Україна після війни матиме відновлювати енергетику не з нуля, але й просто повернутися до того, що було до 2022 року, вже не вийде. Російські атаки зруйнували або пошкодили частину інфраструктури, залежність від російського газу стала питанням безпеки, а Європа тим часом перебудовує весь ринок.
Про те, що це означає для України, говорили учасники панелі «Нафтогазовий діалог: безпека, постачання та стратегічні інвестиції» на Ukraine Recovery Conference 2026 у Гданську.
Модерував дискусію Джеффрі Манкофф із Atlantic Council. Серед учасників — заступник міністра розвитку і технологій Польщі Міхал Ярош, старший посланник Міністерства енергетики США Джош Волц, генеральний директор «Нафтогазу України» Сергій Корецький, генеральний директор ORLEN Іренеуш Фафара, керівниця Оператора ГТС України Наталія Бойко, голова польського оператора газотранспортної системи Славомір Ставський та представники американського енергетичного бізнесу.
Одне з головних питань дискусії — що робити з газом у момент, коли Європа декларує відмову від російських енергоносіїв і водночас говорить про декарбонізацію економіки.
Для Польщі відповідь на це питання почала формуватися ще задовго до повномасштабної війни Росії проти України. Варшава інвестувала в LNG-термінал у Свіноуйсьце, Baltic Pipe та інші маршрути, які дозволили зменшити залежність від російського газу.
Заступник міністра розвитку і технологій Польщі Міхал Ярош нагадує: Польща свого часу попереджала, що енергетичну залежність від Росії не можна розглядати лише з економічної точки зору. Газ може стати інструментом політичного тиску.
Тепер ця логіка поступово стала загальноєвропейською. ЄС рухається до повної відмови від російського газу, а отже, потрібно замінити старі поставки новими.
І тут виникає питання, яке безпосередньо стосується України: звідки братиме газ Європа і яке місце в цій системі матиме Україна?
Американський представник Джош Волц говорить про необхідність кількох маршрутів і джерел постачання. Польща, за його словами, має вигідне географічне положення, LNG-інфраструктуру та можливість постачати енергію Україні. Україна, своєю чергою, має власні ресурси, газотранспортну систему та великі підземні сховища.
Саме газосховища можуть стати одним із найважливіших українських активів.
Сергій Корецький наголошує, що українські сховища розташовані поруч із Європейським Союзом. У разі дефіциту газу в зимовий період його можна швидко відібрати й направити на європейський ринок.
Але для цього інфраструктура має бути фізично захищеною і фінансово спроможною працювати.
Це одна з головних проблем української енергетики зараз. Компаніям доводиться одночасно ремонтувати пошкоджені об'єкти, підтримувати роботу системи і вкладати гроші в нові потужності.
«Нафтогаз» минулого року пробурив 145 нових свердловин. Це відбувалося під час війни та російських атак. За словами Корецького, в окремі періоди через удари компанія втрачала значну частину внутрішнього видобутку.
Попри це, Україна продовжує збільшувати власний видобуток. Причина проста: чим більше газу країна видобуває сама, тим менше їй потрібно купувати за кордоном.
І це вже не лише питання економії. Після досвіду залежності від російського газу енергетична самодостатність стала питанням національної безпеки.
Водночас найближчими роками повністю відмовитися від імпорту Україна не зможе. Газ потрібен уже зараз, а пошкодження інфраструктури збільшують потребу в додаткових поставках.
Тому «Нафтогаз» готується закуповувати газ за кордоном, зокрема американський LNG. Важливу роль у цьому відіграє Польща.
Польська інфраструктура поступово розширюється. Як розповів голова польського оператора газотранспортної системи Славомір Ставський, цього тижня було ухвалено рішення про будівництво нового LNG-термінала в Гданську. Після його запуску Польща зможе імпортувати понад 20 мільярдів кубометрів LNG на рік.
Для польського ринку це означає більшу свободу вибору постачальників. Для регіону — потенційно новий маршрут постачання газу, в тому числі в Україну.
Паралельно Польща планує розширювати газопроводи на півдні країни, що також може збільшити можливості для постачання українським і словацьким партнерам.
У цій схемі Україна може отримати роль не тільки споживача. Вона має власний видобуток і сховища, які можуть використовуватися для потреб регіонального ринку.
Але для цього потрібні інвестиції.
І саме тут виникає друга велика проблема — гроші. Українські енергетичні компанії не можуть одночасно повністю відновити зруйновані об'єкти, замінити старе обладнання і профінансувати нові проєкти лише за власний рахунок.
Корецький говорить про майже мільярд доларів, необхідний для заміни та відновлення пошкодженого або знищеного обладнання. Окремо «Нафтогаз» планує програму модернізації компресорного обладнання на своїх родовищах.
Тому Україна шукає американські та європейські фінансові інструменти. Йдеться про кредити, гарантії, страхування політичних ризиків та інші механізми, які можуть зробити інвестиції в українську енергетику прийнятнішими для приватного бізнесу.
Американські компанії вже працюють в Україні. Baker Hughes, зокрема, бере участь у бурінні свердловин. Представник компанії Стюарт Тестер наголосив, що американський бізнес зацікавлений не в окремих разових контрактах, а в довгостроковій роботі в Україні.
Але бізнесу потрібні зрозумілі правила і можливість заробити на своїх інвестиціях. Це прямо прозвучало під час дискусії: державної підтримки недостатньо, якщо конкретний проєкт не має нормальної економіки.
Ще один напрямок — виробництво електроенергії з газу.
Після масованих російських атак Україна потребує генерації, яку можна швидко запустити, коли в системі виникає дефіцит. Газові установки вже використовуються в Україні, зокрема технології GE Vernova та Siemens.
Газова генерація при цьому не означає відмову від енергетичного переходу. Навпаки, її розглядають як спосіб пройти період, коли відновлюваної та іншої низьковуглецевої генерації ще недостатньо для стабільної роботи системи.
Саме тому в Гданську говорили не про вибір між газом і «зеленою» енергетикою. Питання в іншому: як побудувати систему, яка буде достатньо надійною сьогодні і зможе поступово змінюватися завтра.
Для України це означає кілька паралельних завдань: збільшувати власний видобуток, захищати газотранспортну інфраструктуру, використовувати газосховища, розвивати нову генерацію та залучати приватний капітал.
Польща в цій системі може стати одним із головних партнерів завдяки своїй LNG-інфраструктурі та газовим маршрутам. США — постачальником газу, технологій і фінансування. Україна — виробником і транзитною ланкою, яка має власні ресурси та сховища.
19:11 ENERGETYCZNA_TRANSFORMACJA_2026_08_30.mp3 ЕНЕРГЕТИЧНА ТРАНСФОРМАЦІЯ. Українська енергетика після війни: газ, LNG, нова генерація та інвестиції
Володимир Гарматюк