До Дня Незалежності я попросила співрозмовників, більшість із яких уже були в ефірі нашого радіо і ви могли чути розмови з ними, дати відповідь на одне запитання: «Які асоціації у Вас виникають, коли Ви чуєте слово Україна чи українці».
Ось відповіді військових, інтерв’ю з якими записувалися в одному з регіонів Латвії — Латгалії.
Третя бригада Земессардзе відповідає за оборону Латгалії, східного кордону Латвії та НАТО. Шість батальйонів забезпечують підтримку захисту майже 300 км кордону з Білоруссю та РФ.
Полковник Петерис Сувейзда, командир 3-ї бригади Національної гвардії, впевнений у перемозі України:
«Перше, що спадає мені на думку, це "Слава Україні!". І відповідь — "Героям Слава!". Я там був. Я їх бачив. Вони дуже сильні солдати та офіцери. Це те, що спадає мені на думку як солдату. Як держава українці відрізняються від росіян.
Звісно, вони інші. Вони якось більш об'єднані внутрішньо. Вони йдуть слідом.
Іноді складається враження, що їм не потрібен командир. Вони можуть керувати своїм суспільством самостійно. І свобода.
Свобода, я думаю, понад усе. Навіть цей тризуб, цей символ України. Тризуб — це символ ВОЛІ.
Якщо ви це розумієте, я не знаю, чому деякі країни роблять цю помилку, нападаючи на них. Немає жодного варіанту їх перемогти».
У червні 2026 року командування Багатонаціональною бригадою НАТО в Латвії перейшло до полковника Девіда Брассара з Канади. Він так відповів на запитання, які асоціації викликає у нього слово «Україна»:
«Це справді гарне запитання. Я ніколи раніше про це так не думав, але, скажу вам, щоразу, коли я думаю про Україну і бачу, що відбувається в Україні, я думаю, що нам потрібно підтримувати Україну в захисті її суверенітету.
І частково саме тому ця бригада тут, до речі. Ми були засновані десь у 2017 році як пряма реакція на вторгнення в Крим. У той час НАТО зрозуміло, що Росія може фактично втрутитися та здійснити вторгнення в іншу європейську країну. І це, я думаю, призвело до усвідомлення в НАТО, що нам потрібно переглянути наші плани та знову взяти на себе зобов'язання забезпечити безпечний кордон із Росією.
Отже, це було створення чотирьох лінійних сил або EFP на той час, і присутність на передньому фланзі. І Канада була однією з перших країн, яка сказала: "Агов, ми збираємося брати участь". Тож ми розгорнули близько тисячі солдатів, повну бойову групу прямо тут, у Латвії.
А потім те, що сталося в Україні у 2022 році, стало для нас ще одним приводом сказати: "Агов, ми збираємося покращити нашу гру". Ми організували та взяли на себе керівництво багатонаціональною бригадою. Думаю, всі рішення були прийняті у 2022 році.
А потім у 2024 році у нас відбулася перша інавгураційна ротація бригади. Тож я повертаюся до свого початкового коментаря щодо вашого запитання: що б не сталося в Україні зараз, нам потрібно продовжувати підтримувати Україну, оскільки це не просто боротьба за Україну. Це боротьба, по суті, за європейський суверенітет на Сході, а потім протистояння Росії. І це, по суті, було широко визнано Альянсом НАТО. Тож існує зв'язок між тим, що відбувається в Україні, і причиною, чому ця бригада існує тут сьогодні».
У цій же службовій подорожі до Латгалії я запитала Ілзе Ошу, заступницю міністра регіонального розвитку Латвії (VARAM), із чим або ким у неї асоціюється слово Україна.
«З сильними людьми. Це перше. А потім, можливо, із соняшниками. Бо символом їхньої незалежності та боротьби за їхню незалежність є соняшник. Але насамперед, із сильними людьми, із сильною волею та сильною внутрішньою... Я маю на увазі внутрішню силу. Оскільки вони такі сміливі та так захоплені країною, своєю незалежністю. Тож це більше стосується їхньої внутрішньої сили».
У святковій студії Польського радіо для України були не лише вишиванки й чудові гості. А також соняшники! Ось вам і жива візуалізація.
Ґунта Слоґа, директорка Балтійського центру розвитку ЗМІ, також згадує про соняшники:
«Вони абсолютно божевільні — але в хорошому сенсі цього слова!
Я думаю, що це величезне захоплення мужністю, яку українці демонстрували й продовжують демонструвати, продовжуючи цю боротьбу.
Мені здається, це показує, що українці — надзвичайно мужня нація.
Друга асоціація — дуже, дуже, дуже відкриті та дружні люди. І не просто відкриті та дружні, а ще й дуже оптимістичні.
Ми зустрічали українських журналістів, які приїжджали до нас на різні заходи. Ми говоримо їм: «Як же все погано, як усе погано в Україні». А вони зазвичай відповідають: «Не будьте такими сумними, все буде добре».
І бачиш, що цей оптимізм справді дуже глибоко закорінений у людях.
А третя асоціація — просто соняшники. Можливо, це звучить трохи смішно, але все-таки соняшники. І не лише соняшники, а взагалі природа, усе, що пов’язане із сільським господарством».
Докторка Тереза Хланьова, україністка, перекладачка, голова Чеської асоціації україністів і викладачка Карлового університету, надзвичайно щемко говорить про Україну:
«Перша моя асоціація дуже особиста. Хоча я чешка й народилася в Чеській Республіці, тут, то Україна для мене дуже близька країна, я можу сказати, що це моя друга Батьківщина. І я просто не можу уявити життя без України, тобто я не можу дивитися на Україну ззовні. Для мене це частина мене. Тож — друга Батьківщина, країна, яку я дуже-дуже люблю. Це перше.
Друга асоціація, вона пов’язана з першою, це біль. Це великий біль, бо війна і Україна мною проросла настільки, що я щоденно просто переживаю і живу з нею. Я можу бути тут, можу бути там, будь-де я є, то відчуваю цей зв’язок. Тож біль – це друга така сильна асоціація. І третя, трошки інша. Для мене дуже важлива українська література, оцей великий світ української літератури, яку я дуже люблю, уже дуже давно вивчаю її, давно перекладаю її. І для мене це теж — такий континент. Якщо сказати "Україна", то для мене українська література як абсолютно невід’ємна частина, і в ній я теж живу».
Ви можете почути кілька розмов із докторкою Терезою Хланьовою на сайті нашого радіо.
Професор Софійського університету «Св. Климент Охридський» Іван Кьосев, юрист і політолог, чиї аналітичні коментарі про політику та економіку Болгарії ви могли чути в нашому ефірі, сказав так:
«Перша асоціація як щодо такої дуже близької країни-партнера, з якою ми історично дуже пов'язані, культурно, освітньо, починаючи з XVI-XVII століть, потім під час Відродження. Де багато болгар здобували освіту, спочатку здобували вищу освіту.
Також є велика болгарська меншина, яка проживає в Україні, Бессарабії, у Молдові, але це Україна. Це дуже близькі відносини, що роблять нас справді братніми країнами, які так історично, культурно, лінгвістично дуже тісно пов'язані. І з цього погляду у нас завжди будуть дуже тісні стосунки, і ми, дві країни, будемо історично, економічно, демографічно дуже тісно переплетені».
Я попросила відповісти на запитання, з чим у них асоціюється Україна, учасника Громадянських панелей Єврокомісії в Брюсселі та популяризатора Євросоюзу й ініціатив Єврокомісії, з якими якраз і познайомилася в Брюсселі під час Громадянської панелі ЄС про кризи.
Гільєрме з Португалії, блогер Лексі, який популяризує Євросоюз і пояснює його значення та специфіку, відповів так:
«Думаю, що перше слово, яке спадає мені на думку, це стійкість. Стійкість, звичайно, через війну, але також через усі ці зими. Навіть у звичайний час українці дуже стійкі, щоб пройти через усе це.
А потім друге слово, безумовно, глобалізація. Я бачу, що Україна є і буде постійно зростати, щоб бути центром світу, тому що вона знаходиться між Європою та Азією. І зараз вона має справи з багатьма країнами світу, особливо зі спеціалізацією на безпілотниках та обороні, вона багато чому навчить увесь світ. Але третє слово — це також дружба, завдяки всім людям з України, яких я вже зустрів в програмі Erasmus, в обмінах, на різних заходах. І в мене завжди є добрі друзі з України, яких можна пам’ятати та з якими можна поговорити».
Том Лелі з Нідерландів, учасник Громадянської панелі ЄС, розмову з яким ви також чули в нашому ефірі, був таким привітним для мене, що спинився просто під час своєї подорожі, щоби відповісти на запитання:
«Я вважаю, що ведення війни – це найбезглуздіша діяльність, яку тільки можна уявити для людей на землі.І те саме стосується війни між Росією та Україною. Війна ніколи нічого не вирішує. Треба розмовляти одне з одним, якщо у вас є проблема, щоб вирішити її та покласти їй край».
Добрий друг України Джабір Дералла з Північної Македонії, засновник і президент медіаплатформи CIVIL (Civil Media / Civil Today), який неодноразово бував в Україні, та розмови з яким ви безсумнівно чули на хвилях нашого радіо, сказав так:
«Україна робить щось неймовірне в цей момент, коли ми розмовляємо, Україна творить історію. І вона робить щось неймовірне для звичайної людини в цьому світі, не лише в Європі. І це те, що ми повинні пам'ятати.
Ми можемо про це говорити незалежно від асоціацій, однак ми повинні розуміти, що Україна творить історію в цей момент.
Перше, що асоціюється у мене з Україною, оскільки я нещодавно звідти повернувся, це поняття свободи.
Свобода, боротьба за свободу, потреба у свободі, розуміння та усвідомлення свободи. І це ще більше асоціюється у мене з... Немає іншого слова, щоб сказати про це, окрім слова героїзм. Героїзм звичайної людини, повсякденної людини в Україні, і, звичайно, щодо тих, хто на передовій, ще більше.
Проте й щодо тієї звичайної людини в Україні, яка намагається відбудувати своє життя, поки падають бомби, ракети та дрони. Звичайна людина, герой, українець чи українка, який намагається продовжувати своє життя, робити свій внесок у свою свободу та свою країну, вести нормальне життя в демократичній країні. Якщо ми говоримо про Україну, нам не потрібно знати більше нічого.
Тобто Україна бореться за своє існування, за свою свободу, за свій суверенітет, за право обирати свій життєвий шлях, своє існування, шлях, яким вона піде.
Однак Україна також захищає Європу та весь демократичний світ. Україна захищає демократію не лише вдома, свободу та суверенітет, звичайно, але й демократію в усьому світі.
І ми повинні знати, що Україна захищає своє майбутнє, бо Україна є захисницею свого майбутнього, але й майбутнього Європи. І Європа без України не виживе як демократичне творіння, особливо якщо вона не знайде в собі сили, рішучості та мужності допомогти Україні виграти її битву за свободу».
Запрошую послухати передачу в доданому файлі або в подкастах.
Сніжана Чернюк