Сьогодні чверть опитаних поляків декларують готовність підтримати вихід країни з Європейського Союзу — показник, який ще кілька років тому здавався маргінальним. Про те, як ідеалізоване уявлення про європейську інтеграцію поступово змінилося стриманим і часто критичним поглядом, в ефірі «Польського радіо для України» розповів політолог, професор Варшавського університету Томаш Ґжеґож Ґроссе.
Очікування перед вступом: ЄС як альтернатива Москві
За словами Томаша Ґжеґожа Ґроссе, напередодні вступу Польщі до Європейського Союзу суспільна підтримка інтеграції була дуже високою. «Переважна більшість польського суспільства підтримувала інтеграцію з Європейським Союзом і Заходом», — зазначає він, проводячи паралелі з нинішніми настроями в Україні.
ЄС у масовій свідомості сприймався як протилежність комуністичній системі та домінуванню Москви — як простір свободи, суверенітету і розвитку. Водночас, як наголошує професор, це сприйняття було значною мірою ідеалізованим: «Європейський Союз трактували, як щось ідеальне, не дивлячись на нього реалістично, з усіма перевагами та недоліками».
Розчарування після акцесії: питання впливу і суверенітету
Після вступу до ЄС, на думку Томаша Ґжеґожа Ґроссе, частина очікувань не справдилася. Одним із ключових джерел розчарування стало відчуття обмеженого національного впливу. «Переважна більшість справ вирішується в Брюсселі, а не в Польщі. А Польща має мізерний вплив на те, що там ухвалюють», — зазначає він.
Водночас професор підкреслює, що ця критика не означає автоматичної підтримки виходу з ЄС. «Я не виступаю за те, щоб Польща вийшла з Європейського Союзу. Я намагаюся пояснити, звідки береться така відносно велика підтримка цієї ідеї», — уточнює він.
Конкретні політики ЄС і зростання невдоволення
Зростання підтримки ідеї так званого Polexit, за словами Ґжеґожа Ґроссе, пов’язане не лише з абстрактними питаннями суверенітету, а й із конкретними рішеннями ЄС. «Приблизно 60% поляків не хочуть кліматичної політики Європейського Союзу, а 70–80% — його міграційної політики», — зазначає він.
На цьому тлі 25% прихильників виходу з ЄС є не винятком, а радше концентрованим проявом ширшого незадоволення окремими напрямами європейської політики.
Опитування і референдум: різні запитання — різні сенси
Томаш Ґжеґож Ґроссе застерігає від прямого порівняння нинішніх опитувань із результатами референдуму 2003 року, на якому 77,45% поляків підтримали вступ до ЄС. «Запитання "чи хочеш увійти" і "чи хочеш вийти" — це зовсім різні речі», — наголошує він.
За його словами, опитування фіксують зростання критичного ставлення до Євросоюзу, але не обов’язково означають готовність більшості до радикального розриву.
Економічні вигоди і витрати інтеграції
Політолог визнає, що членство в ЄС принесло Польщі значні вигоди: фінансові ресурси, розвиток інфраструктури, доступ до внутрішнього ринку. Водночас він звертає увагу і на витрати цього процесу. «Польські підприємства продавали іноземним інвесторам за дуже низьку ціну, а поляків перетворили на дешеву робочу силу та споживачів», — говорить Ґжеґож Ґроссе.
За його словами, значна частина прибутків іноземних компаній, що працюють у Польщі, виводиться за кордон, що обмежує довгострокові вигоди для національної економіки.
Україна і польський досвід
Окрему увагу Томаш Ґжеґож Ґроссе приділяє Україні. На його думку, українське суспільство нині перебуває в подібній точці, в якій Польща була 20–30 років тому. «Українці також дивляться на Європейський Союз крізь рожеві окуляри», — зазначає він, пов’язуючи це з прагненням остаточно відірватися від російської сфери впливу.
Він вважає цей вибір зрозумілим і логічним, але застерігає, що після можливого вступу до ЄС може настати фаза розчарування, якщо очікування залишатимуться нереалістичними.
Переговори як ключовий виклик
Головний урок польського досвіду для України, за словами професора, полягає в необхідності жорстко й професійно відстоювати власні інтереси. «Україна буде в невигідній переговорній позиції, бо їй більше залежить на вступі, ніж Європейському Союзу — на розширенні», — зазначає Томаш Ґжеґож Ґроссе.
Він додає, що нинішня війна парадоксальним чином може давати Україні певні переговорні переваги, але успіх залежатиме від підготовки, експертизи та політичної волі з обох сторін.
Польща і вступ України до ЄС
Томаш Ґжеґож Ґроссе підкреслює, що Польща протягом багатьох років послідовно підтримує вступ України до Європейського Союзу. Водночас він визнає наявність чутливих питань — аграрної політики, інтересів перевізників і складних моментів спільної історії. «Якби вдалося узгодити рішення в цих сферах, не було б жодної проблеми», — підсумовує він.
На його думку, зростання євроскепсису в Польщі є не відмовою від Європи, а результатом зіткнення ідеалізованих очікувань із політичною та економічною реальністю. Саме цей досвід, як вважає професор, варто уважно врахувати Україні на шляху до членства в Європейському Союзі.
Володимир Гарматюк