У Києві завершився черговий студійний візит для польських лідерів та лідерок думок. Дев’ятеро журналістів, які займаються культурою, на запрошення Українського інституту та Центру Мєрошевського впродовж п’яти днів зустрічалися із представниками українських інституцій культури, спілкувалися із мистецьким середовищем, чинними військовими — у цивільному житті митцями, ветеранами.
26:22 U 28 04 pierwsze podsumowanie.mp3 КУЛЬТУРА. Українська культура у час війни: розповідати і бути почутим
Мені також пощастило бути у цьому гроні і бачити, як сьогодні живе українська культура попри все. Український інститут вже вчергове організовує такий візит, аби ознайомити журналістів і журналісток з різними аспектами життя в Україні, і цього разу це була саме культура.
Розповідає Єлизавета Сідельнікова з Українського інституту:
— Ми знаходимося на Михайлівській площі, навпроти Михайлівської церкви, біля Дипломатичної академії. Ціль цього візиту — познайомити польських колег з ситуацією в Україні з різних сторін. Показати, як працюють в час війни наші інституції культури, як самоорганізовується громадянське суспільство, яка ситуація в державних установах. Поговорити про освіту, про культуру, про ситуацію загалом в Україні. Об'єктивно і чесно, в формі діалогу і дискусії. Для нас важливо було забезпечити цю репрезентативність, показати найцікавіших, найчесніших представників цього поля. І, звісно, бути чесними, показати все, як є.
Програма тривала з 20 по 24 квітня і охоплювала ряд зустрічей, зокрема, із музичною, літературною, кіноспільнотою, ветеранами, чинними військовими. Також ми були у Театрі ветеранів, у Постійному представництві президента України в Автономній Республіці Криму, була на зустрічі із речником МЗС, спілкувалися із правозахисниками, журналістами, експертами. Також ми слухали про те, як працює United24 Media, ветеранхаби чи інші інституції.
Все почалося від зустрічі із командою Українського інституту. Розповідає генеральний директор Володимир Шейко:
— Наша візія залишається незмінною. Це пояснювати світові Україну через культуру, через культурну співпрацю. Що змінилося з 2022 року дуже сильно? Це те, що Україна раптом стала відомою на весь світ через війну. І дуже часто ця величезна медійна присутність України обмежувалась тим, що відбувається на фронті, які політичні перемовини, що відбувається... Цьому завжди бракувало якоїсь культурної складової.
Тобто дуже мало в світі за ці понад чотири роки говорилося про українську культуру, суб'єктність, історію, про те, чому Україна важлива для Європи, чому Україну варто підтримувати. І, власне, це змінилося в нашій роботі, тому що ми перейшли до такого заглибленого, більш змістовного пояснення того, звідки взялась українська держава, хто ми такі, чого ми хочемо, які в нас цінності, чому ми частина європейського проєкту, що відбувається зараз в суспільстві на фронті, як Україна себе пересмислює, свою ідентичність, завдяки цій війні або ході цієї війни. Тобто ці дуже складні питання, без яких неможливо насправді зрозуміти по-справжньому іншу країну. Ми намагаємося давати на них відповідь через культуру. Це, власне, заглиблення. В якомусь сенсі ми користуємося цією всесвітньою видимістю України, для того, щоби тепер з такого поверхневого рівня, базового, заглибитися і розповісти іноземцям, дати їм більш ґрунтовні знання про те, хто ми.
Зустріч із командою Українського інституту
Серед багатьох проєктів Українського інституту важливо сказати про Глобальну коаліцію українських студій.
Алім Алієв, заступник генерального директора Українського інституту:
— Глобальна коаліція українських студій – це ініціатива державна, яка була заснована два роки тому, для того, щоб об'єднати українські та закордонні університети з однією метою: посилити українські та кримськоготарські студії. Це викладання як гуманітаристики — історії, культури, політології в різних університетах, так і точних дисциплін або технічних. Бо сьогодні є дуже багато кейсів, які важливо розповідати за кордоном. Друга важлива мета — це посилити корпорацію між університетами закордонними та українськими. Вони вже створюють спільні проєкти, створюють спільні конференції для того, щоб цей академічний діалог налагоджувати.
Якщо йдеться про роботу Українського інституту за ці понад чотири роки повномасштабної війни, наскільки вона змінилася і що, на вашу думку, є найбільш визначальним у цьому?
— Вона кардинально змінилась. Очевидно, з 2022 року ми диверсифікували наше фінансування, наприклад, в різний спосіб. Ми відкрили вже перші наші офіси, ми посилили академічний напрямок. І вже зараз працюємо над тим, щоб запускати напрямок викладання української мови як іноземної мови за кордоном. А ще ми розширили географію діяльності. Раніше, до повномасштабного вторгнення, ми, щоправда, фокусувалися на європейських країнах, на країнах Північної Америки.
А зараз, коли ми говоримо і про країни Азії, Африки, Латинської Америки, про арабські країни, ми знаходимо спільні знаменники з цими суспільствами. І не лише розповідаємо про себе там, а ще й намагаємося створювати спільні проекти.
Зустріч з українськими письменницями Анастасією Левковою, Катариною Калитко та письменником Мирославом Лаюком
Стосовно партнерства, наскільки вони важливі в контексті протидії російській пропаганді в різних країнах, в тому числі і далеко поза Європою?
— Якщо подивитись на природу культурної дипломатії, будь-який проєкт культури за кордоном не є культурною дипломатією, як сам по собі. Культурна дипломатія — це про вибудову довгострокових з'язків та партнерств з різними інституціями на основі цінностей. І це про побудову довіри.
І тому зараз, коли ми бачимо, як, наприклад, Росія намагається просунути свою пропаганду або дезінформацію, в тому числі через культуру, а ми, як інституція, яка має партнерства в країнах, наприклад, ми можемо говорити про Німеччину, про Польщу, про Францію, то, очевидно, Росії буде набагато складніше далі просувати цю дезінформацію. Абсолютно дезінформуючи суспільство про, наприклад, українську історію або про українську культуру. Або присвоюючи імена українських митців і говорючи, що це російські митці. Тому це дуже важливо у контексті партнерства. Не просто представляти і говорити про себе, а створювати щось спільне з партнерами...
Співрозмовники – координаторка візиту Єлизавета Сідельнікова з Українського інституту, генеральний директор Українського інституту Володимир Шейко, заступник директора Українського інституту Алім Алієм, музична кураторка, засновниця Open Opera Ukraine Анна Гадецька, музикознавиця Ірина Тукова, Олега Гончарук і Яна Дудко з Національного центру Олександра Довженка, письменник Мирослав Лаюк.
* Цей матеріал було створено завдяки навчальному візиту, організованому Центром Мірошевського та Українським інститутом
Слухайте програму у доданому звуковому файлі
Мар’яна Кріль