Як пише Марек Будзіш у тижневику «Sieci», прем’єр-міністр Дональд Туск заявив, що «немає приводу вважати, що Польща є ціллю» російської ракетної атаки. Звісно, не можна виключати випадковості, адже Україна майже щодня зазнає атак росіян як балістичними ракетами, так і крилатими ракетами, зокрема як Х-101, що минулого тижня впала в Люблінському воєводстві у Польщі. Але варто задуматися, чи в цьому випадку це не був стратегічний сигнал з боку Росії.
Дописувач звертає увагу, що удар відбувся кілька годин після того, як у Любліні Дональд Туск зустрівся з Володимиром Зеленським. А до того президент України розмовляв у Вашингтоні з Дональдом Трампом. Йшлося і про нещодавній удар української сторони на іранський корабель зі зброєю в Каспійському морі, і про ліцензію на виробництво ракет до систем Patriot.
Перед візитом Зеленського у Білому домі Польща заявила про зацікавлення в участі у цьому американсько-українському проєкті. Як пише автор статті, не можна виключити, що під час люблінської зустрічі об’єднали ці два питання: виробництво ракет і створення протиракетного щита на основі українських потужностей. «Росіяни могли хотіти показати нам, що співпраця з Україною, навіть якщо в довгостроковій перспективі корисна, у коротшій радше означатиме зростання загрози», — читаємо.
Автор наголошує, що інші мотиви Кремля очевидні: через атаки останніми тижнями на одеські порти та українські зерновози, арматори відмовляються заходити у порти і ринок зараз у стагнації та в стані обережного вичікування. Крім альтернативних маршрутів через Дунай та Румунію, залишається шлях через Польщу. Автор відзначає, що напруження між Польщею та Україною може штучно нарощувати Росія, використовуючи історичні суперечки.
Це ж видання, «Sieci», помістило статтю про прибування іноземців у Польщі — «Чужинці на вулиці». Її автор, Конрад Колодзейський, відзначає, що участь іноземців у польському суспільстві за останні 15 років різко стрибнула з кількох проміле до майже 6 відсотків. Як читаємо, це найбільший і найшвидший приріст серед розвинутих країн. Варшава, а разом із нею дедалі більше міст у Польщі, змінює своє обличчя. Автор статті додає: «Іммігранти, яких у нас дедалі більше, поки що не становлять загрози. Вони є меншістю. Її щораз більше видно, вона розростається з кожним роком, але це надалі меншина. Поки що їм не вистачає впевненості у собі, вони займаються роботою і, як правило, уникають конфліктів. Та це не означає, що так буде завжди.
Як підрахувало Головне статистичне управління, наприкінці 2025 року населення Польщі становило 38,8 мільйона осіб, з яких 2,3 мільйона — іноземці. Загалом іноземців у Польщі 5,93 відсотка.
Тижневик «Newsweek» помістив статтю «Це останній момент для Європи», це розмова, яку публіцист Славомір Сераковський провів зі співзасновником аналітичного центру «Європейська ініціатива стабільності» Джеральдом Кнаусом. За словами експерта, «ми переживаємо найнебезпечніший момент у Європі від 1948 року, а в Центральній Європі — від 1989 року». Як він пояснює, «ми чверть століття не слухаємо, що говорив Путін, і не дивимося, що він робив». Також, вказує експерт, «немає жодного бачення кращого життя для росіян, яке дозволило б Путінові оголосити про припинення війни в Україні». Експерт додає, що для Путіна ця війна є частиною більшого зіткнення з НАТО, і правитель Кремля має підстави вважати, попри напрочуд ефективний опір України, що справи в Європі йдуть згідно з його задумом.
Джеральд Кнаус зауважує: найбільшою помилкою Європейського Союзу за останні 20 років було те, що він не простягнув руки українцям після Помаранчевої революції. Як читаємо далі, українці бачили шлях до ЄС в Угоді про асоціацію. «Це показує їхню силу: з часів Помаранчевої революції вони реалістично дивляться на світ. (...) Пізніше українці заплатили за Угоду про асоціацію багатьма жертвами на Майдані». Потім, коли минуло ледве кілька днів війни, Київ ще був в облозі, і наприкінці лютого 2022 року українці подали заявку на членство в ЄС — один із найгостріших доказів сили їхньої європейської мрії. Зеленський мав рацію: крім захисту від Росії, людям пропонують бачення кращого майбутнього.
Співрозмовник видання також наголошує, що українці — під обстрілами та безпілотними атаками, щоночі спускаючись у підвали, продовжують вводити реформи. «На цьому фоні ми бачимо повну відсутність стратегічного мислення в Берліні, Парижі та Варшаві. Де була Польща в дебатах щодо вступу України до ЄС?», — запитує Джеральд Кнаус.
Газосховища Європейського Союзу не такі заповнені, як зазвичай; кількість газу є меншою за п’ятирічну норму. Проте Польща має підстави бути задоволеною. Цю тему розкриває портал forsal.pl. Рівень запасів природного газу у сховищах ЄС значно нижчий, ніж середній показник за п’ять років у цей період. Поки що сховища заповнені на 57,1% порівняно з історичним середнім показником 73,5%. Однак Польща у набагато кращій ситуації, її сховища заповнені на понад 85%.
Повний огляд — у звуковому файлі.
Н.Б.