Posłuchaj | Послухай "Pół na Pół | Пів-на-пів" >>>
Премію, засновану Польським інститутом у Києві 2007 року, вручають раз на два роки українським письменникам і письменницям, які не досягли 40-річного віку. Цьогоріч журі отримало 25 заявок. До фіналу, крім Мирослава Лаюка, увійшли також Артур Дронь — письменник і ветеран війни — та Валерій Пузік, письменник і чинний військовослужбовець.
Nagrodę, ustanowioną w 2007 roku przez Instytut Polski w Kijowie, przyznaje się co dwa lata ukraińskim pisarkom i pisarzom przed ukończeniem 40. roku życia. W tegorocznej edycji zgłoszono 25 kandydatur. Do finału, oprócz Myrosława Łajuka, zakwalifikowali się również Artur Droń — pisarz i weteran wojenny — oraz Wałerij Puzik, pisarz i czynny żołnierz.
Церемонію провів актор Богдан Буйлук, музичний супровід забезпечив гурт «Очеретяний кіт».
Ceremonię poprowadził aktor Bohdan Bujłuk, a o oprawę muzyczną zadbał zespół Oczeretianyj Kit.
Троє фіналістів | Trzej finaliści
Однією з головних тем вечора стала література, що народжується в умовах війни, а також досвід письменників, які поєднують творчість із військовою службою.
Представляючи Артура Дроня, член журі Андрій Любка наголосив на особливому місці духовних і моральних цінностей у його творчості. На думку Любки, Дронь повертає до сучасної української літератури розмову про чесноти, віру та особисту відповідальність.
У розмові з «Пів-на-пів | Pół na Pół» Артур Дронь підкреслив значення премії для польсько-українського культурного діалогу.
«Польська премія для українського письменника — це насамперед про увагу до його творчості з боку польської культурної спільноти. Це ще одна платформа для міжкультурного діалогу», — зазначив письменник.
Він також розповів, що особливо цінує можливість бути фіналістом разом із Мирославом Лаюком та Валерієм Пузіком. Під час військової служби Дронь читав «Бахмут» Лаюка, звертаючи увагу на вміння автора зберігати індивідуальні голоси героїв. Серед важливих для себе книжок він назвав і «З любов’ю, тато» Пузіка.
Jednym z najważniejszych tematów wieczoru była literatura powstająca w warunkach wojny oraz doświadczenia autorów łączących twórczość ze służbą wojskową.
Przedstawiając Artura Dronia, juror Andrij Lubka podkreślił szczególne znaczenie wartości duchowych i moralnych w jego twórczości. Zdaniem Lubki Droń przywraca współczesnej literaturze ukraińskiej refleksję nad cnotami, wiarą i osobistą odpowiedzialnością.
W rozmowie z
«Pół na Pół | Пів-на-пів
» Artur Droń zwrócił uwagę na znaczenie nagrody dla polsko-ukraińskiego dialogu kulturalnego.
«Polska nagroda dla ukraińskiego pisarza to przede wszystkim wyraz zainteresowania jego twórczością ze strony polskiego środowiska kulturalnego. To kolejna platforma dialogu międzykulturowego» — powiedział.
Podkreślił również, że szczególną wartość ma dla niego obecność w finale razem z Myrosławem Łajukiem i Walerijem Puzikiem. Podczas służby wojskowej Droń czytał «Bachmut» Łajuka, podziwiając sposób, w jaki autor zachowuje indywidualne głosy swoich bohaterów. Wśród ważnych dla siebie książek wymienił także «З любов’ю, тато» Puzika.
Війна як досвід і тема літератури | Wojna jako doświadczenie i temat literatury
Представляючи Валерія Пузіка, членкиня журі Поліна Городиська наголосила, що його творчість виходить далеко за межі безпосереднього свідчення про війну.
«Війна в творчості Валерія — не декорація, не формальний маркер, а середовище для дослідження людських станів і здатності людини залишатися собою та водночас змінюватися», — сказала вона.
Сам письменник згадав, як у грудні попереднього року відзначав вихід польського перекладу своєї книжки «Мисливці за щастям» на військових позиціях приблизно за 850 метрів від російських військ. Замість традиційної презентації були кава та сухий пайок.
В інтерв’ю для «Пів-на-пів» Пузік назвав вихід у фінал премії Конрада великою честю та відповідальністю. Він також розповів, що його знайомство з творчістю патрона нагороди почалося з фільму Френсіса Форда Копполи «Апокаліпсис сьогодні», після перегляду якого він прочитав «Серце пітьми».
Przedstawiając Walerija Puzika, jurorka Polina Horodyska podkreśliła, że jego twórczość wykracza daleko poza bezpośrednie świadectwo wojny.
«Wojna w twórczości Walerija nie jest dekoracją ani formalnym wyróżnikiem, lecz przestrzenią badania ludzkich stanów i zdolności człowieka do pozostawania sobą, a jednocześnie do zmiany» — mówiła.
Sam pisarz wspominał, jak w grudniu poprzedniego roku świętował ukazanie się polskiego przekładu swojej książki «Łowcy szczęścia» (przeł. Katarzyna Fiszer) na pozycjach wojskowych oddalonych o około 850 metrów od rosyjskich żołnierzy. Zamiast tradycyjnej premiery były kawa i suchy prowiant.
W rozmowie z «Pół na Pół» Puzik nazwał obecność w finale Nagrody Conrada wielkim zaszczytem i odpowiedzialnością. Opowiedział również, że jego znajomość twórczości patrona nagrody rozpoczęła się od filmu Francisa Forda Coppoli «Czas Apokalipsy», po którego obejrzeniu sięgnął po «Jądro ciemności».
Польська премія для української літератури | Polska nagroda dla ukraińskiej literatury
Премія Конрада від початку мала сприяти популяризації української літератури та відкривати молодим авторам шлях до польських видавництв.
Як пояснив голова журі, директор Польського інституту в Києві Ярослав Ґодун, у 2007 році в Україні існувало значно менше літературних нагород, ніж сьогодні. Тоді премія Конрада стала новою можливістю для письменників. Нині вона дедалі частіше підтверджує вже здобуте ними визнання в Україні та за кордоном.
Про значення нагороди говорив також Мирослав Лаюк. Він згадав часи, коли стежив за відзначенням попередніх лавреатів, серед яких були Сергій Жадан, Таня Малярчук і Софія Андрухович. Сьогодні, за його словами, це одні з найважливіших постатей української літератури.
Поліна Городиська назвала цьогорічну трійку фіналістів надзвичайно сильною. На її думку, польська нагорода залишається важливим простором для розмови, взаємного пізнання та культурного обміну між сусідніми країнами.
Nagroda Conrada od początku miała służyć popularyzacji ukraińskiej literatury i otwierać młodym autorom drogę do polskich wydawnictw.
Jak wyjaśnił przewodniczący jury, dyrektor Instytutu Polskiego w Kijowie Jarosław Godun, w 2007 roku w Ukrainie istniało znacznie mniej nagród literackich niż obecnie. Nagroda Conrada była wówczas nową szansą dla pisarzy. Dzisiaj coraz częściej potwierdza już ugruntowaną pozycję laureatów w Ukrainie i za granicą.
O znaczeniu nagrody mówił również Myrosław Łajuk. Wspominał czasy, kiedy śledził kolejne edycje i nazwiska laureatów, wśród których znaleźli się Serhij Żadan, Tania Malarczuk i Sofija Andruchowycz. Dziś, jak zauważył, należą oni do najważniejszych postaci ukraińskiej literatury.
Polina Horodyska określiła tegoroczną trójkę finalistów jako wyjątkowo mocną. Jej zdaniem polska nagroda pozostaje ważną przestrzenią rozmowy, wzajemnego poznawania się i wymiany kulturalnej między sąsiadującymi krajami.
Таємниця конверта | Tajemnica koperty
Остаточний результат голосування до моменту відкриття синього конверта знав лише секретар премії Віктор Собіянський. За словами Ярослава Ґодуна, така процедура є традицією нагороди: навіть голова журі не знає заздалегідь імені переможця.
Цьогоріч ним став Мирослав Лаюк, автор поетичних і прозових книжок, а також документальних творів «Бахмут» і «Списки».
Під час виступу після оголошення результатів письменник розповів про хлопчика з Чорнобаївки поблизу Херсона, який після обстрілу перестав говорити й потребував тривалої психологічної допомоги.
Лаюк звернув увагу на те, що діти, які народилися під час повномасштабного вторгнення, зростають в умовах, коли війна стає частиною їхнього уявлення про нормальне життя.
Письменник вирішив передати грошову частину нагороди фонду «Голоси дітей». Він пояснив, що до цього рішення його спонукала, зокрема, діяльність Артура Дроня, який також підтримує фонд.
Ostateczny wynik głosowania aż do chwili otwarcia niebieskiej koperty znał jedynie sekretarz nagrody Wiktor Sobijański. Jak wyjaśnił Jarosław Godun, taka procedura należy do tradycji nagrody: nawet przewodniczący jury nie zna wcześniej nazwiska zwycięzcy.
W tym roku laureatem został Myrosław Łajuk, autor tomów poetyckich, powieści oraz książek dokumentalnych «Bachmut» (polski przekład Macieja Piotrowskiego 2025) i «Списки».
W wystąpieniu po ogłoszeniu wyników pisarz opowiedział o chłopcu z Czornobajiwki pod Chersoniem, który po ostrzale przestał mówić i wymagał długotrwałej pomocy psychologicznej.
Łajuk zwrócił uwagę, że dzieci urodzone podczas pełnoskalowej rosyjskiej inwazji dorastają w warunkach, w których wojna staje się częścią ich wyobrażenia o normalnym życiu.
Pisarz postanowił przekazać pieniężną część nagrody fundacji «Głosy Dzieci». Wyjaśnił, że do tej decyzji zainspirowała go między innymi działalność Artura Dronia, który również wspiera fundację.
Культура дає відпір | Kultura stawia opór
У розмові після церемонії Мирослав Лаюк наголосив, що для нього особливо важлива сама постать Джозефа Конрада. Письменник згадав своє перше знайомство з його творчістю, в якій побачив передчуття зла, що поступово набирає сили й зрештою вибухає.
«Для мене це премія Конрада, премія літератури, премія різних досвідів, премія намагання осмислити свій час», — сказав Лаюк.
Він назвав літературні нагороди в умовах повномасштабної війни своєрідною розкішшю, але водночас — перемогою культури та людяності.
«І при цьому культура все одно дає поки що відпір цьому всьому. Сподіваюсь, що так і буде», — підсумував лавреат.
W rozmowie po ceremonii Myrosław Łajuk podkreślił, że szczególne znaczenie ma dla niego sama postać Josepha Conrada. Wspominał pierwszą lekturę jego twórczości, w której dostrzegł przeczucie zła, stopniowo narastającego, by wcześniej czy później wybuchnąć.
«Dla mnie to nagroda Conrada, nagroda literatury, nagroda różnych doświadczeń, nagroda próby zrozumienia własnych czasów» — powiedział Łajuk.
Nagrody literackie w warunkach pełnoskalowej wojny nazwał swoistym luksusem, ale zarazem zwycięstwem kultury i człowieczeństwa.
«A mimo wszystko kultura wciąż stawia temu wszystkiemu opór. Mam nadzieję, że tak pozostanie» — podsumował laureat.
Фото: Юліана Литвиненко/Польський інститут у Києві
Posłuchaj | Послухай "Pół na Pół | Пів-на-пів" >>>
***
Tytuł audycji / Назва програми: Pół na Pół | Пів-на-Пів
Przygotowanie i prowadzenie / Автори та ведучі: Яна Стемпнєвич, Marcin Gaczkowski
Goście / Гості: Мирослав Лаюк, Артур Дронь, Валерій Пузік, Андрій Любка, Поліна Городиська, Jarosław Godun, Віктор Собіянський
Data emisji / Дата ефіру: 19.11.2026 12.05