У рубриці «Про мандри» запрошуємо дізнатися про великодні традиції польських регіонів.
Починаємо від Великопольщі. Який вигляд мали Великодні свята у великопольських селах — розповідає етнографиня Малґожата Фриза:
— Писанки до святкового кошика робили у багатих домах, шляхетських. І ці писанки незаміжні дівчата дарували хлопцям, котрі їх обливали водою у Поливаний понеділок. Така була традиція. Натомість у бідних селянських хатах на Великдень господині фарбували крашанки. Варто підкреслити, що у Великопольському регіоні люди не надавали великого значення орнаментиці, прикрасам — чи великоднього кошика, чи столу і страв. Що споживали на Великдень? Шляхетські столи прикрашали мазурки — традиційна великодня випічка. Це різновид пирога із пісочного тіста з фруктовим та горіховим наповненням. Натомість у сільських хатах популярними були пісочні бабки. Нині Великдень асоціюється часто із журеком, супом, який вариться на хлібній заквасці, з додатком варених яєць та білої ковбаси. У Великопольщі журек не подавали на Великдень, тому що його пісну версію, без ковбаси та яєць, споживали упродовж усього Страсного посту, і люди, котрі сорок днів їли журек, вже не хотіли повертатися до цього супу, навіть скоромного, на Великдень. Великопольські господині варили на великодній обід м’ясний борщ, запікали м’ясо. Стіл прикрашали гілочками верби та живими квітами.
Ми ще на мить залишаємося у Великопольському регіоні, щоб розповісти про традицію Великоднього понеділка. У селі Чернєюв Поливаний понеділок асоціюється не з водою, а з ведмедем. Там відбувається хода з ведмедем, яка нагадує буковинську Маланку. Про ходу з ведмедем розповідає бургомистр Чернєюва Тадеуш Шиманек:
— Це давня традиція. Ведмідь символізує зло, яке навесні повинно зникнути, виселитися з наших сіл. Це дуже давня традиція, ми намагаємося її підтримувати, культивувати, і вона викликає зацікавлення як у мешканців села, так і в туристів. До нас спеціально приїжджають із інших міст, щоб взяти участь у цій ході. А герої ходи такі: ведмідь, він має костюм із соломи, крім нього є кінь, баба і дід, а також лелека — символ весни і нового життя. Нашою ходою ми хочемо показати, що Поливаний понеділок можна святкувати трішки по-іншому, ніж у всій Польщі.
З Великопольщі переносимося на Підкарпаття. Найважливішим днем тут залишається Страсна, або Велика п’ятниця. Говорить етнографиня з Музею народної історії в Кольбушовій Ізабела Водзінська:
— Ми частково зберегли традиції Страсної п’ятниці, і деякі мешканці Підкарпаття все-таки у цю п’ятницю перед Великоднем відмовляються від музики, ми вимикаємо радіо, не дивимося телебачення. Натомість колись так було, що період від Великого четверга до Великої суботи був часом тиші, люди тоді намагалися взагалі не працювати, щоб не порушити цю святу тишу напередодні Воскресіння Христового. Мало хто пам’ятає, що упродовж трьох страсних днів у хатах прикривали тканиною дзеркала, щоб підкреслити жалобний характер цього періоду. У Страсну п’ятницю було прийнято митися, тому що вода символізувала чистоту і оновлення.
У підкарпатському селі Футома був інший звичай, пов’язаний із вмиванням. Розповідає мешканка села Вєслава Зайонц:
— Коли господині варили великодні яйця, вони ніколи не виливали цю воду. Вони спочатку її охолоджували, а потім давали вмитися незаміжнім дівчатам. Була така прикмета, що коли молода дівчина вмиється цією водою, то і красивішою буде, і заміж швидко вийде. Воду, яка залишилася після вмивання, додавали до корму коровам, щоб вони були здорові і давали багато молока.
З Підкарпаття мандруємо до регіону Курпє (це пограниччя Мазовєцького та Підляського воєводств, Біла та Зелена Пущі). Про традицію Великодніх свят на Курпях розповідає дослідник традиційної культури регіону Томаш Мєжеєк. Як каже співрозмовник Першого каналу Польськго радіо, на святкове богослужіння слід одягнути традиційний курпівський стрій:
— Чоловіки одягають сукмани, тобто вовняні теплі пальта. А жінки одягають кольорові спідниці. Причому крій та колір спідниць залежить від календаря свят. Наприклад, на Великдень жінки одягають зелені або рожеві спідниці. Це яскраві кольори, котрі символізують відродження природи. Під час Великого посту жінки не носили яскравого вбрання і надавали перевагу фіолетовому кольору.
Які великодні традиції притаманні Курпям?
— Наприклад, зі Страсною п’ятницею пов’язана традиція, яка, щоправда, трішки відійшла у забуття, але завдяки дослідникам курпівської культури, зокрема етнографу Адаму Хентніку, вона повертається. Наприклад, колись діти ходили у Велику п’ятницю із так званим «викупом з орацією». Що це означає? Діти ходили по домівках і збирали яйця або писанки, які потім передавали вчителеві у школі. Щоб отримати ці писанки, вони виголошували орацію, тобто довгу і врочисту промову.
РЕП:
А що було на великодньому столі у курпівських оселях?
— Великодній стіл не був багатим, тому що Курпє — це бідний регіон. Тож навіть на Великдень у бідніших домах не було м’ясних страв. Популярним був лаґодняк з маслом. Це дріжджовий пиріг, який подавали з маслом. У багатших домах на Великдень споживали капусту з реберцями. Невід’ємним елементом святкування були страви з яєць. Курпє теж відомі своїми гарними писанками.
Запрошуємо послухати передачу в доданому файлі.
Jedynka/Яна Стемпнєвич