Кримськотатарський ресурсний центр (КРЦ) оприлюднив результати моніторингу воєнних злочинів, репресій і порушень прав людини на тимчасово окупованих Росією територіях України за 2025 рік. Йдеться про Крим, а також захоплені райони Запорізької та Херсонської областей, де компактно проживають кримські татари.
Формально зафіксована кількість порушень дещо менша, ніж 2024 року, проте правозахисники застерігають: це не свідчить про пом’якшення окупаційного режиму. Навпаки, атмосфера страху й залякування призводить до того, що люди дедалі рідше повідомляють про злочини, а інформація про репресії надходить із великим запізненням або не надходить взагалі.
За даними КРЦ, у 2025 році окупаційні адміністрації посилили практику утримання цивільних без зв’язку з родинами та адвокатами. Ще однією новою тенденцією стало позбавлення політичних в’язнів російського громадянства, до якого їх змусили після окупації, з подальшою загрозою депортації, повідомив голова правління Кримськотатарського ресурсного центру, член Меджлісу кримськотатарського народу Ескендер Барієв.
Він наголосив, що навіть наявні цифри не дають підстав говорити про зменшення тиску на кримських татар і проукраїнськи налаштованих мешканців окупованих територій. За його словами, у 2025 році було зафіксовано 159 затримань, з них 48 — щодо кримських татар; 40 обшуків, з яких 21 — у домівках кримських татар; 244 арешти, 90 із них — представників кримськотатарського народу. Також правозахисники задокументували 158 допитів, 329 випадків порушення права на справедливий суд та 76 порушень права на охорону здоров’я, переважна частина яких стосувалася саме кримських татар.
Ескендер Барієв підкреслив: ці дані відображають лише ті випадки, що їх вдалося зафіксувати. За його словами, 2025 рік чітко показав, що дедалі більше людей в окупації бояться передавати інформацію правозахисникам. У порівнянні з 2023–2024 роками кількість задокументованих обшуків і затримань зменшилася незначно, але це радше свідчить про зростання залякування, ніж про реальне скорочення репресивних практик.
Системний характер репресій підтверджують і міжнародні спостерігачі. Заступниця керівниці Моніторингової місії ООН з прав людини Ноель Калгун заявила, що Російська Федерація на тимчасово окупованих територіях України, зокрема в Криму, грубо ігнорує норми міжнародного гуманітарного права. За її словами, РФ масово затримує цивільних, застосовує катування та використовує російське законодавство замість українського, як того вимагають міжнародні конвенції.
Ноель Калгун зазначила, що привід для затримання часто абсурдний: людей звинувачують за російськими законами у «державній зраді» або «дискредитації збройних сил РФ», і то лише за критику війни проти України. Окремою проблемою вона назвала умови утримання затриманих, які, за свідченнями потерпілих і їхніх родин, є геть нелюдські.
Про реальні наслідки таких практик свідчать історії конкретних людей. Сестра кримського політв’язня Сергія Лихоманова Тетяна Зелена розповіла про викрадення брата та подальші тортури. За її словами, озброєні люди в балаклавах увірвалися до будинку рано-вранці, ізолювали родину, а самого Сергія вивезли в невідомому напрямку. Протягом двох місяців родичі не мали жодної інформації про його долю.
Згодом, як повідомила Тетяна Зелена, її брата звинуватили у підготовці теракту, домігшись «зізнань» під тиском і погрозами родині. Спочатку його засудили до п’яти років ув’язнення, але згодом додали нові обвинувачення, і в підсумку Ростовський військовий суд призначив йому 15 років позбавлення волі. При цьому Сергій Лихоманов — цивільна особа та військовий пенсіонер.
Зелена наголосила на умовах утримання в російських СІЗО: переповнені камери, відсутність належної медичної допомоги, нестача їжі. За її словами, в одній камері, розрахованій на 12 осіб, утримували до 20 людей, які були змушені спати по черзі. Стан здоров’я її брата викликає серйозне занепокоєння, однак доступу до необхідного лікування він не має.
Факти жорстокого поводження підтверджує й Моніторингова місія ООН. Ноель Калгун повідомила, що з 216 опитаних осіб, які повернулися з російської неволі, 199 заявили про знущання та катування. Вона охарактеризувала це як масову практику, заборонену міжнародним правом навіть під час війни.
Ситуацію ускладнює повна ізоляція затриманих: вони не мають доступу до незалежних адвокатів і моніторингових місій, а їхні родини часто роками не знають, де перебувають близькі. Крім того, цивільних бранців нерідко депортують у віддалені регіони Росії, що значно ускладнює їхній розшук і правовий захист.
За словами Ескендера Барієва, у 2025 році слідчі ізолятори в Криму виявилися заповненими переважно політичними, а не кримінальними в’язнями. Кримінальникам, як зазначив правозахисник, часто пропонують підписати контракт і вирушити на війну проти України, тоді як цивільні з проукраїнською позицією залишаються в СІЗО.
Ескендер Барієв зазначив, що для правозахисників важливі не лише особисті історії, а й статистика, адже саме цифри дозволяють продемонструвати системний, геноцидний характер політики Росії щодо українців і кримських татар на окупованих територіях. Повну картину порушень, за його словами, можна буде побачити лише після деокупації Криму та інших захоплених регіонів.
12 січня, у День політв’язня, заступник голови Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими при РНБО України Андрій Юсов заявив, що Україна зіткнулася з найбільшим гуманітарним викликом у Європі з часів Другої світової війни. За його словами, за роки повномасштабної війни Координаційному штабу вдалося повернути 423 цивільних, однак тисячі людей досі залишаються в російській неволі.
Олександр Савицький