Найбільшою інтригою вже другої за останні пів року реконструкції українського уряду стала не особа прем’єр-міністра, а міністра оборони. Ще в неділю, коли президент Зеленський подякував за роботу дотеперішній голові уряду Юлії Свириденко, здавалося, що чергова ротація пройде доволі безперебійно. Колишня вже прем’єрка мала обійняти посаду посла в США, а її місце мав зайняти дотеперішній голова державного енергетичного концерну «Нафтогаз» Сергій Корецький — талановитий менеджер без політичного тилу. Половина портфелів мала залишитися за нинішніми власниками, а друга половина — змінитися, також через поділ деяких супервідомств на менші. Все мало відбутися без значних структурних чи кадрових контроверсій.
Однак, безперебійно не вийшло. Хоча уряд здобув майже конституційну кількість голосів у голосуванні 16 липня, джерелом проблем стала особа міністра оборони Михайла Федорова, який мав визнання. Володимир Зеленський, на відміну від значної частини громадянського суспільства, частини президентської партії та численних військових, не бачив його у наступному воєнному кабінеті. Приводом нібито була гостра кадрова суперечка міністра з головнокомандувачем Збройних сил України, генералом Олександром Сирським.
Вважається, що вони вже кілька місяців не ладнали, представляючи різні покоління, філософії та розуміння війни, а конфлікт між ними виріс до такої ситуації, що вони не були спроможні спілкуватися без участі президента. А він, як зазначив, мусив покласти край суперечці. Але замість звільнення непопулярного генерала, якого критикували за марнотратство життя солдатів попри проблеми з мобілізацією, він позбувся шанованого й популярного міністра оборони.
Федоров прославився не лише реформами у сфері державних закупівель для армії, впорядкуванням роботи міністерства та дронізацією українського збройного зусилля, а передусім протягом останніх семи років — від входження до уряду 2019 року як міністр цифрової трансформації — цифровізацією державних послуг, зокрема створенням і розвитком застосунку «Дія» (український відповідник «е-громадянина», який надає більше послуг).
У результаті, замість злагодженої політичної операції, Зеленський отримав хаос. Замість ефекту «нового відкриття», такого необхідного у воєнний час без виборів, — хвиля критики в ЗМІ та протестні пікети на вулицях. Подібно, як торік у липні, коли українська молодь протестувала проти обмеження незалежності установ, покликаних боротися з корупцією, зараз, також і написані маркерами на картоні, переважають гасла на захист Федорова та критика Сирського. Це привід іще раз висловити свій спротив проти рішень, які підривають реформи та захищають корупційні угруповання на верхах.
Здається також, що справжніми причинами відставки Федорова були великі гроші та велика політика. Пів року його правління в Міністерстві оборони принесло значні зміни в системі тендерів, кваліфікації техніки та озброєння, а також оцінки ситуації на полі бою. Бізнесова логіка Федорова увійшла в конфлікт із modus operandi військових, а заходи, спрямовані на економію коштів та викорінення корупції, не сподобалися бізнес-угрупованню, яке облягло армію та отримувало додаткові прибутки, продаючи продукцію нижчої якості або завищуючи ціни.
Хоча на цьому етапі бракує доказів, це загальновідома таємниця, що бюджет оборонних закупівель, який становить кілька десятків мільярдів доларів на рік, — ласий шматок, а другий випуск так званої «операції Мідас», пов’язаної з компанією Fire Point, показав, як близько до найвищих владних кіл знаходяться деякі суб’єкти цього сектору. Федоров міг натиснути натоптиш і поламати корупційні схеми, що, можливо, не сподобалося в оточенні президента.
Заміна Тараса Качки на Всеволода Ченцова на посаді віцепрем’єра з питань євроатлантичної інтеграції показує пріоритетність інституційного зближення України з Європою. Ченцов — кадровий дипломат, фахівець у справах європейської інтеграції, отже, у цьому випадку зміна не відбувається за рахунок якості. Характерним, своєю чергою, є призначення Віталія Кіма, голови Миколаївської обласної державної адміністрації, на посаду міністра у справах ветеранів.
Хоча він сам не ветеран, має значну популярність в Україні і, разом, наприклад, із відомим мером Харкова Ігорем Тереховим, входить до Асоціації прифронтових міст та громад. Це нова структура, що співпрацює з владою і має стати противагою та конкуренцією для мерів Києва або Дніпра, які перебувають у конфлікті з президентом. Зрештою, через скандал навколо Федорова, принаймні до наступного засідання парламенту Україна не має ні міністра оборони, ні міністра закордонних справ.
Призначення Федорова, якого цінують, очільником відомства оборони в січні цього року мало стати «піаровим бинтом» на так званий «Міндічгейт» — величезний корупційний скандал у найближчому оточенні Зеленського. Як наслідок — був зметений усесильний голова Офісу президента Андрій Єрмак, якого замінив популярний генерал Кирило Буданов. Операція була ефективною — рейтинги президента зростали, а в системі забезпечення збройних сил з’явилися рішення, що зміцнювали внутрішню силу України у війні з Росією. Тепер оточення Зеленського не придумало жодного «бинту». Президент виходить із конфлікту з послабленим іміджем, а країна вступає у складний осінньо-зимовий період.
Тадеуш Іванський, керівник відділу Білорусі, України та Молдови в Центрі східних досліджень (OSW), у минулому журналіст Польського радіо для закордону