Шоста Київська бієнале відкрила у Варшаві виставку «Близький Схід, Далекий Захід».
Ця подія стала не лише святкуванням десятиріччя існування мистецької ініціативи, адже зародилася вона одразу після Революції Гідності у 2015 році, а й символічним кроком у контексті складного й відповідального часу для України та всієї Європи.
«Специфікою проведення Київської бієнале під час повномасштабного вторгнення є те, що її модель передбачає розширення, розпорошення, певну дисперсію в міжнародному контексті. Ми проводимо виставки і події не тільки в Києві чи в Україні, але також намагаємося входити в співпрацю з різними інституціями по всій Європі і таким чином створити певну модель виживання в полі культури в той час, коли сама культура в прямому сенсі знаходиться під бомбардуваннями.
Тобто, це стратегія виживання, але водночас це спосіб і опору, і постійної підтримки і уваги з боку міжнародної спільноти. Це забезпечує певну релевантність і тяглість культурної діяльності, особливо за умов, коли вона постійно переривається в нашій країні», — зауважив співзасновник Київської бієнале Василь Черепанин.
Наприкінці жовтня виставки Київської бієнале мають відкритися також в Дніпровському центрі сучасної культури і в Київському центрі ім. Олександра Довженка, а в листопаді у Лінці і Антверпені.
Другою специфікою цьогорічного бієнале є власне те, що співкурована вона колективно митцями з різних країн.
Тема, навколо якої зосереджується Варшавська виставка — досвід війни. Але вона розглядає не лише окремі конфлікти чи травматичний досвід, а намагається показати системне насильство та зрозуміти, чому в багатьох місцях у світі, зокрема, в України, на Близькому Сході, у Газі безкарне насильство досі можливе.
Директорка Музею сучасного мистецтва у Варшаві Йоанна Митковська наголосила, що виставка також показує, що всі війни, які здаються комусь віддаленими, насправді впливають на регіон і в кінцевому підсумку проникають у всі сфери життя, призводячи до бруталізації політичних систем, фашизації і поширення авторитаризму.
«Мистецтво не є освітою чи пропагандою, воно не просто навчає "правильному", хоча і це також, радше, воно здатне пробуджувати мислення та рефлексію, показувати приклади, емоції інших людей. Таким чином мистецтво допомагає нам відчувати себе комфортно, бути толерантними», — прокоментувала Йоанна Митковська.
На виставці у Варшаві представлено широкий спектр медіа: від документальних досліджень і візуальних есеїв до традиційного живопису, інсталяцій і перформативного мистецтва. Варшавські глядачі матимуть можливість побачити «платинову колекцію» українського авангарду з Мистецького Арсеналу в Києві, яка наразі зберігається у варшавському музеї. Це твори митців: Олександр Богомазов, Михайло Бойчук, Тимофій Бойчук, Володимир Бурлюк, Олександр Хвостенко-Хвостов, Павло Горілий, Василь Єрмилов, Казимир Малевич, Вадим Меллер, Соломон Нікрітін, Віктор Пальмов, Оксана Павленко, Анатоль Петрицький, Марія Синякова.
Триватиме виставка Київської бієнале у Варшаві до 18 січня.
Христина Срібняк