За словами грецького філософа Фалеса Мілетського, смерть нічим не відрізняється від життя. Смерть є природним явищем, а різняться між собою лише ритуали, які допомагають живим прийняти втрату і підтримують душу померлого. Як зазначає докторка Малґожата Буляшевська, традиція поминання тісно пов’язана з природним і землеробським циклами, адже наші предки спілкувалися з померлими саме під час осінньо-зимового перелому або ранньою весною. Культурознавиця зазначає:
«Люди вірили, що душі померлих не покидають нас остаточно, і що в році та в культурі є особливі моменти, коли вони повертаються до світу живих. Ці душі приходять, щоб нас підтримати, проте варто пам’ятати: навідуються також занедбані душі, і от їх треба остерігатися».
Буддизм, індуїзм і Тибет: мантри, води Гангу та хижі птахи
На Сході прощання з людиною починається ще до самої смерті. У буддизмі рідні збираються біля ліжка помираючого, моляться і співають мантри, щоб подарувати душі спокій і допомогти їй переродитися в «хорошому тілі», адже без спокою на нове втілення чекає важке життя. Після смерті тіло омивають і вбирають: в індуїзмі та буддизмі чоловіків одягають у білі шати (символ водночас радості й жалоби), а жінок — у червоне чи помаранчеве. Тіло спалюють, бо вогонь допомагає душі звільнитися для реінкарнації, а попіл найчастіше висипають у святу річку Ганг. Жалоба в індуїзмі триває до 49 днів, а в буддизмі померлих згадують світло й радісно.
В інших східних традиціях тіло повертають природі без вогню: у джайнізмі померлих ховають у землі у простому савані, а в зороастризмі нечисте після смерті тіло залишають просто неба у «вежах мовчання». Схожий звичай практикують і в Тибеті. Малґожата Буляшевська пояснює:
«Хижі птахи є теж товаришами смерті в Тибеті. У високих горах, через скелястий ґрунт, важко копати могили, тому тіло померлого так само кладуть на кам’яні насипи, щоб залишити його на поживу хижим птахам».
Мексика та Болівія: бенкет на цвинтарі й домашні черепи
У Латинській Америці поминальні обряди перетворюються на яскраві урочистості з солодощами. У Мексиці 1 листопада (Día de los Angelitos — День ангелят) вшановують померлих дітей, а за ним слідує знаменитий День мертвих (Día de los Muertos).
«Похорон відбувається на цвинтарі, де учасники, я б сказала, бенкетують: тобто вони там їдять, п’ють, розмовляють про померлого, але саме в такій радісній тональності — це справжнє свято. Для померлого вдома споруджують трирівневий вівтар: перший рівень — для земного життя, другий — для душі, а третій — для потойбіччя», — розповідає докторка.
На вівтарях ставлять фото покійного, улюблені м’ясні страви, алкоголь, а для дітей — цукрові черепи та ласощі. Обов’язковим атрибутом є помаранчеві чорнобривці, чий солодкуватий запах має притягувати душі, а самі мексиканці розмальовують обличчя білою фарбою під череп — традиція, якою щедро надихається попкультура, зокрема мультфільм Тіма Бертона «Жах перед Різдвом».
Не менш незвичні традиції існують у Південній Америці: в Еквадорі на поминках їдять печиво у формі людини та п’ють фіолетовий солодкий напій, а в Болівії черепи рідних зберігають удома як обереги і щороку 8 листопада (у День черепів) відносять їх на цвинтар для благословення.
Іслам і юдаїзм: поховання за 24 години та звичаї польських татар
В юдаїзмі та ісламі ключовими є повага до тіла, рівність перед смертю та швидке поховання — упродовж 24 годин. В юдаїзмі померлого після омивання вбирають у найпростіший білий лляний одяг і накривають молитовним покривалом (талітом) без однієї китиці, що символізує звільнення від земних правил і заповідей.
В ісламі смерть настає виключно з волі Бога, а подальша доля душі (рай чи пекло) залежить від добрих і злих вчинків, які за життя рахують два ангели. Мусульманський похорон суворо регулюється традицією пророка (Сунною) та адаптується до європейських реалій. Професорка Аґата Нальборчик розповідає:
«За традицією померлих ховають упродовж доби, і оскільки іслам у Польщі є офіційно визнаною релігією, мусульмани мають право на такий виняток, попри бюрократичні формальності. Крім того, в ісламі заборонена кремація: після ритуального омивання тіло загортають у білий саван і кладуть у глибоку могилу на боці, обличчям у бік Мекки — щоб у день воскресіння померлі прокинулися вже зверненими до святині».
Через європейські норми охорони ґрунтових вод мусульмани в Європі змушені класти тіло в савані всередину труни. Похоронну молитву арабською мовою зазвичай веде імам, а жінки за традицією участі в похороні не беруть — хоча в Польщі після Другої світової війни, коли чоловіки ще були у війську, молитву нерідко проводили жінки, які єдині знали арабський текст.
Жалоба в ісламі триває 40 днів, а польські татари зберегли власну унікальну традицію прощання. професорка пояснює:
«Специфіка польських татар полягає в тому, що в ніч перед похороном біля тіла померлого перебувають чоловіки, які читають Коран. Їм також подають спеціальні страви й напої — зокрема "ситу", медовий напій, яким пригощають під час читання Корану».
Запрошуємо послухати передачу в доданому файлі.
Dwójka/Опрацювала Яна Стемпнєвич