Поки основна увага світу прикута до розвитку подій на Близькому Сході та крихкого перемир’я між США й Іраном, експерти дедалі частіше аналізують ширші наслідки цього конфлікту. Йдеться не лише про баланс сил у регіоні чи глобальні енергетичні ринки, а й про його вплив на інші війни, зокрема — російсько-українську. Адже загострення на Близькому Сході вже впливає на розподіл військових ресурсів, увагу міжнародних партнерів і темпи постачання озброєння. У цьому контексті Україна може опинитися в більш складній ситуації, особливо з огляду на її залежність від західної допомоги та одночасну військову співпрацю між Росією та Іраном.
Саме про ці ризики та можливі наслідки в етері Польського радіо 24 говорив наступний експерт-професор Валенти Балюк з Університету Марії Кюрі-Склодовської в Любліні:
«Насправді війна на Близькому Сході негативно впливає на російсько-українську війну, і особливо ці негативні наслідки будуть відчутні для України. Звичайно, позитивним для України було б швидке завершення цієї війни та зміна режиму в Ірані — тоді Росія була б позбавлена одного зі своїх головних союзників. Варто пам’ятати, що Іран продав Росії, приблизно з грудня 2021 року до початку 2026 року, озброєння на суму понад чотири мільярди доларів. Йдеться, зокрема, про відомі дрони Shahed-136, а також балістичні ракети малої дальності FAT-360 — приблизно до тисячі одиниць. Отже, якби ця війна швидко завершилася, для України це стало б позитивним сигналом — один із ключових союзників Путіна був би усунутий. Водночас є й негативні наслідки. Йдеться, зокрема, про нестачу ракет для систем протиповітряної та протиракетної оборони — і Україна вже це відчуває. Постачання можуть затримуватися або навіть бути призупинені, і така загроза є реальною. Саме тому візит президента Володимира Зеленського на Близький Схід був пов’язаний, з одного боку, з прагненням запропонувати країнам Перської затоки українські можливості у сфері протидронового захисту, а з іншого — отримати не лише підтримку США щодо постачання ракет до систем Patriot, а й доступ до запасів таких ракет, які зберігаються в цих країнах. Також Україні необхідна фінансова підтримка, адже, як відомо, через блокування європейських коштів прем’єр-міністром Угорщини Віктором Орбаном країна не може отримати ці ресурси».
«Ще одним негативним наслідком для України є зростання цін на нафту, зокрема й російську. Це, безумовно, ллє воду на млин воєнної машини Володимира Путіна, — додав Валенти Балюк. — Початок американсько-іранської війни, а також її затягування, пов’язані не лише зі зростанням цін. Хотілося б вірити, що вони знизяться, але, здається, ще тривалий час залишатимуться на високому рівні. Навіть якщо вони впадуть, скажімо, до 70–80 доларів за барель, це все одно буде приваблива ціна для воєнної машини Путіна. Ще одним, третім негативним чинником для України є те, що саме російсько-українська війна та питання справедливого й тривалого миру більше не є темою номер один у світових медіа. Натомість головною темою стала війна на Близькому Сході — між Іраном та Ізраїлем. З одного боку, маємо Сполучені Штати та Ізраїль, а з іншого — Іран. І постає запитання: чи справді ця війна ведеться в інтересах США — глобальних і регіональних, чи ж більш помітним є інтерес Ізраїлю. Це, безумовно, дискусійне питання, однак у контексті інтересів України, а також Центрально-Східної Європи».
Попри негативні наслідки конфлікту на Близькому Сході, як каже професор Балюк, Україна намагається використати ситуацію і як можливість — передусім завдяки своєму унікальному бойовому досвіду, зокрема у сфері боротьби з дронами.
«Україна направила від 200 до 230 військовослужбовців Сил безпілотних систем і готова відправити ще понад 30 військових до країн затоки, щоб допомогти їм у боротьбі з іранськими дронами. Зокрема, Об’єднані Арабські Емірати вже скористалися цією допомогою — і рівень ефективності боротьби з іранськими дронами зріс до понад 90%. Україна має подібні показники і на власній території у протидії російським дронам — також понад 90%. Тому як Саудівська Аравія, так і Об’єднані Арабські Емірати зацікавлені в українському досвіді. Водночас Україна, безумовно, очікуватиме взаємності — передусім фінансової допомоги, а також ракет до систем Patriot, які необхідні для протидії російським балістичним атакам. Як відомо, Росія вже кілька років систематично обстрілює критичну інфраструктуру України. Саме тому Київ активно домагається отримання таких ракет як від США, так і, ймовірно, під час переговорів президента Зеленського з лідерами країн Перської затоки», — акцентує експерт-професор Валенти Балюк.
Загострення безпекової ситуації на Близькому Сході вкотре порушує питання: наскільки далеко готові зайти Сполучені Штати Америки у підтримці своїх союзників. На тлі ескалації дедалі частіше звучать припущення про можливу наземну операцію. Втім, за оцінками політолога Олега Лісного, такий сценарій залишається найменш бажаним для Вашингтона, і не лише з військових причин. Головний фактор — внутрішньополітичний. Американське суспільство традиційно гостро реагує на втрати серед військових, а будь-яке затягування у масштабну війну може мати серйозні електоральні наслідки. Особливо це актуально на тлі політичної ваги Дональда Трампа і його електорату, який чутливо ставиться до теми нових воєнних кампаній.
«Наземна операція — це крайній крок, до якого вдаються, коли інших варіантів уже немає. Для Сполучених Штатів це ще й серйозний політичний ризик, адже така війна може зменшити підтримку Дональда Трампа і його прихильників. І головне, це завжди означає людські жертви та поранення, що добре розуміємо ми, українці. Для американців тема загибелі військових надзвичайно чутлива. До того ж, Дональд Трамп свого часу обіцяв завершити наявні війни й не починати нових. Тому, якщо ця обіцянка не виконується, негатив потрібно максимально знижувати або не заходити в площину, яка додасть ризиків. Саме тому буде акцент на дипломатичному вирішенні», — зазначає політолог.
На тлі глобальної нестабільності, від російської війни в Україні до напруження на Близькому Сході, дедалі частіше звучать прогнози про ослаблення або навіть можливий розпад НАТО. Однак такі заяви з’являються не вперше і щоразу більше відображають політичні настрої, ніж реальні процеси всередині Альянсу.
Політолог Олег Лісний наголошує, що сценарій «зникнення НАТО» регулярно використовують як елемент політичної риторики, як у Росії, так і серед частини американських політиків. Зокрема, цю тему активно обговорювали ще під час першої каденції Дональда Трампа.
«НАТО вже "ховали" не один раз. І в Росії, і навіть у Сполучених Штатах є сили, які цього хочуть. Це було і під час першої каденції Трампа, він також намагався змінити підхід до Альянсу, але цього не сталося. Сьогодні маємо простий факт: є Трамп і є НАТО — і Альянс нікуди не зник», — говорить Олег Лісний.
Питання, яке часто виникає у публічних дискусіях: «Чи може президент США одноосібно вивести країну з НАТО?». За словами експерта, відповідь — ні. Американська політична система передбачає складну процедуру ухвалення таких рішень, і вона не залежить лише від волі однієї людини. Йдеться про інституційну прив’язку США до Альянсу. Участь у НАТО закріплена через рішення Конгресу та бюджетні механізми, що робить різкі кроки практично неможливими в короткі строки.
«Президент США не може одноосібно вивести країну з НАТО, для цього потрібне рішення Конгресу, а також врахування бюджетних зобов’язань. Крім того, існує процедура виходу, яка передбачає щонайменше рік, — стверджує політолог. — А рік у нинішній ситуації — це величезний проміжок часу, за який може змінитися абсолютно все».
У підсумку, розмови про «кінець НАТО» виглядають радше інформаційними хвилями, ніж реалістичними сценаріями. За словами експерта, Дональд Трамп активно використовує тему можливого виходу США з НАТО для зміщення фокусу уваги з проблемних питань, зокрема, ситуації навколо Ірану чи інших складних напрямків зовнішньої політики.
«Трамп може педалювати тему НАТО, щоб "перебивати" інші проблеми. Умовно, коли йому кажуть, що в Ірані не все добре, він відповідає: "А ми виходимо з НАТО". І ця тема починає домінувати в інформаційному просторі, відсуваючи реальні проблеми на другий план», — пояснює Олег Лісний.
Такий підхід працює не лише назовні, а й усередині США. Апелюючи до гасел на кшталт «Америка понад усе», Трамп формує просту і зрозумілу для виборця логіку: американські військові не повинні воювати «за когось». Водночас, як підкреслює політолог, у цьому є значна частка політичного цинізму, адже реальна геополітика значно складніша за передвиборчі меседжі.
Водночас експерт звертає увагу на зміну ролі Альянсу в останні роки. На його думку, НАТО дедалі більше сприймалося як політична платформа, тоді як його головна функція — оборонна — відходила на другий план. Повномасштабна російська війна в Україні лише оголила цю проблему. Окрему роль у цьому процесі відіграє і фактор Трампа. Попри суперечливість його політики, саме його жорстка риторика щодо союзників, на думку Олега Лісного, змушує систему виходити зі стану самозаспокоєння.
«Можливо, це звучить цинічно, але такі фігури, як Трамп, іноді стають каталізаторами змін. Вони змушують структури, які "зрослися" зі своєю стабільністю, вийти із зони комфорту і почати діяти. НАТО має знову стати не лише політичним, а повноцінним військово-політичним союзом — здатним швидко реагувати і реально захищати своїх партнерів», — зазначає політолог.
Програму "На прицілі" можна прослухти у прикріпленому аудіофайлі або на сторінці з подкастами.
PR24/Т.А./Вікторія Машталер