Повномасштабна війна Росії проти України змінила не лише безпекову архітектуру світу, а й культурні зв’язки. У Польщі реакція на війну була швидкою та рішучою. Переважна більшість установ відмовилася від співпраці з російськими митцями. Проте більшою є присутність українських діячів. Одна з найпослідовніших інституцій у цій співпраці є Галерея Арсенал у Білостоку, яка роками працює з темами історичної пам’яті та постколоніалізму. Після 24 лютого 2022 року український напрямок став одним із ключових у програмі галереї, і не лише у виставковій частині, а й у сфері освіти, публічних дискусій, резиденцій. Одна з найбільш знакових подій — виставка Алевтини Кахідзе, української художниці.
Директорка Галереї Арсенал у Білостоці Моніка Шевчик вважає співпрацю з Україною надзвичайно важливою частиною своєї діяльності. Галерея не просто «дає майданчик» митцям з України, а бере участь у створенні складного публічного дискурсу щодо тем, які були табуйовані або недостатньо проговорені в обох країнах, серед іншого, колоніальної політики Російської імперії та СРСР, репресивні механізми.
«Я відкидаю можливість співпраці з російськими митцями найближчим часом, незалежно від їхнього рівня. Не вважаю це репресіями, адже російська культура є інструментом пропаганди. І насправді зараз дуже вдалий момент, щоб світу взяти паузу у стосунках з нею. Принаймні доти, доки не закінчиться війна проти Україні, і поки Росія не переосмислить свою позицію. Я думаю, що самій Росії пішло б на користь, якби вона була змушена переосмислити своє становище. Бо такий імперіалізм і жорстока політична стратегія — шлях у нікуди», — наголосила Моніка Шевчик.
Христина Срібняк