Наші постійні слухачі вже знають про спільний проєкт мій, Сніжани Чернюк, і журналіста білоруської служби Польського радіо для закордоном Едуарда Жолуда про Латгалію – дуже мальовничий і малолюдний регіон Латвії, який лежить на кордоні одночасно з Білоруссю, Росією та Литвою.
Ви вже могли чути в ефірі або запрошую послухати на сторінці Польського радіо для України інтерв’ю з командирами Міжнаціональної бригади НАТО та 3 латгальської бригади Нацгвардії, з латвійськими журналістами з Даугавпілса й Риги, з заступницею міністра регіонального розвитку, з організаторами українських осередків у Даугавпілсі й Резекне. Наступного тижня ви зможете послухати передачі про Український дім у Ризі та інформаційну ситуацію в Латгалії. Ми також записали розмову з надзвичайно популярним серед місцевих жителів мером міста Даугавпілса.
Під час перебування в Латгалії ми намагалися записати також коротеньке опитування серед місцевих жителів – про культурні особливості регіону, його самобутність, а також про безпекову ситуацію у зв’язку з його географічним розташуванням, війною Росії проти України та гібридною війною, яку Росія веде проти країн Заходу.
І тут до першого та другого приголомшливого враження від місцевої атмосфери додалося третє. Отож, перше, що вразило приємно та після Польщі зворушило до сліз – українські прапори скрізь, просто скрізь. Друге, що шокувало в Даугавпілсі, - майже не чути жодної іншої мови, крім російської. Дуже зрідка можна почути латиську.
І ось третє враження – що місцеві люди бояться. І серед цих побоювань або страхів також є побоювання говорити з журналістами. Я підкреслю, що це було враження, а не результат соціологічного дослідження. І тим цінніші були для нас коротенькі розмови, які все-таки вдалося записати.
Пропоную до Вашої уваги одну з таких розмов, яку ми записали на умовах анонімності з жінкою, яка надзвичайно любить свою рідну землю - Латгалію.
Ми розпочали розмову з прохання розповісти про місцевий колорит, про те, за що й немісцеві можуть полюбити Латгалію. Наша співрозмовниця згадала Ліґо – відповідник нашого свята Купайла й Елксніша – це прізвище мера Даугавпілса. Ви почуєте також назву Діттон – це назва торгівельно-розважального центру в Даугавпілсі.
Наша співрозмовниця зізнається, що ніколи не відпочивала за кордоном, хоча мала таку можливість: ще змалку вона привчала своїх дітей до життя на природі, тижнями відпочиваючи з родиною в наметах біля латгальських озер. Водночас місто, як вона зауважує, здається дедалі менш людним: багато знайомих виїхали, зокрема через зміни мовної політики та вимоги складати іспит із латиської мови.
Окремою і непростою темою стала війна Росії проти України та її відлуння в Латвії. Попри тривожні повідомлення про дрони, що потрапляли на територію країни, жителька Даугавпілса каже, що особисто не відчуває страху. Вона уникає політичних суперечок, проте чітко висловлює свою підтримку українському народові й переконана: винен той, хто почав війну, а той, хто захищається, має право на підтримку. Війна водночас боляче розділила її власну родину, різні політичні погляди змушують рідних уникати гострих тем, аби не зруйнувати сімейних стосунків.
Наша співрозмовниця не прагне відокремлювати латгальську культуру від латвійської, але бачить своєрідність латвійського живопису та народних традицій. Її головне побажання залишається простим і зрозумілим: щоб люди могли жити спокійно, а у світі нарешті настав мир.
Запрошую послухати розмову в доданому аудіофайлі або в подкастах.
Сніжана Чернюк