X
Шановний Користувачу,
25 травня 2018 року набуло чинності Розпорядження Європейського парламенту і Ради (ЄС) 2016/679, прийняте 27 квітня 2016 р. (RODO). Заохочуємо до ознайомлення з інформацією про обробку персональних даних на порталі PolskieRadio.pl
1.Адміністратором даних є Polskie Radio S.A. з головним офісом у Варшаві, al. Niepodległości 77/85, 00-977 Warszawa
2. У справах, пов’язаних з Вашими даними, слід звертатися до Інспектора охорони даних, e-mail: iod@polskieradio.pl, тел.: 22 645 34 03
3.Персональні дані оброблятимуться у маркетингових цілях на основі наданої згоди.
4.Персональні дані можуть надаватися виключно з метою належного надання послуг, обумовлених у політиці приватності.
5.Персональні дані не надсилатимуться за межі Європейського економічного простору або до міжнародних організацій.
6.Персональні дані зберігатимуться протягом 5 років від закриття облікового запису, відповідно до законодавчих положень.
7.Ви маєте право на доступ до своїх персональних даних, їх виправлення, перенесення, усунення або обмеження обробки.
8.Ви маєте право на внесення протесту щодо подальшої обробки, а у випадку висловлення згоди на оброку персональних даних – на її відкликання. Використання права на відкликання згоди не розповсюджується на обробку, що мала місце до моменту відкликання згоди.
9.Ви маєте право на подання скарги до наглядового органу.
10.Polskie Radio S.A. повідомляє, що в процесі обробки персональних даних не приймаються автоматизовані рішення та не застосовується профілювання.
Більше на цю тему Ви знайдете на сторінках персональні дані та політика приватності
Розумію
Українська Служба

«Це привілей – мати можливість допомагати іншим»

03.03.2020 10:30
Гість Української служби Польського радіо – лідер гурту «Широкий Лан» Святослав Бойко
Аудіо
  • Святослав Бойко, лідер гурту "Широкий Лан"
лідер гурту "Широкий Лан" Святослав БойкоPolskie Radio

Гість Української служби Польського радіо – лідер гурту «Широкий Лан» Святослав Бойко.

Про назву

«Як кожен починаючий гурт, ми спочатку грали неякісний панк. Але в процесі музикування відбувався ріст, розвиток. У нові пісні я почав вкладати те, чим був сам власне наповнений, тобто любов до України і здоровий патріотизм. І в один момент прийшло розуміння, що гурт, який виконує тексти, наповнені глибоким змістом, не може називатися «Шок». У 2009 році наш гітарист Олег Матійців спочатку запропонував назву «Козацький степ» (на полігоні «Широкий лан» у Миколайвській області щорічно проводилися військові навчання «Козацький степ»). І як варіант прозвучала назва «Широкий лан». І тепер «Широкий лан» – це два бренди. Перший – військовий полігон, і другий – рок-гурт».

Про героїв пісень

«Більшість пісень, написаних нами – це історії. Це історії життя, це ситуації пережиті, ситуації побачені. Пісня «Татові на небо» має реальне підґрунтя. Коли першого січня 2016 року під час виконання бойових завдань загинув Роман Бочаров, боєць 3-го полку спецпризначення з Кропивницького, то його наймолодша донька Амалія (а їх у нього було три) почала писати листи татові на небо. Дитина свято повірила в те, що тато став ангелом, і вона йому писала листи. Я почув цю історію, і так народилася наша пісня».

Про реабілітацію ветеранів і ветеранок

«Ми написали пісню «Я живий» у 2016 році. Тоді якраз в Україні дуже гостро постала проблема соціалізації та психологічної реабілітації ветеранок і ветеранів після війни. Спілкуючись з бійцями, волонтерами, ветеранами, сім’ями військових, я дійшов висновку, що найбільша робота з психологічної реабілітації ветеранів і ветеранок лягає на плечі їхнього найближчого оточення. Тому що люди з фронту повертаються іншими. Я хотів це відобразити в пісні, показати, розказати суспільству, що є люди, яким реально важче – вони знали людину до війни, наприклад, дружина знає свого чоловіка задовго до війни, а тепер він повертається інакшим. Я хотів показати, що крім тієї війни, яка є на Сході, є ще багато таких малих, локальних воєн. Тому що це є битва за свідомість, за спокій, за ту сімейну ідилію».

«Людина повертається з середовища, де вона чітко знає, де є ворог. Там все дуже чітко, ясно і дуже зрозуміло. Людина повертається до звичайного, мирного життя, де люди не бачили того всього, що бачив він. Люди не розуміють того, що для нього є цінним».

«В Україні є такий стереотип, що звертатися до психолога – це показати свою слабкість. До 2014 року в мене особисто був той самий стереотип. Але після Майдану (Святослав Бойко був учасником Революції Гідності й зазнав поранення 18 лютого 2014 року – ред.) я був змушений працювати з психологом, психотерапевтом. Завдяки цій праці я вийшов з депресивного стану.

 

«У пісні «Я живий» я хотів подати той меседж, який я час від часу проговорюю з бійцями, - не бійтеся звертатися за допомогою до психологів. Як приклад я показую себе і кажу – Хлопці, звернутися до психолога – це нормально, ви не показуєте свою слабкість, а навпаки, показуєте, що ви сильніші, є над ситуацією».

Про євроволонтерство

«Наші гастролі в Європі носять частково благодійний характер. Попередні чотири тури були спрямовані на допомогу нашій армії. П’ятий тур, в рамках якого ми мали виступ, зокрема, у Варшаві, - ми декларуємо, що частину коштів, виручених з продажу дисків (альбом «Широкий лан. Акустика» - ред.) та книжки (Тамара Горіха-Зерня «Доця» - ред.), ми передамо на лікування Вадима Ушакова. Це боєць, ветеран 81-ої бригади, який  у квітні 2016 року отримав поранення в боях за Авдіїївську промзону. У процесі його транспортування відбулися дуже серйозні ускладнення, і він зараз не ходить, не говорить, він не має координації рухів. Спільними зусиллями його побратимів, волонтерського середовища, меценатів, Вадимові була встановлена спеціальна помпа, яка постачає до мозку кисень та ліки. І після цього Вадим почав пробувати ходити. Йому допомагають переставляти ноги, його підтримують… і він почав робити ці маленькі подвиги. Три роки він лежав або сидів в інвалідному візку. І я думаю, що то питання часу - рано чи пізно він зможе самостійно ходити».

Про аудиторію в Польщі

«Це нова хвиля еміграції, це люди, які виїхали до Польщі 10-15-20 років тому. Це українці, вже народжені за кордоном, які ідентифікують себе як українці, які намагаються зберегти українські традиції і навчають свої дітей української мови. Я нещодавно почув таку фразу, мовляв, не той українець, хто говорить українською, а в діти говорять українською».

«На концертах в Зеленій Горі, в Лігниці, у Вроцлаві, в Кракові було багато поляків. Що цікаво – навколо історичних відносин українців і поляків часто розігрується істерія, спрямована на роз’єднання. Спілкуючись з поляками, які приходять на наші концерти, я бачу доброзичливих людей».

«Після Майдану я лікувався у Польщі, в Перемишлі. Завдяки саме польським лікарям, я став на ноги. І  я про це не забуваю і до Польщі я їду з місією подяки. Після Майдану мені допомагали багато хороших людей, були потрібні кошти на ліки, саме лікування мені оплатив уряд Польщі. Мені допомагали добрі люди. Я це запам’ятав і взяв собі за правило – якщо в мене буде можливість допомогти комусь – я буду це робити. Це привілей – мати можливість допомагати іншим».

Про «Доцю» Тамари Горіха Зерня

«Ця книга справжня. Насамперед, вона ламає стереотип, який живе в українському суспільстві, мовляв, на Донбасі – всі сепаратисти. Ця книга, і я разом з нею, оскільки маю досвід частого перебування як волонтер на Сході, кажемо, що це неправда. Ми в своїй практиці зустрічали дуже багато людей, як і серед мирного населення, так і військових, які родом з Донецька, Горлівки, Луганська, Єнакієво, Красного Луча, які воюють за свою землю. У мене війна асоціюється з запахами. Це запах пилюки, запах пороху і запах крові. У війні немає нічого романтичного. Ця книга чітко показує, що таке війна».

Про єдність

«Моє побажання українцям в Україні і за кордоном – єднаймося, тому що в єдності є наша сила. Ворог хоче цю єдність забрати. Не даймо це зробити. Ми бачили єдність на Майдані, ми бачимо і відчуваємо єдність у волонтерській роботі. Це те, що дає нам силу, натхнення воювати з однією найсильніших держав світу, захищатися. Будьмо разом, будьмо єдиними і будемо сильними. Слава Україні!»

Запрошую послухати повну версію розмови у доданому звуковому файлі

Яна Стемпнєвич