У Дрогобичі завершилася Друга осінь — дводенний захід, присвячений пам'яті видатного письменника і художника Бруно Шульца, уродженця Дрогобича. Шульц народився, творив і загинув у цьому місті — його застрелив на вулиці гестапівський офіцер у 1942 році. Митець любив це місто, черпав натхнення в його вулицях і мешканцях, описував його велич і архітектурну гармонію у своїх творах і картинах.
«Друга осінь» — це назва оповідання Бруно Шульца, захід проводиться вже 24 роки, він був задуманий як форма відновлення та увічнення пам'яті про письменника в його рідному місті, а також для підтримання пам'яті про багатокультурну традицію Дрогобича та про все, що залишається прихованим в його історії та топографії.
На Другу осінь, яка завжди починається в річницю вбивства Бруно Шульца, тобто 19 листопада, приїжджають художники, письменники, журналісти, літературознавці, дослідники його творчості, щоб зустрітися з Бруно Шульцом у його місті, на вулицях, про які він писав. Вже майже чотири роки ця зустріч має особливий вимір. Адже на тихих затишних вулицях Дрогобича лунає звук генераторів електроенергії, повітряних тривог, часто темно, на цих вулицях також прощаються з українськими солдатами.
26:52 27 11 audycja.mp3 НА ПЕРЕХРЕСТІ ПОДІЙ І ПОГЛЯДІВ. Шульцівська Друга осінь. Час контрастів і пошуку сенсів
- Друга осінь — це друге життя. Це життя після смерті. Це повернення Шульцем свого місця, де сліди після нього були стерті протягом багатьох десятиліть. І ми також повертаємо Шульца для себе. І ще щось більше. Тому що він є понад кордонами, понад поділами. Щороку він нагадує нам, що Дрогобич — це особливе місце. Що Дрогобич — це багатокультурне місце. Що Дрогобич має свою історію, яку неможливо стерти. І має також своє сьогодення. Також драматичне і дуже важке.
І це є екуменічна зустріч. Фактично зустрічаються всі конфесії. Ми починаємо цю спільну молитву з промовляння єврейської молитви за померлих кадіш. І сьогодні під час промовляння кадішу саме була скасована тривога. Тож це сила молитви. Я вірю в це. І моляться римо-католицькі, греко-католицькі та православні українські священники. Всі разом. На самому початку перед цією молитвою також зачитується уривок з оповідання «Друга осінь». В оригіналі, тобто польською мовою та в українському перекладі з Дрогобича.
І так Шульц нас об'єднує. І так Шульц ніби постійно нам пояснює. Він постійно говорить нам, що ми перебуваємо в особливому місці. І що ми також повинні нести в собі пам'ять, мати її. І захищати її. Саме цю багатокультурну пам'ять. Не пам'ять як доконаний факт. А саме пам'ятання. Тобто в цьому процесі пам'ятання ми намагаємося бути. І «Друга осінь» дає нам це. Мені це дає, — розповідає д-р Віра Меньок, організаторка події, керівниця Полоністичного центру у Дрогобицькому педуніверситеті ім. Івана Франка.
За час повномасштабної війни Росії проти України події, присвячені Бруно Шульцу, набули нового виміру. До прикладу, це читання поезії в укриттях. Цього року Друга осінь завершилася читанням поезії в укритті Дрогобицького театру, у місті був кількагодинний блекаут.
- Поезія є своєрідним чутливим датчиком, чутливим сейсмографом, який вловлює те, що ще витає в повітрі і для чого ми просто не маємо слів. І дійсно, поезія є чимось дуже крихким. Зараз помирають поети і поетеси. Тому так важливо, щоб їхні вірші продовжували звучати. Щоб вірші, наприклад, Вікторії Амеліної, яка ще кілька років тому в рамках SchulzFest читала свої вірші, тепер, коли Вікторія вже не живе, а загинула від російської ракети, її вірші продовжували жити.
Щоб їх продовжували читати, і щоб їх читали не тільки пошепки, в тиші книги, але щоб вони звучали як чийсь голос, як ті слова, які передаються з вуст в уста. І тому вони несуть в собі цю людську суть. Це щось надзвичайно цінне, але й дуже крихке. У рамках нашої діяльності в Дрогобичі, під час SchulzFest та Другої осені, ми намагаємося підкреслити, що найкрихкіші елементи нашого життя, культури, світу, в якому ми існуємо, дають нам силу, але також потребують нашого захисту. Саме вони тривають найдовше і найміцніше. І саме вони, всупереч тому, що ми звикли думати, є найміцнішою опорою.
Щоб вірш нас підтримав, не потрібна ніяка велика граната, не потрібна ніяка велика збірка грошей у світі. Звичайно, це дуже потрібні речі, зброя тут просто дуже потрібна, але вірш, який ми носімо в собі, маємо в серці, у своїй пам'яті, може підтримати нас у цій темряві бомбосховища, у цій глибині відчаю, з якої кричать наші слова. І це голос надії, а не тільки відчаю, — розповідає літературознавець, проф. Павел Прухняк.
Детальніше про Другу осінь слухайте у подкасті. Серед співрозмовників Мар'яни Кріль також художник Антон Логов, україніст, літературознавець, д-р Данило Ільницький, письменник, менеджер культури Гриць Семенчук та літературознавиця і поетка, проф. Катажина Кучинська-Кошани.
Слухайте програму у доданому звуковому файлі.
Мар'яна Кріль