У червні в Канцелярії голови Ради міністрів Польщі почала працювати нова міністерка Аґнєшка Сьціґай. Вона відповідає за соціальну інтеграцію, а особливо за інтеграцію українців у польському суспільстві. Про свої плани на посаді і основні виклики, які зараз стоять перед Польщею у контексті допомоги українцям, що втікають від війни, - слухайте в інтерв’ю.
- Є декілька викликів. Моє завдання стосуватиметься того, яким чином перейти до другого етапу форми допомоги, такої, яка дозволить нам спільно тут жити. Адже ми не знаємо, коли закінчиться війна. Є люди, які перебувають у Польщі вже декілька місяців, і те, що ці люди живуть на валізках у якомусь спортзалі, не схоже на нормальне життя. Тому я старатимусь допомогти цим людям, які з нами ще залишаться на певний час, щоб вони могли, по-перше, тут жити, по-друге, працювати. Діти повинні ходити до школи, і якимось чином ці люди повинні творити малі локальні спільноти. Натомість гуманітарна допомога, тобто та найперша допомога - харчування, дах над головою – продовжуватиметься далі. Адже частина осіб лише щойно приїжджає, ми не знаємо, як далі буде відбуватися війна, чи не буде ще чергової хвилі людей, які будуть втікати від бомб. І ця допомога має бути організована на багатьох рівнях та етапах. Звісно, важливою є діяльність на міжнародному полі і звернення до ЄС, щоб було створено фонд допомоги, який допомагатиме тим країнам чи людям, які втікають від війни. Тому цих ділянок – багато. Зараз вже не йдеться про допомогу на якомусь одному напрямку, та, що була з самого початку. Тоді вона була кризовою. І тоді всіх нас це дуже здивувало. Мені здається, що поляки у перші ці найважчі дні заопікувалися українцями дуже добре, а зараз треба піклуватися про те, аби нам тут всім разом добре жилося, адже невідомо, скільки це ще триватиме.
Минув навчальний рік. Від березня дуже багато учнів з України відвідували польські школи. Вони вчилися на так званому підготовчому рівні – у польських класах або ж лише з учнями з України в окремо створених класах. Аби увійти у польську систему освіти, потрібно добре знати польську мову. На підготовку до цього законодавством передбачено 10 місяців. Однак, за словами міністерки, це одне з багатьох питань, яким вона планує зайнятися.
- Проект, яким я хочу зайнятися, передусім полягатиме на тому, аби переконати людей, наших гостей з України, які перебувають тут у великих містах – Варшаві, Кракові, у великих місцях, у тому, аби вони прийняли рішення оселитися у менших містах, у менших спільнотах. Працюючи в осередку соціальної допомоги, я це робила. Звісно, є побоювання серед тих, хто приїжджає, що у польському селі нема транспорту, шкіл, медицини чи роботи. Ми намагатимемось переконати цих людей у тому, що все це є, що все це можна організувати. Більше того, коли у такі менші місцевості потрапляли 2-3 родини і до такої сільської школи, де справді не було надто багато цих українських дітей, то вони мала дуже особливе піклування з боку місцевих. Виявилося, що перебування цих дітей у школах, там, де є виключно польські діти, дуже пришвидшило час на вивчення польської мови. Вони дуже гарно між собою порозумілися, подружилися. У цих менших місцевостях все село намагалося допомогти на різних рівнях. Думаю, це добрий шлях, аби не творити виключно великих спільнот, адже у містах ці діти – анонімні, з ними не завжди легко нав’язати контакт. Натомість у менших місцевостях, то справді це виглядає захоплююче – піклування, опіка, прихильність до інших, велика кількість друзів. Звісно, є труднощі з мовою. Слід пристосуватися до рівня оцінювання і екзаменування, адже важко оцінити знання з певного предмету, коли хтось має проблеми з комунікацією. І над цим треба попрацювати. Звісно, треба дозволяти вивчати мову у ширшому контексті, але я не боюся того, що українські діти будуть серед польських дітей. Адже впродовж декількох місяців, дивлячись на тих дітей, з якими я мала справу, то вони просто неймовірно швидко вивчають польську. У мене жила дівчинка Злата, яка взагалі нічого не розуміла на початку, а через два місяці вона вже дуже гарно говорила польською. Вона була одна у польському класі серед польських дітей. Не було проблем із її втягненням у процес.
Міністерка Аґнєшка Сьціґай також порушила питання, яке зараз чи не найбільше турбує українців, що знайшли тимчасовий притулок у Польщі. Це – виїзд з Польщі і повернення. Чи це можливо у випадку, коли термін 90 днів вичерпався? Вже зараз є випадки, коли до Польщі не впускають назад таких осіб, що виїжджали на певний час в Україну.
- Я розмовляла про це з міністром Шефернакером, який увесь час відповідатиме за цей міграційний рух, коли йдеться про кордон. Він сказав, що у Польщі немає законів, що забороняють приїжджати до Польщі, коли мине 90 днів. Можливо, це якісь поодинокі випадки, що не випливають із закону, а з якихось інших ситуацій. Також я розмовляла із генералом, комендантом Прикордонної служби, і він також сказав, що немає жодного закону, ані внутрішнього розпорядження, відповідно до якого би заборонялося приїжджати після використання цих 90 днів до Польщі. Звісно, трапляються випадки, коли Прикордонна служба когось не впускає, але це лише в тому випадку, коли вони порушують закон або використовують цю ситуацію. Але це дуже поодинокі випадки. Але, звісно, 30 днів у перерві перебування також не є бар’єром, що не можна залишатися в Україні, але відповідно до закону, що у такому випадку особа втрачає можливість соціальної допомоги, яка виплачується у Польщі. Адже ці кошти призначені на життя у Польщі. Але така особа завжди може пізніше повернутися і знову старатися отримати таку допомогу і починати цей шлях спочатку.
Запрошуємо послухати передачу у доданому звуковому файлі
Мар’яна Кріль