Професор Маламуд: Мілей з подачі Трампа педалює тему Мальвінських островів з огляду на наближення виборів

Про ескалацію аргентинським президентом Хав’єром Мілеєм суперечки між Буенос-Айресом та Лондоном довкола Мальвінських/Фолклендських островів та роль у цьому Дональда Трампа — коментар професора Карлоса Маламуда (експерт Королівського інституту Елькано міжнародних і стратегічних досліджень у Мадриді). 

Аргентинські ветерани під час відвідин пам’ятника на Мальвінських/Фолклендських островах, 16 вересня 2026 року.

foto:PAP/EPA/Juan Ignacio Roncoroni

Над Фолклендами, як ці острови називають британці, чи Мальвінами, як їх називають аргентинці, збираються хмари, які, можливо, несуть у собі грозу. Аргентина та Велика Британія вже вели у 1982 році війну за цей архіпелаг, що розкинувся поблизу аргентинських берегів у південній частині Атлантики. Тоді, на тлі внутрішньої кризи та наростання націоналістичних тенденцій, генеральська хунта дала наказ аргентинським збройним силам провести операцію із захоплення спірної території, що й було зроблено 2 квітня 1982 року.

Проте Велика Британія на чолі із «залізною леді» — прем’єр-міністеркою Маргарет Тетчер, яка оперативно направила до району конфлікту свій флот та авіацію — швидко завдала поразки аргентинцям. Війна завершилася 14 червня того ж року. Вона забрала життя 649 аргентинських та 255 британських військовослужбовців, а також трьох мешканців островів та призвела до падіння диктатури, очолюваної генералом Ґальтієрі.

Ця британська заморська територія площею у 12 тисяч квадратних кілометрів продовжує залишатися предметом суперечки між двома країнами. ООН розглядає Фолкленди/Мальвіни як спірну територію, суверенітет над якою підлягає мирному врегулюванню, а також відносить її до числа несамоврядних територій, що підлягають деколонізації.

Нещодавно справа отримала новий сильний імпульс. 31 серпня президент США Дональд Трамп заявив, що Сполучені Штати можуть переглянути свою політику нейтралітету в цьому питанні. Водночас він заявив, що Велика Британія занепадаюча країна, яка борсається у проблемах, пов’язаних із міграцією, а також у соціально-економічних проблемах.

 Лондон негайно відреагував на ці слова, наголосивши, що статус Фолклендських островів як британської заморської території залишається незмінним і однозначним.

Тим часом за кілька днів після виступу Дональда Трампа 4 вересня аргентинський президент, праволіберальний популіст Хав’єр Мілей, який перебуває з ним у близьких відносинах з Трампом і представляє себе як одного з його найвідданіших партнерів, виступив зі зверненням до нації. До цього протягом трьох років свого правління він не акцентував уваги на питанні Мальвінів. Він зазначив, що пріоритетним завданням країни з огляду на майбутнє є повернення цього архіпелагу. Водночас Мілей звернувся і до минулого — до спадщини війни 1982 року та морального обов’язку з огляду на те, що тоді сталося. Зі звернення президента Мілея до аргентинської нації 4 вересня 2026 року:

«Світ перелаштовується дедалі швидшими темпами. Великі держави усвідомлюють, що в майбутньому їм доведеться конкурувати за ресурси, необхідні для забезпечення зростання, яке принесе ера штучного інтелекту. У цій боротьбі Антарктида стане одним із головних осередків інтересу та конкуренції. І Аргентина починає не з нуля: саме в Антарктиді ми маємо найдовшу у світі безперервну присутність.

Той, хто матиме більші можливості для проєкції своєї присутності в Південній Атлантиці, матиме кращі позиції для захисту своїх інтересів. Саме тому забезпечення нашого домінування на цій території — не політична забаганка, а питання виживання, і з цієї причини будь-яке подальше просування щодо Мальвінських островів розглядатиметься як порушення нашої національної безпеки.Ми маємо діяти сьогодні, виходячи з майбутнього, а Мальвінські острови — це майбутнє. Це не лише питання нашого минулого. Захист нашого суверенітету та повернення наших островів вимагають, щоб ми були політично впливовою, економічно вагомою та військово авторитетною державою. Іншого шляху немає.

І саме це є справжнім способом віддати шану тим, хто віддав своє життя за цю справу, а також ветеранам, які повернулися. Сьогодні ми маємо все необхідне, щоб стати державою, яка відіграє визначальну роль на світовій арені: ми маємо вигідне географічне розташування та ресурси, здатні забезпечити нашій країні центральне місце в новому глобальному порядку. Протягом цих трьох років ми налагодили тісні зв’язки з близькими нам за поглядами країнами, з якими маємо спільні інтереси. Тепер ми сподіваємося, що ці самі союзники підтримають нас у законній і мирній вимозі, яку ми сьогодні висуваємо».

Мілей у своєму зверненні до нації, так само як і Трамп, описав Велику Британію як безнадійно занепадаючу країну. Він також не визнав результатів референдуму 2013 року, на якому 99,9% мешканців спірного архіпелагу, яких там лише понад 3 тисячі, виступили за збереження його статусу як британської заморської території. Аргентинський президент зазначив, що ці люди є британськими колонізаторами, а не автохтонним населенням, яке британці витіснили з островів після 1833 року, коли встановили над ними контроль і Мальвіни стали Фолклендами.

Виступ Мілея спричинив серйозне загострення в аргентино-британських відносинах, в яке включився Трамп.

Суперечка навколо приналежності Мальвінських островів вже протягом десятиліть відіграє важливу роль у внутрішній політиці Аргентини і час від часу використовується наступними урядами для мобілізації громадської думки навколо питання аргентинського суверенітету над островами.

Наскільки нинішня зміна риторики, позиції президента Хав’єра Мілея відбувається в момент, коли підтримка його уряду падає, а також напередодні президентських і загальних виборів, які відбудуться у жовтні 2027 року? На це питання відповів професор Карлос Маламуд — експерт Королівського інституту Елькано міжнародних і стратегічних досліджень у Мадриді, який для програми «Міжнародний (без)лад» погодився прокоментувати тему Фолклендів/Мальвінів.

«Ну, власне, у своїй основі йдеться саме про це.  Річ у тім, що, як Ви слушно зазначили, президентські та парламентські вибори вже не за горами — вони відбудуться в жовтні 2027 року, тобто фактично менш ніж за рік. І хоча уряд на цей момент не має такої очевидної опозиції, яка була б здатна об’єднати антимілейський електорат, факт полягає в тому, що ані економічні, ані політичні, ані соціальні очікування не дають очікуваних результатів.

Звідси цей, можна сказати, поворот Мілея, який фактично апелює до націоналістичних вимог щодо Мальвінських островів».

Спірозмовник програми «Міжнародний (без)лад» прокоментував теж питання наскільки загалом тема Фолклендів/Мальвіні є предметом занепокоєння та зацікавлення аргентинців. Адже цікавими є невелике дослідження про те, як виглядали пошукові запити аргентинців в Інтернеті в наступні після згаданого звернення Мілея до нації.

І виявляється, що 71% пошукових запитів стосувалися спорту,  10% — культури, і лише на 27-му місці з’являється кластер, пов’язаний із Мальвінськими островами. На цю тему припав менш ніж один відсоток пошукових запитів — 0,8%.

Чи такі дані свідчить це про те, що тема Мальвінських островів та аргентинського суверенітету взагалі не цікавить аргентинців, чи все дещо складніше? Карлос Маламуд:

«Ні, я думаю, що все набагато складніше. Питання приналежності Мальвінських островів і надалі турбує аргентинців, залишається дуже чутливою темою. Гасло "Мальвіни — аргентинські" й надалі міцно закріплене — воно нікуди не зникло. Аргентинська дипломатія й надалі постійно розглядає Мальвінські острови як одну з центральних тем зовнішньої політики країни.

Проте чого наразі немає, то це відчуття нагальності щодо вимоги повернення Мальвінських островів. Тобто, я думаю, аргентинці дуже чітко розуміють свої пріоритети, і серед їхніх безпосередніх пріоритетів повернення Мальвінських островів не є, особливо з огляду на прецедент війни 1982 року та фіаско, яким вона стала».

Говорячи про Трампа: кілька днів тому Дональд Трамп, виступаючи в Ірландії після зустрічі з прем’єр-міністром країни Міхолом Мартіним, заявив, що можливий конфлікт між Аргентиною та Великою Британією за Фолклендські/Мальвінські острови був би «цілковитою катастрофою» і що він сподівається вирішити це питання, якщо його попросять втрутитися.

Водночас, як вже було сказано вище, 31 серпня Трамп заявив, що не виключає можливості перегляду традиційної нейтральної позиції Сполучених Штатів щодо спірної території.

Чи це означає, що американський очільник так насправді хоче розпалити конфлікт між Аргентиною та Великою Британією, послабити Велику Британію, а потім виступити в ролі великого миротворця з огляду на його нестримне бажання отримати Нобелівську премію миру? Яку гру веде Трамп у справі Мальвінів? Професор Маламуд каже, що тут є дві взаємопов’язані питання:

«Коли він перебував в Республіці Ірландія, він говорив не лише про Мальвінські острови, а й про об’єднання Ірландії.

Тобто, намагаючись чітко прояснити ситуацію, зокрема й щодо Ірландії, ми побачили, як ірландські республіканці, які традиційно були противниками Трампа, раптом побачили в ньому великого поборника об’єднання Ірландії. Натомість юніоністи, які традиційно були ближчими до Трампа, стали радикально антитрампівськими.

Але й у випадку Ірландії Трамп заявив, що готовий виступити посередником і що може швидко вирішити це питання.

І я думаю, що спільним знаменником, який стоїть за темою Ірландії та темою Мальвінських островів, а саме так усе, власне, й починалося, хоча потім дещо посилилося, було бажання Трампа закрутити гайки британському уряду, зайняти жорсткішу переговорну позицію у відносинах із лейбористським урядом у Лондоні.

Звідси його заява: мовляв, ми змінимо або можемо змінити традиційну американську політику щодо Мальвінських островів. А це означає, що якщо британці хочуть і надалі розраховувати на допомогу Сполучених Штатів, вони повинні витрачати більше грошей на оборону в рамках НАТО, а також дозволяти американським збройним силам доступ до британських баз, щоб вони могли завдавати ударів по Ірану».

Експерт вважає, що взагалі ситуація у територіальній суперечці між Буенос-Айресом та Лондоном і не слід очікувати у близькому майбутньому її вирішення.

«Я не думаю, що в коротко- чи середньостроковій перспективі ми побачимо вирішення питання Мальвінських островів, особливо доки аргентинський уряд наполягає на жорсткій політиці щодо мешканців островів.

Розв’язання полягає у відкритті більш конструктивного діалогу з ними, у тому, щоб почати думати про зміни в середньо та довгостроковій перспективі, сприяти зближенню між мешканцями островів та аргентинським суспільством. Але наразі цього не відбувається.

Політичного вирішення не буде. Якщо Аргентина посилюватиме політику конфронтації, Велика Британія робитиме те саме. Наприклад, у процесі обрання нового генерального секретаря Організації Об’єднаних Націй, де свою кандидатуру висуває чинний директор Міжнародного агентства з атомної енергії аргентинець Рафаель Гроссі, цілком ймовірно, що якщо ситуація навколо Мальвінських островів і надалі загострюватиметься, ми побачимо британське вето в Раді Безпеки ООН щодо цієї кандидатури. І подібним чином це може проявитися в багатьох інших сферах».

У світі люди про Мальвінські острови, якщо й знають щось, то передусім у контексті Фолклендської війни у 1982 році між Аргентиною та Великою Британією, яка, як відомо, завершилася поразкою і крахом першої.

Ми зараз живемо у світі, який стає дедалі небезпечнішим і нестабільнішим. Те, що ще вчора здавалося неможливим, сьогодні вже не виглядає настільки очевидно неможливим. Хоч не хоча, але виринає питання, чи можна уявити, що Хав’єр Мілей може вдатися до такої авантюри, як це зробила військова хунта на чолі з генералом Леопольдо Ґальтієрі у 1982 році, щоб повернути Мальвінські острови? На переконання професора Карлоса Маламуда така ситуація зараз є немислимою й от зокрема чому:

«Коли Аргентина підійшла до цієї ситуації у 1982 році, вона вже кілька років здійснювала переозброєння. Збройні сили Аргентини витратили мільйони доларів на модернізацію озброєнь, закуповуючи їх у Сполучених Штатах, а також у Франції та інших країнах — виробників зброї. Військова ситуація тоді дуже відрізнялася від нинішньої. Сьогодні ми бачимо, що військові витрати Аргентини перебувають на мінімальному рівні. А для того, щоб розпочати більш-менш подібну до подій 1982 року авантюру, знадобилася б глибока модернізація аргентинських збройних сил, дуже масштабне переозброєння, а це потребує величезних коштів і багато часу.

Тому навіть якщо Мілей залишатиметься при владі у 2027 році, я не знаю, чи вистачило б йому часу для того, щоб процес переозброєння завершився, і він зміг очолити авантюру, подібну до тієї, яку здійснив Ґальтієрі».

Повна версія програми у прикріпленому звуковому файлі.

Матеріал підготував Назар Олійник