Станіслав Лем вважається одним із головних засновників польської наукової фантастики. Його твори були перекладені десятками мов і здобули визнання читачів у всьому світі. Вважається, що він — найбільш перекладений польський письменник. Його найвідоміші твори — «Соляріс», «Непереможний» та «Зоряні щоденники Ійона Тихого». Перша його книга — «Людина з Марса» — була опублікована 1946 року, а славу йому приніс науково-фантастичний роман «Астронавти». Хоча сам автор ставився до нього критично і неохоче давав дозвіл на його перевидання.
— Феномен Станіслава Лема є дуже багатовимірним, — говорить літературознавець, директор Музею імені Юзефа Чеховича в Любліні, професор Александр Вуйтович. — Це один із найпопулярніших у світі польських письменників. Можна було б назвати два-три імені авторів та авторок, які приблизно так само привертають увагу закордонної публіки. Станіслав Лем входить у літературу як автор фантастики. І це відбувається в момент, коли польська фантастика фактично лише починає розвиватися. Ми маємо певні книги, пов’язані з фантастикою у широкому розумінні, але те, що відбувається у другій половині ХХ століття у світі в цій сфері, встановлює зовсім інші стандарти. Лем пише книги в жанрі наукової фантастики в момент, коли цей жанр дуже інтенсивно розвивається та формується. Водночас це письменник, який дуже добре володіє не лише літературною майстерністю. Це, зрештою, важлива річ, коли пишеш книги: вони просто повинні захоплювати читача. Але Лем також надзвичайно сильно зацікавлений науковими питаннями та філософією знання. Інакше кажучи, у нього величезна філософська й наукова ерудиція, поєднана з літературним талантом. Саме так, якщо дуже коротко, можна охарактеризувати специфіку творчості Лема, — зазначає літературознавець, професор Александр Вуйтович.
10:58 00863AA5.mp3 Станіслав Лем: львівське дитинство, наукова фантастика і питання, які досі не мають відповідей
Творчість Станіслава Лема вписується в жанр наукової фантастики. Однак у нього з’являється багато елементів, які не завжди асоціюються з цим літературним жанром. Зокрема, його книги та оповідання мають багато філософських, наукових та сатиричних елементів. Багато літературознавців стверджують, що в його творчості фантастика є лише частиною оточення, а не головною складовою. Важливішими у творах Лема стають цивілізаційні та екзистенційні питання. Завдяки цьому його творчість не втрачає актуальності й не старіє навіть сьогодні.
Один із центральних мотивів його текстів — це зустріч людства з іншим розумом, який принципово відрізняється від людського. Лем часто ставить під сумнів упевненість у тому, що люди «зрозуміли» реальність. Автор також у своїх творах порушував питання, на які особливо сьогодні людство намагається відповісти: чи можна створити інтелект, чи інтелект обов’язково передбачає свідомість?
— Ця творчість не старітиме, доки не постаріють проблеми, з якими ми стикаємося, — говорить літературознавець, директор Музею імені Юзефа Чеховича в Любліні, професор Александр Вуйтович. — А це першорядні проблеми з погляду майбутнього всього людського виду, місця, яке ми займаємо, тобто нашої планети. І, нарешті, того, як ми мислимо про горизонт власних пошуків, про знання, яке спрямовує нас у цих пошуках, та про багато інших пов’язаних із цим чинників. У випадку Лема справді йдеться про філософські питання — про те, наскільки ми можемо пізнати щось, що лежить за межами людського розуму. Яким чином система знань, створена тут, на Землі, могла б увібрати поняття, сформовані в цілком іншій культурі або ж створені абсолютно іншою, чужою цивілізацією. Це питання, над якими й донині розмірковують письменники, філософи і, звичайно, творці популярної культури, які, до речі, дуже уважно читають книги Станіслава Лема. Про це свідчить значна кількість екранізацій його творів, — вказує професор Александр Вуйтович.
Станіслав Лем народився у Львові 1921 року в родині єврейського походження. Навчався у II Міській гімназії імені Кароля Шайнохи у Львові — сьогоднішньому Ліцеї № 8, — а потім вступив на новостворений лікувально-профілактичний факультет Львівського медичного інституту. Німецька окупація Львова влітку 1941 року перервала його навчання. Більшість його родини загинула під час Голокосту. Йому вдалося врятуватися завдяки фальшивим документам, які приховували його єврейське походження. Наявність «правильних» документів давала йому на певний час надію на порятунок. Приблизно в лютому 1943 року, коли німецькі війська приступили до знищення останніх євреїв, що залишилися у Львові, Станіслав кинув роботу й почав переховуватися. У цей час він написав свій перший роман «Людина з Марса».
— Незважаючи на трагічні події 40-х років ХХ століття, Львів завжди був дуже важливим для нього, — говорить літературознавець, директор Музею імені Юзефа Чеховича в Любліні, професор Александр Вуйтович. — Лем народився у Львові — місті, яке на той час було тісно пов’язане з польською літературою. Там народився Збіґнєв Герберт, там також народився Парандовський. Тож Львів є дуже важливою точкою на інтимній, особистій мапі біографії Лема. А потім приходять тоталітарні режими — спочатку німецький, а пізніше радянський. Якщо на перший погляд подивитися на біографію Лема як на біографію людини, яка виросла в такому місті, яке він згодом дещо міфологізував і називав багатокультурним, пройшла через пекло Другої світової війни, а потім через те, що відбувалося в Польщі після 1945 року, то може здатися, що всі ці зовнішні чинники настільки сильно його визначили, що він міг би, як багато польських письменників, писати переважно про актуальні події. Власне, молодий Лем порушує такі питання і займається саме такою творчістю. Тобто він не починає з фантастики. Ще під час Другої світової війни він пише книгу «Шпиталь Преображення» — роман, який і сьогодні залишається надзвичайно актуальним літературним твором. Його наскрізним питанням є те, яку позицію людина повинна зайняти перед лицем неминучого зла, — зазначає професор Александр Вуйтович.
Свою прив’язаність та любов до Львова Станіслав Лем описує в повісті «Високий замок». Це автобіографічний роман, який уперше було опубліковано 1966 року. У книзі Лем згадує своє дитинство у Львові — зокрема родину, школу, вулиці міста, дитячі захоплення чи книжки. Автор намагається відповісти на питання: як виник той Лем, який згодом став письменником?
Помешкання, де виріс Станіслав Лем і яке він детально описує у своєму романі, знаходилося на вулиці Браєрівській, тобто нинішній вулиці Лепкого. У цьому ж помешканні відбувається дія роману «Дім для Дома» сучасної української письменниці зі Львова Вікторії Амеліної. Герої цього роману знайшли притулок саме в цьому помешканні. Вікторія Амеліна коментувала це сюжетне рішення так: «Він дуже відомий і важливий для Львова письменник. Його “Високий замок” — одна з найкращих книжок про міжвоєнний Львів».
— Львів відіграв дуже важливу роль у житті та творчості Лема, — говорить літературознавець, директор Музею імені Юзефа Чеховича в Любліні, професор Александр Вуйтович. — Як це зазвичай буває з місцями, з яких походять письменниці й письменники, ці місця їх формують, певним чином визначають спосіб бачення світу, моделюють їхню чутливість. Тому ці повернення через багато років, як це відбувається у випадку Лема, є дуже важливими. «Високий замок» — це книга, опублікована 1966 року, тобто написана письменником, який уже досяг віку, з перспективи якого на юнацький досвід починають дивитися інакше. Він намагається впорядкувати та об’єднати ці спогади, відповісти на питання: звідки я насправді взявся? Як сталося, що певний досвід дитинства сформував мене настільки сильно, що він продовжує супроводжувати мене і в дорослому житті? Інакше кажучи, він ставить цілу серію питань, які зазвичай лежать в основі такого типу мемуарної літератури. Він прекрасно розповідає про своє дитинство в такому багатокультурному Львові, у Львові, де історія ще не встигла завдати надто великих руйнувань. Звичайно, так це виглядає з перспективи дитини, адже з погляду дорослих людей, які жили у Львові в міжвоєнний період, усе виглядало зовсім інакше. Усе це — питання, які Лем свідомо відсуває на другий план, адже він передусім розповідає про своє дитинство. А хто хотів би розповідати про своє дитинство як про щось похмуре й невпорядковане, де простір, у якому перебуває герой, є передусім простором хаосу? — зазначає Александр Вуйтович.
Попри захоплення високими технологіями, Лем не користувався комп’ютером, а всі свої роботи, яких, між іншим, близько 200, написав на друкарській машинці. На його честь було названо астероїд головного поясу, відкритий 22 вересня 1979 року. Сьогодні він носить назву 3836 Лем.
В Україні є близько 20 перекладів книг Станіслава Лема. Їхніми авторами є, зокрема, Лариса Андрієвська, Дмитро Андрухів та Іван Сварник.
Підготувала Інна Ясніцька