У Польщі триває вшанування 82-ї річниці Варшавського повстання — однієї з найважливіших подій Другої світової війни в історії країни. Щороку 1 серпня о 17:00, у день, коли 1944 року розпочався збройний виступ повстанців проти німецьких окупаційних військ, Варшава завмирає. Лунають сирени, зупиняється громадський транспорт, автомобілі сигналять, а люди на хвилину мовчки віддають шану загиблим. Саме ця година, відома як «Година W», стала одним із найважливіших символів історичної пам'яті поляків.
Повстання, яке мало тривати лише кілька днів, розтягнулося на 63 дні запеклих боїв. Загинули від 16 до 18 тисяч повстанців і від 150 до 180 тисяч мирних жителів. Після капітуляції німці майже повністю знищили Варшаву. Саме тому для Польщі Варшавське повстання залишається незагоєною раною та нагадуванням про ціну свободи.
Як і щороку, програма річниці не обмежується офіційними церемоніями. У місті проходили концерти, виставки, театральні постановки, освітні заходи, зустрічі з ветеранами та родинні події. Центральним місцем вшанування традиційно став Музей Варшавського повстання, який уже понад два десятиліття зберігає пам'ять про події 1944 року та шукає нові способи розповідати про них сучасним поколінням.
«Варшавське повстання — одна з небагатьох подій у сучасній Польщі, яка беззаперечно об'єднує 99 відсотків поляків. Якщо учасники повстання є моральними авторитетами для всього польського суспільства, то ми повинні говорити насамперед про ту інтелектуальну й моральну спадщину, яку вони нам залишили. Найважливіше їхнє послання полягає в тому, що поляки мають бути разом.
Ми не хочемо повчати. Ми хочемо показати, що єдність народжується через спільні дії. Саме тому організовуємо родинні пікніки, велосипедні заїзди, зустрічі, а кульмінацією стає спільне виконання повстанських і патріотичних пісень. Тоді десятки тисяч людей стоять поруч, хоча й не знайомі між собою, але роблять щось разом. І саме це для нас найважливіше», — зауважив директор музею Ян Олдаковський.
До річниці музей відкрив нову виставку «Splot» («Сплетіння»), присвячену одягу та повсякденному життю мешканців окупованої Варшави. Експозиція розповідає, як навіть звичайний одяг у роки війни став способом зберегти людську гідність, чинити тихий опір окупаційній владі та підтримувати відчуття нормального життя. Розповідь починається з довоєнної Варшави, яку називали Північним Парижем.
«Відправною точкою є Варшава 1930-х років — місто, яке було одним із центрів моди. Саме сюди з Парижа привозили найновіші модні тенденції. Представники еліти прагнули вдягатися так само елегантно, як у французькій столиці. Ми показуємо історію Ірени Покшивницької, яка працювала ілюстраторкою в паризькому модному домі, а потім привезла цей досвід до Варшави», — розповів один з кураторів виставки Адама Єжевського.
Далі експозиція переносить відвідувачів у роки окупації, коли дефіцит тканин, карткова система та конфіскація шкіри й текстилю кардинально змінили повсякденний гардероб. На виставці можна побачити взуття на дерев'яній підошві, одяг, перешитий із чоловічих речей, а також вироби, створені з парашутної тканини. Кульмінацією виставки стає історія перетворення звичайної цивільної людини на повстанця.
«Люди вдягали лише повстанську пов'язку, адже військової форми не було. Саме вона робила їх бійцями. У перший день вони виходили на вулиці в тому одязі, який мали. Дівчата були у літніх сукнях і сандалях, хлопці — у піджаках і спортивних штанах. Усі були переконані, що повстання триватиме лише три дні», — додав куратор.
Одним із найемоційніших експонатів стали босоніжки однієї з учасниць повстання. Вони були виготовлені у знаменитій майстерні Люціана Лєщинського, який у довоєнній Польщі створював ексклюзивне жіноче взуття зі зміїної шкіри та інших дорогих матеріалів.
Вже багато років Музей Варшавського повстання поєднує історію із сучасною музикою. До кожної річниці тут готують музичні проєкти, у яких повстанські пісні, поезія, архівні тексти та спогади отримують нове звучання.
Цьогорічний музичний проєкт підготував Блажей Круль. Його концептуальний альбом «Łączy nas…» («Нас об'єднує…») поєднує пісні та інструментальні композиції, насичені звуками сирен, ембієнту, шумів і голосів. Центральною темою платівки став страх — відчуття, яке переживали мешканці Варшави під час війни і яке залишається зрозумілим сучасній людині. Сам музикант зізнається, що довго не наважувався працювати над цією темою.
«Я створив концептуальний альбом, у центрі якого — кілька людських історій. Головними героями здебільшого стали діти. Все починається з композиції, де дитина не може заснути через тривогу й страх перед тим, що принесе завтрашній день. Я не хотів буквально говорити про історію чи романтизувати війну. Для мене важливо було показати універсальність цих переживань. Події, про які я розповідаю, могли статися тоді, але цілком можуть відбуватися і сьогодні. Саме метафора допомагає сучасному слухачеві по-новому побачити історію», — розповів музикант.
Пам'ятні заходи триватимуть і після 1 серпня. До 7 серпня Музей Варшавського повстання приймає роботи на VIII фотоконкурс імені Евґеніуша Локайського «Пам'ять, зафіксована в кадрі». До участі запрошують як професійних фотографів, так і аматорів. Конкурсантам пропонують зафіксувати, як у Польщі та за її межами вшановують пам'ять про Варшавське повстання.
Христина Срібняк