Вівтар Маріацького костелу — шедевр світового рівня і головна святиня Кракова

Робота над створенням вівтаря тривала близько тринадцяти років. До тепер це найбільший готичний дерев'яний вівтар Європи. Увесь вівтар разом із боковими стулками, які зображують шість сюжетів з життя Діви Марії, має близько 200 фігур

Маріацький костел, Краків.

Христина Срібняк

Маріацький костел разом з Вавельським пагорбом є однією з найважливіших пам’яток Кракова. Повна назва храму — Базиліка Успіння Пресвятої Діви Марії (Bazylika Wniebowzięcia Najświętszej Maryi Panny — пол.). Перший храм на цьому місці з’явився ще в ХІІ столітті, але сучасну готичну будівлю збудовано в ХІV столітті. Головною окрасою храму є дерев’яний вівтар Віта Ствоша, німецького скульптора, що приїхав до Кракова у 1477 році. Він є найбільшим готичним дерев’яним вівтарем у Європі, адже його висота понад 13 метрів, а ширина у розгорнутому вигляді — 11. Основа вівтаря дубова, а фігури, яких понад 200, вирізьблені з липи. Вся композиція вкрита поліхромією і позолотою.

Верхівка вівтаря.

Центральна композиція вівтаря.

Вигляд вівтаря із зачиненими стулками.

Науковці дійшли висновку, що над створенням вівтаря майстер працював понад 12 років, ретельно добираючи породи дерев, які походять з лісу в Неполомицях (місто на річці Вісла, 25 км на схід від Кракова). Цікавим є також те, що обличчя постатей, що зображені у релігійних композиціях, Віт Ствош втілив з реальних жителів Кракова. 

Дивовижно, але знову світові ім'я скульптора у 1824 році відкрив краківський історик-самоук Амбрози Грамовський. Серед старих рукописів він виявив ім’я Віта Ствоша як автора Маріацького вівтаря. Але згодом з'явилися німецькі шовіністичні вчені, які висунули тезу, що твір Віта Ствоша є доказом німецькості Кракова у XV столітті, яка побутувала до Другої світової війни. В серпні 1939 року, коли війна вже наближалася, вівтар було розібрано і найважливіші скульптури й рельєфи переправили Віслою до Сандомира.

Проте у березні 1940 року німецька окупаційна влада вирішила вивезти основну частину вівтаря до Нюрнберга, де він навіть деякий час експонувався. Однак, перед входом союзницьких військ до міста всі документи, що стосувалися вивезення вівтаря німецькою окупаційною владою, були в останній момент ретельно знищені. Тож пошуки його переховування тривали до листопада 1945 року. Зрештою з’ясувалося, що це лише половина цілісної конструкції, решту раніше перевезли в село Віснтау (Wisntau), де зберігали в абсолютно непридатних умовах у великому підвалі.

До Кракова вівтар повернувся лише у квітні 1946 року. Існує переказ, що під головним вівтарем Віта Ствоша заховано золото, яке колись було частиною оздоблення, що зникло під час воєн, або було замуровано на вічне зберігання. У 1978 році Базиліка Маріацька разом з історичним центром Кракова була включена до Списку світової спадщини ЮНЕСКО.

Христина Срібняк