Енергетична стійкість стала однією з ключових тем для України з початку повномасштабної війни. Три зими поспіль країна долає наслідки російських атак на інфраструктуру — зруйновані електростанції, підстанції, регулярні блекаути. Попри це енергетична система тримається, хоч із кожним сезоном випробування стають важчими. Мова вже йде не тільки про відновлення, а й про трансформацію: замість радянських блоків — нові технології, замість централізованої генерації — децентралізовані рішення, які складніше знищити.
Про це говорили під час третього Конгресу зі співпраці з Україною, що відбувся 22–23 вересня в Познані. Одна з панелей була присвячена саме енергетичній стійкості та українському досвіду. Євгеній Гаркавий, генеральний директор ПАТ «Центренерго», зазначив, що країна втратила більше половини енергоблоків, і частину з них відновити неможливо. Тому важливо не намагатися відбудувати стару систему, а створювати нову — з використанням сонячної енергетики, газопоршневих установок і розподілених систем, які можна розміщувати по території країни. Це робить енергетику менш вразливою для обстрілів.
Водночас найбільшим ресурсом залишаються люди. Попри втрату кадрів через мобілізацію, еміграцію та страх перед обстрілами, компанії намагаються втримати працівників, запускають програми навчання ще у школах і співпрацюють з університетами. Система працює інакше, ніж до 2022 року: інструкції переписані, працівники приймають рішення на місцях, шукають нестандартні рішення, щоб енергоблоки не зупинялися.
Український бізнес також пройшов трансформацію. За словами Катерини Глазкової, виконавчої директорки Союзу українських підприємців, підприємці вже не лише споживають енергію, а й самі її виробляють — від генераторів до власних сонячних станцій. Деякі компанії віддають надлишки громадам, тим самим зміцнюючи децентралізовану модель. Це допомагає швидше реагувати на кризи й робить систему гнучкішою. Водночас бізнес стикається з бюрократією та складними процедурами отримання допомоги. І все ж саме він часто стає рушієм змін і прикладом відповідальності.
Іноземні компанії теж бачать перспективи на українському ринку, але для них існують бар’єри. Марцін Бялек, президент правління Biogas System, звернув увагу на складність участі в українських тендерах: необхідність швидкого перекладу великих обсягів документації та суворі вимоги українського законодавства. Він наголошує, що якщо фінансування надходить від ЄС, варто враховувати й європейські стандарти.
Але обговорення на конгресі виходило за рамки бізнесу. Питання енергетичної безпеки напряму пов’язані з безпекою всієї Європи. Дрони над Польщею, атаки на інфраструктуру сусідніх країн — це вже сигнали для ЄС і НАТО. Андрій Ткач із Чернігівської міської ради застеріг: війна може прийти раптово, і в першу чергу під ударом буде енергетика. Тому важливо вже зараз посилювати захист критичної інфраструктури.
Україна, хоч і вимушено, стала полігоном для рішень, які можуть знадобитися й іншим. Досвід українських енергетиків і підприємців — це не лише історія виживання, а й приклад адаптації до нових умов. Як зазначила Катерина Глазкова, мова йде не про красиве слово «стійкість», а про щоденну практику. Для України це шанс перейти на сучасні технології й створити систему, яка буде більш стійкою й збалансованою. Для Європи — урок, що енергетична безпека України напряму означає безпеку всього континенту.
Повну версію слухайте у доданому звуковому файлі:
19:36 U_0928 TRANSFORMACJA ENERG_29571708_2025-09-28T20-12-50.032.mp3 ЕНЕРГЕТИЧНА ТРАНСФОРМАЦІЯ. Енергетична стійкість України: досвід війни як урок для Європи
Володимир Гарматюк