У польській партії «Право і справедливість» загострилося внутрішнє протистояння між середовищем Ярослава Качинського та групою колишнього прем’єр-міністра Матеуша Моравецького. Про це в розмові з Польським радіо для України говорили директорка Центру дослідження громадської думки (CBOS) Ева Марціняк та політолог і публіцист Войцех Мосцібродський з Університету WSB Merito в Гданську.
За словами Войцеха Мосцібродського, «Право і справедливість» є типовим для Польщі прикладом вождистської партії, яку фактично одноосібно очолює Ярослав Качинський. Протягом понад двадцяти років йому вдавалося не допустити появи праворуч від «Права і справедливості» політичної сили, яка могла б посісти помітне місце. Ситуація змінилася після появи «Конфедерації» та «Конфедерації Польської Корони», які перебувають правіше від «ПіСу».
Войцех Мосцібродський також називає другим чинником нинішньої ситуації старіння Ярослава Качинського. За його словами, це типова проблема вождистських партій: вони діють злагоджено, доки їхній лідер є сильним та ефективним, а коли він починає слабшати через вік або втому, у партії з’являються відцентрові процеси. На цьому тлі постало питання наступника Ярослава Качинського.
За словами Войцеха Мосцібродського, потенційних наступників у різні періоди було чимало, але Ярослав Качинський їх усував або позбавлявся їх іншим способом. Тепер колишній прем’єр-міністр Матеуш Моравецький, політик значно молодшого покоління, вирішив претендувати на позицію наступника. Водночас Ярослав Качинський не хоче мати наступника і прагне до останнього утримувати партію.
Ситуація загострилася також через питання майбутнього прем’єр-міністра. Ярослав Качинський називав можливим наступним прем’єром Пшемислава Чарнека, що не задовольняло Матеуша Моравецького. За оцінкою Еви Марціняк, саме відмінності між Матеушем Моравецьким і Пшемиславом Чарнеком є важливою частиною конфлікту. Пшемислав Чарнек більше орієнтується на ідеологію та консервативну частину правого електорату, тоді як Матеуш Моравецький більше зосереджений на економіці, модернізації та розвитку держави.
Войцех Мосцібродський пояснює нинішню стратегію «Права і справедливості» конкуренцією за правий електорат. За його словами, Пшемислав Чарнек і Ярослав Качинський орієнтуються на повернення виборців, які перейшли до «Конфедерації» та «Конфедерації Польської Корони». Матеуш Моравецький натомість вважає, що «Право і справедливість» не має можливості конкурувати з цими силами в радикалізмі й має повернутися до більш правоцентристської позиції.
Це стосується і ставлення до України. Войцех Мосцібродський нагадує, що після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну «Право і справедливість» активно підтримувало Україну. Він також згадує позицію покійного президента Польщі Леха Качинського, брата-близнюка Ярослава Качинського, який виступав за тісну співпрацю Польщі та України. Водночас нинішня конкуренція з правими партіями, за його словами, змінила політичний вектор «ПіСу».
Ева Марціняк зазначає, що польські політичні партії активно досліджують громадську думку та суспільні настрої. За її словами, Ярослав Качинський бачить посилення антиукраїнських настроїв у Польщі й відповідно коригує свою політику. Тому критика Пшемислава Чарнека з боку Ярослава Качинського через його заяви про блокування вступу України до Європейського Союзу, на думку Еви Марціняк, не обов’язково означає повернення «ПіСу» до проукраїнської політики.
Вона припускає, що послання Ярослава Качинського Пшемиславу Чарнеку могло полягати в тому, що він погоджується з його позицією, але вважає, що той висловив її не в той момент. Ева Марціняк не вважає, що «Право і справедливість» повернеться до активної підтримки України доти, доки не зміняться суспільні настрої.
Водночас нинішній конфлікт у «ПіСі» стосується не лише України. Ева Марціняк вважає, що джерелом розпаду партії є, з одного боку, амбіції окремих політиків, з другого — тривалі внутрішні напруження, а своєрідною «крапкою над і» стало бачення Пшемислава Чарнека як можливого наступного прем’єр-міністра.
Окремо постало питання створення середовищем Матеуша Моравецького власної організації. Як пояснює Ева Марціняк, спочатку йшлося не про політичну партію, а про громадську організацію, яка формально мала підтримувати політику «Права і справедливості». Водночас у її установчих документах ішлося про створення місцевих структур та проведення програмних турів.
Ярослав Качинський, за словами Еви Марціняк, зрозумів це як підготовку Матеуша Моравецького до виходу з «ПіСу» та створення власного політичного центру. У відповідь Ярослав Качинський поставив питання про ліквідацію цієї організації або про порушення партійних правил.
Далі виникла ситуація, за якої Матеуш Моравецький та його прихильники формально залишаються членами «ПіСу», але водночас створюють власний парламентський клуб. Ева Марціняк називає це парадоксальною ситуацією: люди формально залишаються в партії, але створюють власний клуб, який певною мірою перебуває в опозиції до партії.
За словами Еви Марціняк, Матеуш Моравецький хотів би, щоб його виключили з «ПіСу». Тоді він міг би пояснити своїм виборцям, що до останнього хотів залишатися в партії, але його виключили через внутрішні інтриги. Ярослав Качинський, навпаки, за її оцінкою, хотів би, щоб Матеуш Моравецький сам залишив партію. Тоді керівництво «ПіСу» могло б представити це як наслідок особистих політичних амбіцій Матеуша Моравецького.
Ева Марціняк також пояснює, що Ярослав Качинський спочатку передав питання щодо членів групи Матеуша Моравецького дисциплінарному речнику, хоча очікувалося формальне рішення керівного органу партії. На її думку, Ярослав Качинський хотів змусити Матеуша Моравецького або самостійно вийти з партії, або дати можливість провести переговори з політиками з його оточення та переконати їх залишитися в «ПіСі».
Водночас, за словами Еви Марціняк, середовище Матеуша Моравецького виявилося достатньо згуртованим і вирішило створювати власний парламентський клуб.
Войцех Мосцібродський також говорить про те, що нинішня ситуація може мати значний вплив на правий політичний табір у Польщі. За його словами, якщо Матеуш Моравецький збереже підтримку, «Конфедерація» може випередити «Право і справедливість». Він зазначає, що перевага «ПіСу» над «Конфедерацією» скоротилася до двох-трьох відсотків.
Войцех Мосцібродський наголошує, що ситуація є дуже свіжою, але підтримка «ПіСу» вже знизилася. За його словами, після виборів 2023 року партія мала підтримку на рівні 34–35%, а тепер її підтримка значно нижча. На цьому тлі частина виборців може перейти до Матеуша Моравецького, а частина — до «Конфедерації».
Щодо можливого сценарію після виборів, Войцех Мосцібродський зазначає, що правій частині польської політичної сцени може бути складніше домовлятися про формування уряду, якщо там одночасно будуть «Право і справедливість», «Конфедерація», група Матеуша Моравецького та «Конфедерація Польської Корони».
Ева Марціняк водночас не виключає, що після парламентських виборів «Право і справедливість» та середовище Матеуша Моравецького можуть створити коаліцію. Однак для цього, за її словами, необхідно, щоб політики змогли відмовитися від нинішньої негативної риторики та пробачити одне одному взаємні образи. Вона наголошує, що конфлікт уже вийшов за межі протистояння окремих лідерів і поширився на звичайних партійних діячів.
Водночас Ева Марціняк не вважає найбільш переконливою версію про те, що весь конфлікт є заздалегідь спланованою політичною «постановкою», метою якої є розширення електорату. За її словами, така стратегія наразі не підтверджується результатами опитувань: після активізації Пшемислава Чарнека підтримка «ПіСу» радше знижувалася.
Ще одним ключовим питанням є майбутнє «Права і справедливості» після Ярослава Качинського. Ева Марціняк вважає, що Матеуш Моравецький міг би бути природним кандидатом на роль наступника, оскільки має досвід керівництва урядом. Однак для політиків, які багато років перебувають у «ПіСі» та стояли біля створення партії, він залишається надто чужою людиною.
На її думку, боротьба за майбутнє керівництво «ПіСом» відбуватиметься вже між молодшим поколінням політиків. Серед можливих претендентів вона називає Тобіаша Бохенського, Пшемислава Чарнека та Павела Богуцького. Саме покоління сорокарічних і близьких до нього за віком політиків, за словами Еви Марціняк, може боротися за лідерство після завершення епохи Ярослава Качинського.
Войцех Мосцібродський, говорячи про майбутнє польської політики, окремо звертає увагу на зміни у ставленні польського суспільства до України. Він зазначає, що після 2022 року в Польщі з’явилася втома від тривалої присутності великої кількості українців. У політології, за його словами, це відомий процес — втома від міграції.
Водночас Войцех Мосцібродський говорить і про історичні суперечності між поляками та українцями. Він зазначає, що в Польщі УПА сприймають передусім через призму Волинської трагедії, тоді як українці не завжди розуміють масштаб польської фіксації на цій темі. На його думку, обидві сторони мають складні сторінки власної історії, з якими необхідно чесно говорити.
Войцех Мосцібродський вважає, що Польща й Україна мають спільний стратегічний інтерес — безпеку та виживання своїх держав. Він також наголошує, що між двома суспільствами є багато спільного, хоча водночас існуватимуть і суперечливі економічні інтереси, зокрема у сфері сільського господарства.
На його думку, польсько-українська співпраця залишається важливою попри політичні та історичні суперечності. Він підкреслює, що Польща та Україна можуть мати різні інтереси в окремих питаннях, але фундаментальним спільним питанням залишається безпека держав.
26:39 0080123F.mp3 ПОГЛЯД. Розкол у ПіС: чи можливе об'єднання правих у парламенті 2027?
Володимир Гарматюк