Українська Служба
Додати як бажане джерело в Google

Додайте нас до пріоритетних джерел у Google, щоб наші новини відображалися у Вас на початку результатів пошуку.

Діалог, довіра та партнерство: в Україні створили Раду з питань співпраці з Польщею

18.11.2026 20:00
При Верховній Раді України створили Раду з питань співпраці з Республікою Польща. Її головними завданнями стануть зміцнення українсько-польських відносин, розвиток економічного партнерства та підтримка європейської інтеграції України. До складу Ради увійшли народні депутати, науковці, діячі культури та представники громадянського суспільства.  
Аудіо
  • Діалог, довіра та партнерство: в Україні створили Раду з питань співпраці з Польщею
Ілюстративне фотоPRdZ

Про створення Ради з питань співпраці з Республікою Польща повідомив Голова Верховної Ради України Руслан Стефанчук. У своєму дописі він написав, що головними напрямами роботи цього органу стануть відбудова України, європейська інтеграція, економічне партнерство та зміцнення зв’язків між парламентами обох країн. Руслан Стефанчук зазначив, що Рада напрацьовуватиме конкретні ініціативи, зокрема законодавчі, та шукатиме спільні рішення для розвитку українсько-польських відносин. Вона також працюватиме над законодавчими ініціативами для поглиблення економічної співпраці, аналізуватиме проблемні питання у відносинах між державами та пропонуватиме шляхи їхнього розв’язання.

Головою Ради став народний депутат Микола Княжицький. Він, своєю чергою, підкреслив, що в час екзистенційних викликів, пов’язаних із наступом російського імперіалізму проти України, Польщі та всієї Європи, дружба і стратегічне партнерство мають особливе значення. Він також зазначив, що сьогодні, як ніколи раніше, потрібні парламентська співпраця та якомога ширше залучення громадськості, інтелектуалів і діячів культури до розвитку дружніх відносин між українцями та поляками. Засідання Ради проводитимуться за потреби, але не рідше ніж раз на квартал. Її члени працюватимуть на громадських засадах.

До складу Ради з питань співпраці з Республікою Польща увійшли, зокрема, Оля Гнатюк — українська та польська дослідниця, професорка, перекладачка; Ярослав Грицак — історик, доктор історичних наук, професор Українського католицького університету; Богдан Прах — віцепрезидент Українського католицького університету; Сергій Жадан — письменник, поет, музикант і громадський діяч.

Колишній директор Центру міжнародної співпраці міста Любліна, нині уповноважений з питань міжнародного співробітництва Кшиштоф Становський позитивно оцінює ініціативу створення такої Ради. У розмові з нами він наголосив, що, хоча до складу Ради входять троє депутатів, її діяльність виходить далеко за межі партійної політики. Він підкреслив, що саме цей громадський, надпартійний характер є особливо цінним.

Як зазначає Кшиштоф Становський, сьогодні обом країнам потрібна співпраця, яка виходить за межі традиційної дипломатії та державного управління. Важливо використовувати досвід і авторитет людей, які протягом багатьох років зміцнюють зв’язки між українським і польським суспільствами.

- Ідея створення Ради з питань співпраці з Республікою Польща мені дуже подобається. Чому? По-перше, з одного боку, це державна ініціатива, яка походить від Голови Верховної Ради України. З іншого боку, переважна більшість членів Ради — це люди, які готові до співпраці та підтримки української держави. Це друзі України, експерти, громадські діячі. Багатьох із них я знаю особисто завдяки сотням різних польсько-українських ініціатив. Це не політики й не державні керівники. Це діячі культури, представники університетів, духовні авторитети різних конфесій. Це люди, які справді розуміють, наскільки важливою є співпраця, що вона можлива і що не всі питання можуть вирішити президенти чи міністри закордонних справ. Багато чого має зробити також громадянське суспільство. Я думаю, що склад цієї Ради створює міцну основу для побудови довіри, співпраці та взаєморозуміння.

- На вашу думку, які очікування польської сторони від такої Ради? Чи варто створити аналогічний орган у Польщі?

- Безперечно, громадські діячі, зокрема й такі, як я, очікують створення подібної Ради в Польщі. Свого часу існував Польсько-український форум, який працював багато років, навіть десятиліть. Однак я не впевнений, чи готова сьогодні польська держава настільки довіритися неполітичним лідерам — людям, які не належать до політичних партій чи державних структур, — як це зробила Україна. До складу української Ради входять троє парламентарів, але більшість її членів — представники громадянського суспільства, діячі культури та науки. Відверто кажучи, якби мене запитали, хто міг би увійти до аналогічної Ради з польського боку, я вже мав би певні пропозиції. Я знаю таких людей, і знайти їх було б нескладно.

Сподіваюся, що польська влада — можливо, міністр закордонних справ або маршалок Сейму — буде готова зробити такий крок.

- А кого саме ви запропонували б до складу такої Ради? Наприклад, серед членів української Ради є історик Ярослав Грицак. Мені спадає на думку польський історик, професор Ґжеґож Мотика, який багато років досліджує, зокрема, тему Волинської трагедії.

- Думаю, це непогана ідея — знайти людей, які мали б подібний досвід і працювали в тих самих сферах. З українського боку, наприклад, є Богдан Прах, який раніше був ректором Українського католицького університету, а сьогодні обіймає посаду його віцепрезидента. Є Олександр Сушко — виконавчий директор Міжнародного фонду «Відродження». Є також Ігор Цепенда — ректор університету. А з іншого боку бачимо Мирославу Керик, яка представляє громадський сектор. Дуже цікавою і важливою постаттю є Йосиф Зісельс. Я пам’ятаю, як у 2014 році він одним із перших приїхав до Польщі й на міжнародному форумі говорив про те, що українські патріоти мають добрі відносини з національними меншинами. Він сам представляє єврейську громаду. Він наголошував, що це для українців природно, що такі відносини є позитивним явищем і що для їхнього розвитку не потрібне зовнішнє втручання. Є також Андрій Дещиця — досвідчений дипломат, колишній посол України в Польщі та виконувач обов’язків міністра закордонних справ України. Оля Гнатюк — ще один приклад. Усі ці прізвища показують, за яким принципом варто добирати людей. Було б добре знайти з польського боку представників, які відповідали б подібним критеріям.

- Раду створили в листопаді цього року, після серйозних криз у польсько-українських відносинах. На вашу думку, що сьогодні є найбільшим викликом у відносинах між нашими державами?

- З іншого боку, Раду створили після Дня незалежності Польщі. І це також цілком природно. Криза — це шанс щось змінити. Коли ситуація стабільна, здійснити радикальні зміни набагато складніше. На жаль, усупереч тому позитивному досвіду, який ми мали протягом останніх 10–15 років, польсько-українські відносини погіршилися. Ми втратили частину взаємної довіри. Водночас по обидва боки кордону є люди, які розуміють, що партнерство між Польщею та Україною має стратегічне значення. Тому нинішня криза — це також можливість запропонувати новий початок у наших відносинах. Склад Ради підібраний дуже вдало, і це дає нам шанс на позитивні зміни. Найважливіше завдання — показати суспільствам обох країн людей, яким можна довіряти. Людей, про яких ми знаємо, що вони мають чіткі цінності та принципи. Це не просто політики, які можуть змінити свою позицію наступного дня. Це люди, які своїм життям і діяльністю заслужили на повагу. Саме на таких засадах мають будуватися польсько-українські відносини — між державами, урядами та суспільствами. Крім того, я вважаю, що важливим завданням є розширення польсько-української співпраці на різні сфери та залучення до неї на державному рівні різних середовищ і представників суспільства. Не варто зосереджуватися лише на політичних партіях, адже такий підхід не завжди добре працює ні з українського, ні з польського боку.

- Чи допоможе це також ухвалювати складні й чутливі для обох країн рішення більш виважено?

- Так. Але для цього потрібні дві ради — українська та польська. Потрібні також їхні спільні засідання. Ключове завдання полягає в тому, щоб залучити цих дуже важливих людей до реальної роботи, а не використовувати їхню присутність лише для створення гарної картинки. Адже це небайдужі люди. Для них польсько-українські відносини справді мають велике значення. Дуже важливо, щоб вони не стали просто декорацією, людьми для спільної фотографії. Потрібно, щоб Рада реально працювала й приносила конкретні результати. Саме на таку роботу ми очікуємо. Якщо говорити про те, чого мені бракує у складі Ради, то я назвав би представників місцевого самоврядування. На мою думку, місцеве самоврядування відіграє надзвичайно важливу роль у довгостроковій розбудові польсько-українських відносин. Я в цьому переконаний.

- Це, мабуть, риторичне запитання, але все ж таки: чому польсько-українська співпраця настільки важлива?

- Я завжди відповідаю на це запитання однаково. По-перше, інших сусідів у нас не буде. Польща не матиме замість нинішніх сусідів португальців чи французів. Нашими сусідами залишаться ті, хто є сьогодні: німці, чехи, українці. І це перше, що потрібно розуміти. По-друге, протягом останніх чотирьохсот років у цій частині світу можна було стати національним героєм двома способами: убити багато сусідів або самому загинути від їхніх рук. Але це зовсім не те майбутнє, яке ми повинні пропонувати нашим дітям. Зміна кордонів також не є відповіддю. Кордони мають залишатися такими, якими вони є сьогодні. Натомість потрібно зробити ці кордони відкритими завдяки європейській інтеграції, завдяки Європейському Союзу.

Ми повинні розуміти, що цілком природно, коли у Львові працює польська школа, а в Перемишлі — українська. Так само природно бути патріотом України, маючи польське коріння, або бути патріотом Польщі, маючи українське походження. Саме таке майбутнє нам потрібне.

Колишній директор Центру міжнародної співпраці міста Любліна, нині уповноважений з питань міжнародного співробітництва Кшиштоф Становський, зазначає, що подібний консультативно-дорадчий орган повинен бути створений із польського боку. Могла б це бути рада, яка об’єднала б людей, які добре знають Україну і мають багаторічний досвід реальної співпраці.

Інна Ясніцька  

Морська блокада змусила Україну шукати нові шляхи експорту

16.11.2026 20:00
Масовані атаки РФ на порти Великої Одеси скоротили експорт зерна й руди, змусивши уряд та бізнес переорієнтовувати вантажопотоки на Дунай і західні кордони.

Російське суспільство між війною та кризою: чи можливі революційні зміни?

16.11.2026 21:00
В Університеті Марії Кюрі-Склодовської в Любліні відбулася конференція: «Путінська Росія в пошуках концерту великих держав. Імперія та диктатура».

«Спорт є інструментом політики»: як Росія використовує міжнародні змагання для пропаганди та відновлення впливу

18.11.2026 19:45
Попри повномасштабну війну проти України та численні воєнні злочини росіян, Росія поступово повертається у світовий спорт. За спортивним поверненням стоїть значно більше, ніж боротьба за медалі, — Кремль прагне відновити міжнародний імідж, посилити свій вплив і використовувати спорт як інструмент пропаганди. Чому спортивні організації поступаються Росії, кому вигідне її повернення та як цьому можуть протидіяти інші держави — про це у розмові з Бартломеєм Банасевичем, політологом і співзасновником Польського інституту спортивної дипломатії (PIDS).

Керченський міст: як символ російської окупації став стратегічною слабкістю

18.11.2026 19:00
Черговий український удар по Керченському мосту знову привернув увагу до значення переправи між окупованим Кримським півостровом та РФ.