Яка ваша улюблена їжа, яку музику ви слухаєте, як проводите вільний час, як спілкуєтеся з сусідами, як заробляєте гроші? Це запитання про наш побут, про наше щодення. Але це також запитання про війну. І не лише фізичну війну, коли немає що їсти, чи немає дому, бо його зруйнували росіяни. Ці запитання — про когнітивну війну, яку Росія дуже агресивно веде проти нас понад триста років.
Когнітивна війна — поняття, яке останні два-три роки все частіше звучить у західних медіа, у розмовах із експертами, у публікаціях науковців поруч із поняттям гібридної, тобто змішаної війни. З латини cognitio — пізнання, пізнавання, уявлення. Це звучить абстрактно, але війна, яка ведеться у сфері людської свідомості, її розуму, не просто визначає, як ми пізнаємо світ. Йдеться про нашу здібність правильно оцінювати й приймати правильні рішення. Людина як природна істота вижила завдяки тому, що правильно приймала рішення, правильно обирала мету, узгоджувала питання життя та смерті, особистого й суспільного, фізичного й духовного, влучно визначала, як рухатися, що й коли їсти та пити.
Легко здогадатися, що не потрібна жодна зброя, якщо Путін, а головне його хворе суспільство будуть впливати на наш процес прийняття рішень. На процес прийняття рішень політиками різних країн, як ми вже це бачимо зараз.
Інколи позиція посадовців НАТО чи ЄС дивує нас легковажністю, здається повним ігноруванням небезпеки.
«Ми серйозно сприймаємо будь-які гібридні загрози. Наразі ми не бачимо жодних негайних загроз військової атаки проти союзників по альянсу, але існують інші загрози, наприклад, кібер- та інших гібридних дій проти наших союзників. Саме тому ми постійно оцінюємо ситуацію, проводимо обмін розвідувальними даними, працюємо з громадянським суспільством, проводимо навчання. Безумовно, ми проводимо моніторинг ситуації на наших кордонах з Росією, щоб чітко бачити всі ці виклики», — сказав генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг у лютому 2024 року, через два роки після війни, яка вже стала третьою світовою.
Тож розмова з Філіпом Брийкою, аналітиком гібридних загроз Польського інституту міжнародних справ, про те, чому НАТО не може реагувати чітко й однозначно на російську загрозу. Схоже, що найбільшою проблемою для Заходу є неможливість дати чітке й зрозуміле сучасне визначення, що таке війна, що таке мир, може, тоді було б зрозуміло, що країни Заходу — вже учасниці цієї війни.
«Звертаючись до вашого запитання про цю когнітивну війну, психологічний та інформаційний вплив на осіб, які приймають рішення, але також і на спільноту НАТО, треба наголосити, що альянс функціонує у війні та мирі. І хоча під час війни країни НАТО мають спеціальні військові установи, підрозділи, що проводять інформаційно-психологічні операції, вони роблять це або на місці операції, що проводиться альянсом, або саме у разі війни. Проте у мирний час альянс як інституція, як міжурядова організація насамперед займається формуванням позитивного іміджу НАТО.
Щороку проводяться такі дослідження, щоб виявити, де послаблюється сприйняття альянсу в одній з держав-учасниць, і на основі цього готується спеціальна кампанія для посилення позитивного сприйняття НАТО. Однак у мирний час НАТО не може проводити більш проактивні або наступальні операції, спрямовані проти Росії. Це сфера, у якій держави-учасниці окремо або у співпраці з меншою кількістю країн, звичайно, можуть реалізувати себе.
Однак у НАТО немає прийнятої практики втручання альянсу, наприклад, у російську сферу; радше, оскільки НАТО є оборонним альянсом, він зосереджується на відбитті цієї діяльності. Що ж до більш проактивної діяльності, то НАТО має кошти, особливо у сфері публічної дипломатії, на проєкти, спрямовані на посилення опору дезінформації», — каже Філіп Брийка.
Експерт також розповідає, що частина документів НАТО мають гриф «секретно», тому ми навряд чи довідаємося про їхній зміст, а водночас припускає, що протидія дезінформації належить радше до прерогатив ЄС:
«Мені здається, що Європейський Союз має набагато більші компетенції у сфері активної протидії дезінформації, оскільки він має правові та регуляторні інструменти, які можуть змусити цифрові платформи адаптуватися до певних правил, і тут Закон про цифрові послуги є першим документом такого роду, який, принаймні теоретично, може бути використаний для санкцій платформ за невжиття достатніх заходів для перевірки та видалення контенту, що ідентифікують як неправдивий».
Філіп Брийка визнає, що ігнорування фактчекінгових функцій соціальними мережами щонайменше ускладнює ці спроби ЄС, навіть у сфері дії Акту про цифрові послуги. Росія вміло використовує не лише "сіру зону" недовизначеності, але й невміння демократії використовувати плюралізм думок як перевагу та небажання зрозуміти, що методи когнітивної війни, війни за наш розум, це також показ російських мультиків і російських фільмів, наприклад, на польському телебаченні.
Розвиток нових технологій, всюдиприсутність Інтернету й штучного інтелекту, у масштабах безпрецедентних із часів падіння комуністичної системи в Європі, дозволив Росії, а зрештою, і Китаю, й іншим агресивним диктаторським країнам, проводити тотальну соціальну інженерію та психолого-інформаційні операції в масштабах усього світу. Було б чудово, щоби особи, які приймають масштабні рішення на світовому рівні, теж це розуміли та бачили ситуацію не пласко, не один ДЕ, а хоча би в п’ять ДЕ форматі, бо поки що ефективні рішення тут приймають переважно дресировані російські програмісти й інформатики.
Багато цьогорічних випускників в Україні обрали спеціальність психологія. Українські прихильники точних наук саркастично прокоментували цю ситуацію, а шкода. Якщо психологію правильно викладати, то саме вона може урятувати наш процес пізнання, бо сьогодні недостатньо мати навички інформаційної гігієни. Так само як для збереження здоров’я недостатньо просто мити руки, особливо сьогодні.
Польський генштаб ще у 2024 році наголошував, що в умовах когнітивної війни вкрай необхідні дві умови:
- розвиток навичок критичного мислення щодо контенту, який ми читаємо у соціальних мережах і чуємо в подкастах;
- розвиток знань із психології та когнітивних процесів людини;
Дивися, так і про совєцьке й постсовєцьке НЛП раптом згадаємо та як почнемо йому протидіяти! Сподіваймося, що в секретних документах НАТО також передбачене не лише підтримання доброго іміджу, але й потужні методи протистояння в когнітивній війні.
Повну звукову версію розмови запрошую послухати у доданому аудіофайлі.
Сніжана Чернюк