Естетика античності упродовж тисячоліть не втратила своєї привабливості Її образи продовжують жити у сучасному театрі, кіно й візуальному мистецтві. У цьому переконує найбільша за останні 30 років у Польщі експозиція, присвячена скульптурі, що відкрилася у Королівському замку у Варшаві. Виставка «Анатомія античності. Тіло і рух у скульптурі» дає змогу відвідувачам до кінця вересня побачити близько 135 об’єктів з головних національних колекцій, а також приватних збірок. Зокрема, це оригінальні античні грецькі та римські статуї, гіпсові копії XVIII–XIX століть, а також авторські мармурові скульптури.
Експозиція виставки «Анатомія античності. Тіло і рух у скульптурі» у Королівському замку у Варшаві
У другій половині XVIII століття античність стає центральним естетичним орієнтиром для художників у Європі. У Римі виникає напрям класицизму, а у Варшаві, під патронатом короля Станіслава Авґуста, формується аналогічне художнє середовище. Монарх мріяв заснувати у Варшаві Академію образотворчих мистецтв, але цього не вдалося повністю здійснити через розподіли Польщі. Проте він створив живописну і скульптурну майстерні, під керівництвом Марчелло Бачареллі, для навчання художників. А з огляду на його особисті смаки та зацікавлення, Станіслав Авґуст збирав копії античних скульптур, які привозили до Варшави у вигляді гіпсових відливків. Загалом їх було понад 500, частина цих зібрань, попри втрати часів Другої світової, збереглася і представлена на виставці.
Експозиція виставки «Анатомія античності. Тіло і рух у скульптурі» у Королівському замку у Варшаві
Для античних майстрів тіло було втіленням гармонії, досконалості й руху. Вони бездоганно розуміли анатомію людини й втілювали її у камені з неперевершеною точністю. Проте виставка «Анатомія античності. Тіло і рух у скульптурі» — не лише про м’язи й мармур. Вона вибудовує розповідь навколо змін у зображенні людського тіла. Класичні канони, пропорції, пози — все це відтворювалося й адаптувалося в нові часи, в нових матеріалах, в іншому культурному контексті. Усі ці трансформації можна побачити в експозиції, порівнюючи оригінали і гіпсові копії, римських богів і польських аристократів, зображених в античному вбранні.
«Йдеться про чоловічі постаті в тогах або з оголеними торсами, а також про дуже хитромудрі і складні жіночі зображення, які дозволяють нам насолодитися фантастичними вбраннями, дивовижно струменистими драпуваннями та надзвичайно химерними зачісками, що були неймовірно популярними в Римі. Вони мали підкреслити особливий соціальний статус і суспільне значення за допомогою певної зачіски й манері моделювання. Жінка, замовниця такого твору, нерідко зображувалась як богиня або у вигляді звичайного античного портрета, в тому числі і за допомогою діадеми на голові. І це дає нам унікальне уявлення про те, як виглядала мода в античності, й як її елементи були адаптовані в XVIII–XIX століттях у бюстах польської аристократії, що ми можемо спостерігати в загальному комплексі цієї виставки. А ще це неймовірне свідчення, документ культури», — зауважив куратор виставки Норберт Галінський.
Експозиція виставки «Анатомія античності. Тіло і рух у скульптурі» у Королівському замку у Варшаві
Експозиція виставки «Анатомія античності. Тіло і рух у скульптурі» у Королівському замку у Варшаві
Драпірування, до слова, — справжній тест на майстерність скульптора у неживому матеріалі (мармурі, гіпсі, чи бронзі) передати легкість, рух, вагу і фактуру текстилю, а також обриси тіла під ним.
Попри поділ на дев’ять тематичних розділів, експозиція «Анатомія античності» залишає відвідувачам свободу маршруту. Такий формат дозволяє самостійно відкривати й порівнювати різні інтерпретації одних і тих самих іконографічних мотивів від оригіналів античної доби до новоєвропейських наслідувань XVIII–XIX століть. Найдавніший експонат виставки датується IV століттям до нашої ери, а найпізніший — 60 роками ХІХ століття.
Експозиція виставки «Анатомія античності. Тіло і рух у скульптурі» у Королівському замку у Варшаві
На виставці, серед іншого, можна розглянути зусібіч гіпсову копію Торса Бельведерського. Це уламок відомої мармурової статуї чоловічого тіла, яку приписують грецькому скульпторові Аполлонію Афінському (I ст. до н.е.). В епоху Відродження Торс Бельведерський вважався безперечним шедевром. Ним захоплювався і не раз замальовував Мікеланджело. Мармуровий оригінал нині зберігається у колекції Ватиканських музеїв.
«На виставці ми бачимо три варіанти начерків, виконаних видатними польськими художниками, які або відвідували Рим як стипендіати, або працювали при дворі Станіслава Авґуста. Вони намагалися адаптувати зображення торса, насправді фрагмент пошкодженої скульптури, згідно з реаліями свого часу у нові, авторські твори. Так виникали чоловічі оголені фігури, різноманітні пози чи образи, які в новітньому мистецтві стали цілком новими, самостійними постатями. Наприклад, поруч представлена інтерпретація торса Бельведерського у вигляді Геркулеса, виконана у техніці олійного живопису. Це дає нам надзвичайно цікавий приклад своєрідної візуальної послідовності, яка демонструє, як використовували вже знані античні форми й іконографію, адаптуючи їх у новий спосіб задля створення абсолютно авторського твору», — наголосив Норберт Галінський.
Однією з родзинок виставки, принаймні з огляду на популярність у культурі, є скульптурна група Лаокоона. Це один із ключових, найбільш значущих об’єктів античного світу. Оригінал цієї композиції зберігається у Ватиканських музеях, а тут вона представлена у вигляді гіпсового відливка XIX століття у розмірі один до одного.
Експозиція виставки «Анатомія античності. Тіло і рух у скульптурі» у Королівському замку у Варшаві
«Що ж стосується саме цього відливка, то важливою є така деталь, значна частина об’єктів, представлених на цій виставці, чи то оригінали, чи відливки, мають на своїх постаментах овальний або напівеліпсоподібний відбиток у формі штампа майстерні, з якої вони походять. Це є історично важливим знаком, тому що такими знаками здебільшого позначалися роботи тих самих майстерень, з яких замовляв свої відливки король Станіслав Авґуст, зібравши колекцію з близько 542 таких гіпсів. І це оригінальна копія XVIII століття, яку використовували в Італії», — додав Норберт Галінський.
Куратор звернув увагу, що античність у Польщі не була мертвою формою. Вона стала основою мистецької освіти. Щоб зрозуміти творчість Бознанської чи Мальчевського, варто пам’ятати, що свою художню освіту вони починали з копіювання і відтворені у рисунку класичних скульптур. І саме цей ланцюг передачі знань від грецьких майстрів до польських художників XIX століття можна простежити, серед іншого на виставці.
Експозиція виставки «Анатомія античності. Тіло і рух у скульптурі» у Королівському замку у Варшаві
Фінальним акцентом, розміщеним в кінці експозиції, є робота Антоніо Кановa — великоформатний «Креугас» або «Боксер», оригінал якого нині зберігається у Ватиканських музеях. Одним із поціновувачів і замовників робіт Антоніо Канови був польський аристократ, генерал і меценат Людвік Міхал Пац. У його колекції були справжні роботи скульптора, однак після повстання 1830–1831 року й репресій, що його супроводжували, частина мистецьких колекцій польської шляхти, зокрема й роботи Канови з палацу Паца, були конфісковані та вивезені до Російської імперії.
Експозиція виставки «Анатомія античності. Тіло і рух у скульптурі» у Королівському замку у Варшаві
В поліфонії монументальних форм інтимний контрапункт створюють гіпсові копії оригінальних стародавніх гем. Камеї з рельєфними зображеннями на коштовному або напівкоштовному камені з'явилися ще в античності і використовувалися як прикраси, або печатки. Найчастіше на них зображали богів, героїв, портрети знаних осіб чи символічні сюжети. У часи Відродження і в епоху класицизму інтерес до камей відродився. Вони стали важливою частиною моди і культури. Їх часто носили у вигляді брошок, перснів або кулонів. У XVIII столітті геми стали модними сувенірами з Італії, які аристократи привозили з так званих Grand Tour — подорожей до центрів античного світу. Представлена на виставці колекція гіпсових гем є найбільшою у Польщі, яка налічує майже 11 000 одиниць.
Христина Срібняк