Ісландці вирішили залишатися поза ЄС

Перемога на референдумі противників приєднання Ісландії до євросоюзних структур означає, що справа відновлення переговорів з ЄС поки що зникне з політичного порядку денного.

Рейк’явік

pxhere.com/CC0 Public Domain

У референдумі 29 серпня громадяни Ісландії вирішували, чи цей невеликий, але стратегічно розташований острів у північній частині Атлантичного океану повернеться до переговорів з Брюсселем про можливий вступ до Європейського Союзу. 52,8 відсотка проголосували проти, а 47,8 відсотка — за. 

Перемога противників означає, що питання відновлення переговорів з ЄС поки що зникне з політичного порядку денного. Результат референдуму став провалом у сфері піару для всього ЄС. Попри погрози з боку Росії та послаблення довіри до Сполучених Штатів, ісландці вирішили, що їм буде краще поза структурами ЄС.

Влада в Рейк’явіку подала заявку на членство 2009 року, коли тривала фінансова криза. Після чотирьох років переговори з Брюсселем тимчасово припинено.

Про референдум щодо вступу Ісландії до Європейського Союзу висловився на хвилях Польського радіо 24 доктор Даміан Шацава з Інституту політичних наук та адміністрації Університету Марії Склодовської-Кюрі в Любліні, керівник нордично-балтійської групи в Урядовому інституті Центральної Європи у Любліні. З ним розмовляв журналіст Міхал Стшалковський.

Що змінилося, що тема можливого приєднання Ісландії до ЄС повернулася?

«Змінилися насамперед внутрішні обставини, а також і зовнішні. Якщо говорити про внутрішні питання, то від грудня 2024 року Ісландією керує лівоцентристська коаліція, на чолі якої стоїть прем’єрка Фростадоуттір, яка перемогла на виборах. Коаліційна програма передбачала проведення цього референдуму — не про вступ, а про відновлення переговорів з Європейським Союзом. Отже, це виконання обіцянки, з якою коаліція соціалдемократичного Союзу, Відродження та Народної партії йшла на референдум. Референдум має консультативний характер, він не є юридично обов’язковим, і результат "за" означав би лише відновлення переговорів, після яких був би другий референдум на тему фактичного вступу на тих умовах, які були б узгоджені. Чому Ісландія взагалі повертається до цієї теми? Тут вплинули і зовнішні фактори. Це питання зміни сприйняття геополітичного положення Ісландії та підвищення її вразливості до зовнішніх загроз. Зараз ісландці вже переконані в тому, що будь-який конфлікт у Європі означав би втягнення в нього Ісландії. Незалежно від того, що Ісландія є членом НАТО, вона не входить до Європейського Союзу — з огляду на торговельні відносини. Аргумент стосовно безпеки був дуже помітним, принаймні на початку дій уряду, а згодом і парламенту, щоб підготувати цей референдум», — сказав доктор Даміан Шацава.

BREAKING: Iceland rejects government proposal to resume EU membership talkshttps://t.co/uSmdUzagf7

— Sky News (@SkyNews) August 30, 2026

Основна дата, коли відбувся референдум, — 29 серпня, а дострокове голосування розпочалося ще наприкінці липня. Результати стали відомі досить швидко, протягом кількох годин після закриття дільниць. Ісландія — невелика країна, тож і виборців не дуже багато, і підрахувати голоси можна досить швидко. Також острів не дуже розлогий, голосів не треба доставляти з віддаленіших закутків. Зрештою, більшість ісландців проживає досить компактно в одній частині острова, тож технічно це проста справа. А політично — ісландці, здається, дуже сильно розділені. Опитування показували перевагу прихильників відновлення переговорів з ЄС про вступ, але чим ближче було до референдуму, тим більше їхня перевага танула.

«Це — правда. Опитування, які публікували досить регулярно до референдуму і в період його проведення, до останніх днів, показували, що результат вкрай непевний. Перевага жодної зі сторін не перевищувала кількох процентних пунктів. По суті, вона містилася в межах статистичної похибки. Чималою була група людей, які не визначилися або відмовлялися дати відповідь — приблизно вісім–десять відсотків ісландців. Те, що підтримка відновлення переговорів зменшувалася на завершальному етапі і було помітне зниження, — це типова динаміка референдуму. З іншого боку, варто зазначити, що підтримка відновлення переговорів була вищою, ніж підтримка повноправного членства. І з цього можна зробити висновок, що частина виборців просто хотіла пересвідчитися, якими є можливі варіанти, без вирішування про результат стосовно членства Ісландії в Європейському Союзі чи її вступу. А це само собою було б серйозним викликом і значною подією, якщо врахувати, як проходять переговори про майбутніх кандидатів до Європейського Союзу», — додав експерт.

Останній раз Ісландія подавала заявку на вступ до Європейського Союзу 2009 року, тобто тоді розпочалися переговори. Вдалося закрити 11 із 33 переговорних розділів. Зараз процедура дещо змінилася. У Європейському Союзі відбулася реформа і немає розділів, а є кластери. Чому зрештою ісландці 2013 року відмовилися від подальшої процедури, а 2015 року заявили, що більше не мають наміру подавати заявку?

«Це також було питання виборів або зміни влади, адже у червні 2013 року новий правоцентристський уряд призупинив переговори. Тоді вони зупинилися на тому, що 11 розділів тимчасово закрито, а 27 — були відкриті. Серед тих, які не були відкриті, найбільшим викликом залишається досі актуальне питання спільної політику в галузі рибальства та сільського господарства. Ці теми обговорювали й тепер, незважаючи на те, що від розділів перейшли до кластерів. Чому це відбувалося саме тоді? Тому що Ісландія подала заявку на відкриття переговорів з Європейським Союзом про вступ через фінансову кризу 2008—2009 років, яка стала для цієї країни дуже сильним потрясінням. Три банки націоналізовано, і тоді ісландці розглядали Європейський Союз як гаранта економічної стабільності», — відповів доктор Даміан Шацава.

Європейський Союз тоді кидав рятувальні кола своїм державам-членам, наприклад, Греції та ще кільком іншим.

«Саме так. Йшлося про сприйняття Європейського Союзу як стабільної сили. Це важливо і зараз. Я говорив про зовнішні обставини; тут варто згадати хоча б про політику президента США Трампа та його адміністрації стосовно європейських країн, союзників з НАТО. Ісландія сильно побоюється політики Сполучених Штатів щодо Данії та Гренландії. Можна згадати і про те, що президент Трамп устиг сплутати Ісландію з Гренландією. Як би не було, сприйняття Європейського Союзу як стабільної структури в економічному плані і в плані безпеки та оборони — це важливий чинник для прихильників відновлення переговорів про вступ», — нагадав науковець.

Ісландія перебуває у близьких взаєминах із Європейським Союзом, Рейк’явік підписав із Брюсселем низку угод, зокрема торговельних, а зазвичай саме ці торговельні та економічні питання є найбільш чутливими під час переговорів про вступ.

«Ісландія, подібно як Норвегія, є частиною Європейського економічного простору і в його межах приймає частину нормативних актів, які діють у Європейському Союзі — приблизно 70–80 відсотків. Вона є частиною Шенгенської зони, а також стороною Дублінських угод щодо міграції. Тож є вже закриті питання, наприклад, ці 11 закритих розділів, які перенесено до кластерів. Комісарка ЄС, відповідальна за розширення, зазначила, що якби ісландці вирішили сказати "так", їхня перспектива буда б відносно швидкою — приблизно два роки, а можливо, дещо більше. Я вважаю, що це було б довше через ті сфери, які досі не врегульовані. Йдеться передусім про політику рибальства — це питання не лише економіки і торгівлі, воно дуже важливе для Ісландії, адже це одна з головних галузей її експорту. Приблизно 40 відсотків товарного експорту припадає на рибальство. Підприємства цього сектору є дуже важливим роботодавцем і вагомою складовою валового внутрішнього продукту», — додав співрозмовник Польського радіо 24.

Тим часом Європейський Союз має квоти на вилов, різні обмеження та правила, необхідно домовлятися. Для Польщі дражливою темою були суперечки за вилов тріски в Балтійському морі між польськими та німецькими рибалками. А коли Велика Британія ще була в складі Європейського Союзу, тривали суперечки між французами та англійцями в Ла-Манші.

«Також маємо історію "тріскових воєн", і тут йдеться про Ісландію та її сусідів, тож, безперечно, це екзистенційний аргумент. Тобто питання розподілу квот на вилов риби з іншими державами Європейського Союзу. Адже у випадку вступу до Європейського Союзу необхідно було б підпорядкувати рибальські угіддя Ісландії — найімовірніше, це приблизно 750 тисяч кілометрів виключної економічної зони — євросоюзним обмеженням. Звісно, відповідальні за розширення — зокрема комісарка Марта Кос — вказувала на можливість певних поступок на користь Ісландії, враховуючи, наскільки важливим є для Ісландії рибальство. Але залишається чимало сумнівів, яких не роз’яснено, тому що рибальство — це одна зі сфер, у яких Ісландія не висловила своєї позиції. Йдеться про переговори, які проходили до 2013 року, і самі ісландці в цьому питанні дуже сильно розділені. Також є питання суверенітету, автономії цієї держави і факт, що рибальство — це для Ісландії основа економіки, а також основа певної політичної ідентичності. Йдеться і про ідеологічні питання», — сказав експерт.

Результат голосування в Ісландії став ударом для Брюсселя, який хотів бачити цей невеликий, але заможний острів, розташований у стратегічному місці в північній частині Атлантичного океану, в структурах ЄС.

PR24/Н.Б.