У середині травня на полиці польських книгарень потрапила воєнна розповідь «Дике Поле» волонтерки з Перемишля Ольги Соляр.
Авторка з перших днів повномасштабного вторгнення організовує і доставляє допомогу бійцям 128-ї окремої бригади територіальної оборони «Дике поле», зокрема 231-го батальйону. І оскільки загалом такі волонтери як вона (принаймні ті з Польщі), доставивши вантаж у фронтову зону і відпочивши, за день або два повертаються до своїх домівок, авторка книги з першої поїздки у квітні 2022 року залишається у, як каже, своїх хлопців, тиждень, два, а то і три, живе їх повсякденним життям, відвідує різні місця дислокації військових, домівки цивільних людей та осиротілих тварин, яким також надає допомогу.
У «цивільному» житті Ольга Соляр за освітою — філологиня-україністка й антропологиня, за фахом — перекладачка, а ще — громадська активістка; в останні роки вона очолює Фонд «Народна магія Карпат» (Magia Ludowa Karpat), у межах якого організовує допомогу для ЗСУ.
Сьогодні у нашому ефірі вона розповідає про свою свіжовидану книжку, зокрема про те, що спонукало її написати, кому та про її неочевидний, можливо, зміст.
Три сюжетні стрижні, які у цій книжці переплітаються, це бійці 231-го батальйону, природа та історія землі, яку їм довелося захищати. А клаптик землі, на якій вони тримають оборону — це територія на стику трьох областей — Запорізької, Донецької і Дніпропетровської, з яких, до речі, родом більшість військових.
«Дике поле» — це не лише назва бригади, бійцям якої волонтерка організує допомогу, це також земля, описи якої, а насамперед залишків степу, як і природи в цілому, є невід’ємною частиною її воєнної розповіді та важливим ліричним інтермецо.
Та все ж основним стрижнем «Дикого поля» є люди... З часу свого першого перебування у фронтовій зоні авторка фотографує і знімає на камеру повсякденне життя підрозділів, фіксуючи «від кухні» (у прямому і переносному значенні цих слів) його будні, локації, побут, роботу, дозвілля і обстріли — все, що супроводжує війну. Втім насамперед людей.
І саме легендарний «айдарівець» «Монах» зображений на обкладинці книжки. А на її сторінках десятки мініпортретів військових, більшість з яких — добровольці зі східних областей; люди-діаманти, за словами авторки.
А прочитати цю книгу польськомовним українцям рекомендує також віцепрезидент Українського ПЕН-клубу, письменник Андрій Любка. Він пише: «Парадокс, але книга Ольги Соляр про війну в Україні — дуже цікава навіть для українців. Здавалося б, ми живемо всередині цієї війни і знаємо її краще, але чуже око завжди побачить більше нюансів, відтінків і деталей».
Галина Леськів, Тарас Андрухович