Остап Лапський (1926-2012) належить до тих постатей, які поєднують у собі кілька вимірів: творця, інтелектуала і медійника. Він працював у редакції «Нашого слова», викладав україністику у Варшавському університеті, а також був голосом радіо, що роками формував простір українського слова в Польщі. За збірки «Себе: розшукую?!» (2003) і «Обабіч: істини?!» (2003) Остап Лапський удостоєний у 2007 році Шевченківською премією.
7 липня, у сторіччя від дня народження Остапа Лапського, відбувся вечір його пам’яті. Шанувальники поета зустрілися у світлиці монастиря отців Василіан, котрий виступив співорганізатором заходу. А серед організаторів — також Об'єднання українців у Польщі та редакційна рада «Українського літературного провулка».
Символічним жестом пам’яті стали соняшники, покладені на могилу поета. Як підкреслювє Юрій Рейт, перший голова Об'єднання українців у Польщі, саме цей образ найкраще передає його внутрішній зв’язок з Україною: «Це людина, яка з’єднала малу батьківщину з тією великою Україною. І коли він отримав Шевченківську премію, це був сигнал, що Україна побачила українців поза своїми кордонами».
Лапський залишив по собі не лише тексти, а й школу мислення і ставлення до слова. Для молодших поетів він був вимогливим, але відкритим наставником, який навчав точності, глибини і відповідальності перед мовою, — говорить поет та організатор заходу Тадей Карабович: «Коли пишеш — перевіряй зі словниками. І він такий був — він мав зачитаний одинадцятитомний словник української мови, бо не довіряв собі. Адже в побуті ми користуємося дещо іншою лексикою, а поезія — це крилата ідентичність слова. Молодим поетам можу порадити за Остапом Лапським: читайте словники».
«Його поезія була певною терапією, — ділиться отець Ігор Гарасим, настоятель монастиря отців Василіан і поціновувач творчості Остапа Лапського. — Вона відкривала його внутрішню, дуже глибоку чутливість — людини, яка бачила світ інакше. Попри внутрішню силу, він був водночас дуже вразливий».
У приватному вимірі Остап Лапський був людиною великої любові, що особливо звучить у спогадах його доньки Еви Яворської.
Портрет Остапа Лапського авторства Збіґнєва Кресоватого
Остап Лапський (1926-2012) — український поет, літературознавець, перекладач, публіцист і педагог, один із найвизначніших представників української культури в Польщі.
Закінчив Вроцлавський та Варшавський університети, де викладав українську філологію. Працював літературним редактором українського тижневика «Наше слово», вів авторські рубрики в ефірі Української служби Польського радіо. За вагомий внесок у розвиток української культури був удостоєний Національної премії України імені Тараса Шевченка (2007). Його творчість стала важливою частиною культурної спадщини українців у Польщі та за її межами.
*У програмі прозвучали фрагменти архівних передач Остапа Лапського з 1999, 2002, 2003 років.
Слухайте програму в доданому звуковому файлі
Яна Стемпнєвич