення стали знаряддями геноциду:
«На Кубані був проведений в особливо жорсткій формі геноцид саме українців. І Голодомор, і русифікація... В 1932 році, коли почала паспортизація... в метриках переписували їх росіянами, змінювали їм прізвища... Було заборонено називатися українцем. 62% — це 1926 рік — кількість на Кубані українців. За переписом 37-го року — тільки 4,5%».
Білий також нагадав, що російська влада цілеспрямовано знищувала інтелектуальні осередки українців, зокрема заклади освіти: «Коли оточили цей український інститут, всіх студентів, всіх викладачів загнали в повному складі і повезли кудись на Соловки... Всі школи були буквально за один день переведені на російську мову... Вся інтелігенція була знищена».
Дослідник Микола Волгов уточнив складність політичного та адміністративного виміру поняття Кубані й застеріг від спрощеного підходу до її територіального статусу. Він підкреслив, що зростання національної самосвідомості в інших республіках Кавказу взаємопов’язане з долею Кубані:
«Коли ми беремося за сучасне кубанське питання, то ми заходимо на мінне поле. Бо сучасні реалії диктують нам дещо інші умови... Якщо ми до кубанського питання додамо те, що з ним взаємопов’язані і карачаєво-балкарське питання, і черкеське питання... то зрозуміємо, що коли кажемо "Кубань наша" і ставимо знак оклику, ми маємо бути дуже обережними».
Попри песимізм щодо відновлення прямого державного союзу з Кубанню, Волгов висловив переконання, що Україна має активно працювати на перспективу: «Нинішня Російська Федерація приречена на розпад, і Україна має бути зацікавлена у вільній, незалежній, дружній Кубані як суб’єкті міжнародного права... Населення Кубані становить приблизно 10 мільйонів, це може бути ресурсом відновлення України».
Олександр Савицький