X
Шановний Користувачу,
25 травня 2018 року набуло чинності Розпорядження Європейського парламенту і Ради (ЄС) 2016/679, прийняте 27 квітня 2016 р. (RODO). Заохочуємо до ознайомлення з інформацією про обробку персональних даних на порталі PolskieRadio.pl
1.Адміністратором даних є Polskie Radio S.A. з головним офісом у Варшаві, al. Niepodległości 77/85, 00-977 Warszawa
2. У справах, пов’язаних з Вашими даними, слід звертатися до Інспектора охорони даних, e-mail: iod@polskieradio.pl, тел.: 22 645 34 03
3.Персональні дані оброблятимуться у маркетингових цілях на основі наданої згоди.
4.Персональні дані можуть надаватися виключно з метою належного надання послуг, обумовлених у політиці приватності.
5.Персональні дані не надсилатимуться за межі Європейського економічного простору або до міжнародних організацій.
6.Персональні дані зберігатимуться протягом 5 років від закриття облікового запису, відповідно до законодавчих положень.
7.Ви маєте право на доступ до своїх персональних даних, їх виправлення, перенесення, усунення або обмеження обробки.
8.Ви маєте право на внесення протесту щодо подальшої обробки, а у випадку висловлення згоди на оброку персональних даних – на її відкликання. Використання права на відкликання згоди не розповсюджується на обробку, що мала місце до моменту відкликання згоди.
9.Ви маєте право на подання скарги до наглядового органу.
10.Polskie Radio S.A. повідомляє, що в процесі обробки персональних даних не приймаються автоматизовані рішення та не застосовується профілювання.
Більше на цю тему Ви знайдете на сторінках персональні дані та політика приватності
Розумію
Українська Служба

«GPC»: Російський черпак у кавказькому казані

05.03.2021 13:43
На шпальтах видання «Gazeta Polska Codziennie» читаємо про те, що такою ж далекою та незрозумілою для Європи, як сто років тому на Балканах, здається конфліктна ситуація у сьогоднішньому «Кавказькому котлі»
    , 3  2021
Антиурядовий протест опозиції в Єревані, 3 березня 2021EPA/NAREK ALEKSANYAN

На початку XX століття відбувались Балканські війни, котрі отримали назву «Балканський котел». На шпальтах видання «Gazeta Polska Codziennie» читаємо про те, що такою ж далекою та незрозумілою для Європи, як сто років тому на Балканах, здається конфліктна ситуація у сьогоднішньому «Кавказькому котлі». Тільки з того часу ми навчились, що таке глобалізація та геополітика. Автор тексту Єжи Любах спонукає читачів подивитися на те, хто і яку вибухову страву варить у Кавказі.

Кавказький куточок Європи століттями межував з агресивними державами. Вся історія цього регіону – боротьба ранніх християнських держав з перськими вторгненнями, а згодом – з тюркськими народами.

Можна провести паралелі між Албанією, ісламізація якої відбувалася в середні віки, та сьогоднішнім Азербайджаном, де у наші дні удіни – це мікроскопічна частка мусульманського населення, котре виникло внаслідок колишньої ісламізації. Грузія у XVI столітті безрезультатно шукала допомоги у християнських європейських країн, коли Вірменію вже поглинула Туреччина. Потім до гри вступив третій претендент на роль наддержави – царська Росія, котра бачила свої інтереси всюди. В результаті чого Грузія, Вірменія та Азербайджан на початку XIX століття опинилися в Російській імперії.

Факт, що Росія межує з тим, з ким хоче, свідчить про численні війни, поділи місцевих земель, в результаті яких багато грузинів проживають по той бік кордону з Туреччиною, азербайджанці знаходяться в прикордонній зоні Ірану, кількість яких переважає ціле населення Азербайджану.

Промислова революція показала важливість затонулої російської провінції Азербайджану – відкриття нафтових родовищ біля берегів Каспійського моря спричинило нафтовий бум у Баку. Тож не дивно, що коли в кінці XX століття радянська імперія почала розвалюватись – кавказьким регіоном зацікавились.

Захоплений народ, котрий на початку 90-х років побачив шанс на незалежність, мав перед собою обличчя у вигляді російського солдата, котрий вбивав грузинську молодь у Тбілісі, розчавлюючи танками молодих литовців у Вільнюсі та азербайджанців у Баку.

Видання «Gazeta Polska Codziennie» пише, що кавказькі країни, позбавлені жорстокого правління Москви, намагалися розв’язати проблеми у свій спосіб, але і тут їх застала спадщина російського імперіалізму. Проте кордони царських провінцій визначали наступні жителі Кремля, і в результаті розпаду СРСР взаємні територіальні претензії стали товарним знаком Кавказу. Росія, котра виконує роль «судді», по сьогоднішній день незаконно окупувала 20 відсотків території Грузії. Подібним чином російська влада провела та накреслила кордони Вірменії та Азербайджану.

У Вірменії після несподіваної важкої поразки в Карабаській війні стався тотальний внутрішній хаос. Віра в те, що Росія завжди стане на її бік, залишилась в руїнах, – пише у статті Єжи Любах. Тимчасом після відвоювання Карабаху Росія знову вступила в гру як миротворець, навіть після того, як Азербайджан вже своє відвоював.

У Грузії партія олігарха перемогла на чергових фальсифікованих виборах і править при пустому парламенті, оскільки опозиція бойкотує обговорення. Віра в грузинську мрію керівної партії закінчилась. На вулицях Тбілісі постійно відбуваються демонстрації, заворушення та затримання.

Росія нібито зберегла свій вплив на Кавказі, але навіть в очах своїх вірменських союзників вона втратила своє обличчя. Вірменія стоїть на межі катастрофи, Грузія мріє повернути окуповані території, Азербайджан не має достатньої економічної та військової сили. Жодна з кавказьких країн не має шансів на бажані тісні відносини з НАТО, - нагадує Єжи Любах

Азербайджан у союзі з Туреччиною та Ізраїлем переростає у місцеву супердержаву, і колись він згадає, що Іран має на своїй території близько 20 мільйонів земляків. Тому необхідно приділяти пильну увагу тому, що може кипіти у цьому кавказькому котлі та хто поживиться його вмістом.

Р.Г.