4 травня 2023 року литовський прог/блек гурт Juodvarnis виступив у Варшаві.
Серед мерчу, який музиканти продають на концертах, — футболки із українським тризубом, який поєднано з литовським державним символом — колонами Гедиміна, одним із найдавніших державних символів Великого князівства Литовського, Руського і Жемайтійського. Кошти з продажу мерчу йдуть на ЗСУ.
Музиканти Juodvarnis, Авґустінас Бекшта (барабани) і Модестас Юшкенас (гітара) розповіли програмі Понеділок Rock'у на Польському радіо для України про те, чим для них є підтримка України, про свою музику і новий альбом, над яким Juodvarnis вже починає працювати.
Отже, JUODVARNIS — дарк-метал гурт із Вільнюса, із Литви. Гурт розпочав свою діяльність у 2011 році. І після кількох концертів, а записів вони на той час ще не мали, їх запросили зіграти на одному з найбільших балтійських фолк-фестивалів «Mėnuo Juodaragis» — «Чорноликий місяць», якось так можна перекласти назву. І власне після цього концерту гурт ставав чимраз більше впізнаваним. У 2014 році JUODVARNIS випустили свій перший повноформатний альбом «Šauksmai Iš Praeities» («Плачі з минулого»), після виходу якого їх популярність ще більше зросла.
Того ж року група виступала на метал-фестивалях у Литві, виступала в сусідніх країнах, а також виграла національний конкурс «Wacken Metal Battle», що дало їм місце в складі Wacken Open Air.
Думаю, тут варто сказати, що назва гурту з литовської перекладається українською як «чорний дрізд». А цей птах має у дохристиянських віруваннях багато різних символів і значень.
Причому в різних культурах цей символ інший. Наприклад, за фен-шуєм, дрізд є символом довголіття і міцності духу. Натомість у християнстві в образі чорного дрозда часто з'являється антипод світла.
З давніх-давен чорний дрізд викликав у людей містичні відчуття. Зрештою, як і чорні ворони, чорні коти та будь-які тварини чи живі істоти, які мають чорний колір чи є нічними створіннями — згадайте хоча б кажанів. Казали навіть, що побачити чорного дрозда віщувало щось недобре. Люди завжди собі вигадували якісь страхи і потім намагалися боротися із ними. Про це зокрема і співають Juodvarnis у своїх піснях рідною литовською мовою.
До речі, окремі слова дуже схожі і навіть, якщо напружитися, можна знайти відповідники в українській. До прикладу, литовське варнас українською означає ворон. Ну правда ж, дуже близько. Про близькість литовців і українців ми ще сьогодні поговоримо, а тим часом слухамо пісні чорного дрозда. Чи то пак Juodvarnis.
І все ж, у багатьох європейських культурах, повертаючись до чорного дрозда, птах цей досить позитивний. Наприклад, французи вважають, що чорний дрізд приносить щастя, німці вважають, що дрізд, який перебуває в домі, захищає від грози. Вони навіть пігодовують дроздів взимку.
Про дрозда складали байки і казки — тут можна згадати давнього грека Езопа. У європейських казках чорний дрізд є символом вірного друга і доброго сім'янина. До речі, це добре показав український автор Іван Франко, який написав народну казку «Лисиця і дрізд». У казці дрізд перехитрив лисицю і позбувся її зазіхань на своїх дітей. А ще прозитивно зобразив дрозда Григорій Сковорода у свої байці «Зозуля і дрізд».
Після насиченого літа гурт розпочав роботу над другим альбомом «Mirusio Žmogaus Kelione» («Подорож мерця»).
Розмови про другий альбом гурту «Juodvarnis» почали ширитися буквально через півроку після виходу дебютного альбому. Щоправда, робота над записом тривала довго, і замість запланованої весни 2015 року музиканти змогли видати другий диск лише в лютому 2016.
Нині двоє музикантів, які брали участь у записах обох дисків, уже не входять до складу гурту «Juodvarnis» (у 2014 році гурт покинув барабанщик Гедімінас Туменас, а басист Лінас Кульбачяускас покинув гурт минулого року). Хоча на концертах програму вже грали з новими учасниками, але головний автор ідеї та двигун колективу залишився незмінним — гітарист і вокаліст Паулюс Сіманавічус. Тому не дивно, що хоч звучання нового альбому дещо інше, оригінальний дух і ідея групи все ж збереглися.
Також, тут з'являється запрошений жіночий вокал Дороте Зданавічуте, але й інші речі, яких не було в першому альбомі «Juodvarnio» — оркестровки та гостьовий гроул Мантоса Гуркшніса.
24 березня цього року гурт виступив у Києві, розповідають музиканти — барабанник Августінас Бекшта і гітарист Модестас Юшкенас. Туди вони поїхали, аби висловити свою підтримку Україні в її війні проти Росії.
«Ми багато думати про це, досить багато готувались до цього. Думали над тим, щоб не лише дати концерт, а також надати якусь гуманітарну допомогу, можливо, виготовити мерч. В результаті ми виготовили футболки з ексклюзивним дизайном. І тут ми використали два державних символи і об'єднали їх в один. Це український тризуб і один із найстаріших литовських державних символів — колони Гедиміна. Ми їх поєднали. Ми маємо дуже схожий символ в Литві, який називається Вежі Гедиміна. Це символ Литви ще з 13-14 століть. Ми створили його, щоб показати, що ми — споріднені народи, як брати і сестри, як держави, як люди. Це була ідея його дизайну. На зворотні стороні футболки є напис українською мовою — "Нехай гинуть вороги, хай воля настане". Ми взяли її з гімну України. Це останній рядок цього тексту. Я прочитав історію про дуже розумного чоловіка, письменника, вченого. Він написав цей цілий великий вірш, гімн України. Ми думали про різні речі, які можна написати на мерчі, може, щось литовською, може, щось англійською, але в результаті вирішили, що це не буде мати сенсу. Це така особлива подія, тож це має бути українською. Ми думали про якісь загальні речі, але Августинус знайшов цей гарний рядок, який символізує головне, чого ми всі так сподіваємося і добиваємося. Тож ми вирішили, що це буде гарним дизайном. Литва робить багато речей, щоб допомогти людям, зокрема виділяє кошти Україні, допомагає збройно, і самі громадяни Литви також. Це невелика частка допомоги від нас. Ми б могли організувати благодійний збір, але вирішили зробити щось круте для людей. Виготовивши класні футболки, зібравши разом людей, зібравши гроші, ми зробили загальну справу. Ми продали багато футболок як у Литві, так і в Україні, коли грали концерт у Києві. Людям дуже сподобались ці футболки. Ми маємо багато мерчу на цьому турі, тож сподіваємося, що люди захочуть купити їх тут. Окрім футболок, ми також надавали гуманітарну допомогу, наприклад, ліжка для воїнів. Чоловік, який займався доставкою ліжок від нас до Києва, написав цілий допис, що ліжка уже в дорозі до захисників. Це була спроба зробити їхнє життя принаймні трішки комфортнішим. Литва намагається передати Україні 50 чи 60 тисяч ліжок. Велика кількість ліжок передається Україні якщо не щодня, то щотижня точно. Ми просто зв’язалися з однією з найбільших організацій у Литві, що називається "Синій та Жовтий", вони дали нам деякі контакти, і запевнили нас, що зможуть допомогти. Ми вирішили допомогти більш значущими справами».
Музиканти кажуть, сьогодні у тій частині Європи, де колись були сильні радянські впливи, сьогодні намагаються викорінювати менталітет совка. Глибока Європа цього не розуміє.
«Ми вже давно не їздили в тур Західною Європою. В країнах Балтії, в Польщі, в інших країнах Східної Європи люди знають багато про те, що відбувається в Україні. Проте я розумію, чому для людей із Західної Європи ця війна здається такою далекою, на відміну від нас, адже вона дуже близько до нас. Тому я б заохочував їх вчити історію», — каже Модестас Юшкенас.
«Я пам’ятаю, минулого літа я був у Норвегії, де розмовляв про війну з людьми. І, звісно, я не можу говорити за всіх, адже в кожного є своя думка, але люди точно почуваються далекими від цієї війни. Ми живемо свої життя з думкою "е, це відбувається десь там, далеко". Але насправді це все між собою пов’язано, як виглядають медіа, які новини люди дивляться, що в них показують і так далі. Це трохи складна тема, ми б могли говорити про це ще дуже багато. Звісно, деякі люди знають, а деякі тільки переймаються собою та подіями в їхній країні. Звісно, не забуваймо, що на весь цей регіон [Європа] вплинула російська агресія, це пам’ятають наші батьки, дідусі та бабусі, це колективний досвід для нас, для багатьох поколінь. Ніхто не хоче бути окупованим і пригнобленим, всі хочуть жити вільно. В наших країнах теж залишився радянський менталітет, який ми намагаємося викорінити. В Західній Європі такого нема, вони цього не розуміють. Я чув, що подекуди в Іспанії все ще можна побачити пам’ятники Леніну, і жителі просто це сприймають як частину історії, ніби нічого такого. Проте, це може бути жорстоко щодо інших людей», — додає Авґустінас Бекшта.
У період з 2016 по 2019 рік гурт зазнав деяких змін у складі, а також зіткнувся з особистими проблемами. Це був благодатний ґрунт для створення третього альбому. Після дворічного творчого процесу виникла нова робота під назвою «Nerimo dienos» («Дні неспокою»). Ілюстрація як внутрішньої боротьби в гурті під час процесу, так і боротьба сучасної людини із собою і світом. На сьогодні це найбільш зрілий опус гурту.
Між виходом другого і третього альбомів гурт випустив два сингли, які згодом увійшли до альбому «Тривожні дні». Музика тут вже стає набагато важчою. Тут можна почути блекові елементи, бластбіти, зявляється більше гроулу, але все ж зберігається концепція попередніх двох альбомів у сенсі чистого вокалу Паулюса Сіманавічюса, який поєднує чистий вокал і гроул.
«Наш "новий" альбом вийшов у 2020 році, тож цього літа йому вже буде 3 роки. Ми все ще їздимо з цим альбомом, це будуть останні кілька концертів, але ми точно мусимо знову почати творити і почати писати нові пісні цього літа. Ми закінчимо тур з наявним репертуаром, а тоді почнемо писати новий. Кожен з нас має свої ідеї, ми ними ділимося. Зараз ми почали 6 пісень, вони зараз у процесі. Побачимо, що вийде. Сподіваємося, наступного року у нас уже буде більше нової музики. Щодо стилю важко назвати наш стиль одним конкретним визначенням. Ми почали з жанру, зв’язаного з хеві-металом, може трохи з впливом фольку, це перетворилось на щось схоже на pagan метал. Кожен альбом — це нові зміни для нас, ми пробуємо нові ідеї. Музика постійно змінюється, з'являються нові тенденції. Зрештою, ми ростемо, знаходимо нові натхнення. Наш останній альбом відійшов від усіх фольк ідей, які ми мали раніше, проте все ще має деякі елементи з pagan. Але наразі він темніший, теми в словах не зв’язані зі старими легендами, оповіданнями, як це було в першому альбомі. Великі зміни почалися з нашим другим альбомом, це був поворот в тематиці слів. Ми почали думати про людей, про філософські теми, темну сторону людської природи, душі. Третій альбом все ще підтримує цю тематику, тільки він ще більш особистий. Тож хтозна, може наступний альбом буде ще більш особистим і зрілим — ми виросли, маємо нові досвіди, ми маємо більше про що розказати. Ми побачимо як це виглядатиме, наразі важко сказати. Ми не хочемо розкривати всіх секретів».
Я ще раз хотів би подякувати хлопцям із гурту Juodvarnis за підтримку України у протистоянні російській збройній неспровокованій агресії. Ну і закликаю підтримати гурт, купуючи їхній мерч і їхні альбоми, це буде з одного боку вдячність за те, що вони роблять для підтримки ЗСУ, а з іншого — підтримка їхньої творчості заради появи нових крутих композицій.
Слухайте розмову і музику у доданому звуковому файлі
Розмовляв Володимир Гарматюк