Координатор ініціативної групи Громадсько-військового руху, ветеран російсько-української війни Олексій Івашин у своєму виступі наголосив, що нинішня динаміка війни виснажує Україну, натомість Росія продовжує нарощувати територіальні здобутки. Він заявив: «В ідеалі було б добре, щоб Росія деконструювалася якось, деколонізувалася, а Україна вистояла. На жаль, ми бачимо зараз повільний, але процес протилежний... Щоб з цим боротися, конкретно ми... пропонуємо концепцію оборонної демократії».
Івашин розкрив суть цієї концепції як поєднання обороноздатності з незламністю демократичних інститутів, навіть в умовах війни.
«В нашому розумінні оборонна демократія — це той баланс між демократичними процедурами і потребами оборони, який дозволить Україні... зберегти ту якість життя, яка притаманна цінностям демократичного суспільства», — підкреслив він, зазначивши, що мета — не копіювати авторитарні моделі, а захистити власний цивілізаційний вибір.
У той час, як одні вірять у повноцінну деколонізацію РФ, інші вважають це малоймовірним. Так, керівник проєкту «Інформаційна оборона» Фонду «Відкрита політика» Ігор Жданов висловив скепсис: «Росія є колоніальною державою і її деколонізувати неможливо. Можливо, деколонізувати окремі національні республіки, які входять до складу Росії... Треба бути реалістом, поки в Росії росіяни більше підтримують владу, російську агресію проти України».
Жданов акцентував на необхідності радикальніших міжнародних кроків — повної заборони торгівлі енергоносіями з РФ, постачання технологій та чипів, які можуть використовуватись у військових цілях: «Для нас дуже важлива, тотальна, радикальна і повна заборона поставок чіпів до Росії, що обмежить тоді її створення високотехнологічної зброї...».
Погляди на інформаційну війну як ключовий елемент нової гібридної війни озвучив офіцер Збройних сил України, експредставник при НАТО Петро Каламар. Він підкреслив, що боротьба відбувається не лише на полі бою, а й у сенсах, які транслюють світу: «Генсек НАТО Марк Рютте сказав, що йде геополітична світова війна нового гібридного типу... Ми маємо вбивати через інформаційний простір в голови людям... постійно казати — широкомасштабне вторгнення в Україну, країни-агресора Ерефії».
Громадський діяч Валерій Пекар запропонував перехід від волонтерських ініціатив до державної політики у сфері стимулювання розпаду Росії. Він наголосив на потребі ухвалення закону щодо підтримки поневолених народів РФ: «Ключова точка, про яку ми усі сьогодні мусимо говорити, це ухвалення Верховною Радою України законопроєкту який встановлює правила, принципи, інструменти і задачі цієї роботи».
Пекар також окреслив внутрішню структуру російського суспільства, яка забезпечує стійкість путінського режиму, і підкреслив, що зміни можливі лише через створення цілеспрямованих інституцій: «За останні три роки кремлівській верхівці вдалося побудувати систему, при якій російські еліти безпосередньо є бенефіціарами війни... Для того, щоб перейти від розмов до роботи, потрібно будувати інституції».
Міжнародну перспективу висвітлив аналітик з міжнародної політики, старший науковий співробітник Джеймстаунського фонду Януш Бугайський. Він вважає, що розпад Росії вже триває, хоча й повільно, і закликав до підтримки майбутніх нових держав: «Процес деколонізації та розпаду Росії вже триває... Новим державним утворенням, що постануть замість Росії, необхідно встановити відносини зі своїми сусідами... і цілком відійти від Росії».
При цьому, на думку Бугайського, головною перешкодою залишається несприйняття цієї стратегії західними елітами: «Найбільшою проблемою наразі є завдання переконати західних очільників, що існування Росії є набагато проблематичнішим, аніж її розпад».
Олександр Савицький