8 квітня – Міжнародний день ромів. Свято має на меті зберегти й розвивати ромську ідентичність. У цей день на вулицях міст, сіл, де живуть роми, запалюють свічки як символ єдності народу, а також опускають на воду вінки, що символізує нелегку долю народу без своєю державності.
В ефірі польського радіо для України дослідниця ромської тематики, українська письменниця, журналістка Єва Райська розповіла про те, як познайомилася з ромами Дрогобича, як почала писати про них, про різноманітність ромської спільноти в України, а також про виклики під час повномасштабної війни.
Єво, як репортерка ти займаєшся ромською тематикою і, перш ніж я запитаю тебе про те, про що ти писала, то хочу згадати про таку традицію, дуже гарну, про те, як роми святкують цей день, запалюючи на вулицях свічки. З чим це пов'язано, чому саме таке світло на вулицях міст, містечок, сіл?
— Так, ще додам, що в Україні також ромські спільноти це свято відзначають і віднедавна це свято, до речі, відзначають і на офіційному рівні, і на державному, тобто і в державних структурах, і в ромських спільнотах різних міст. Також є ще традиція запалювати свічки і вінки плести, пізніше пускати їх на воду чи річкою. Особливо це відбувається в містах, де є ріка. І це теж в Україні сьогодні така дуже об'єднана традиція, коли справді роми не тільки в своїх маленьких містах, спільнотах, але й у всій Україні відзначають цей день.
Ти зацікавилася цією спільнотою через своє місто, через Дрогобич і там пізнала ромів, про яких написала дуже цікаві тексти. Як це відбувалося?
— Так, ти правильно сказала, що це було так спочатку локально, цей контекст ромів, тому що неможливо жити в місті і не знати, хто поряд з тобою. Це була спочатку така дуже щира цікавість, хто ці люди, хто ці сусіди, трішки інші, яких часто маркують, хто вони. І цікаво було справді дізнатися про їхній світ більше, такий автентичний світ, такий інколи можливо складний світ. Але він завжди захоплював мене і запалював якимось внутрішнім вогнем, внутрішнім світлом, напевно, це так метафорично, але в якомусь навіть безпосередньому сенсі це також так є для мене. І відтак я просто написала репортажну історію про одного з ромів нашого міста і тоді це вже таки почалося. Можливо, це магія, але це було відчуття, що мені хотілося більше і більше відкривати цей світ і не тільки його показувати, але й більше говорити про якісь проблеми, які існують, чи як можна їх вирішувати і як можна цих людей сприймати, розуміючи і приймаючи їхні закони і правила, з якими вони живуть. А пізніше це вже почався такий більший контекст роботи з ромською спільнотою, тому що від початку повномасштабного вторгнення я почала співпрацювати з ромською організацією «Арка», це адвокація ромської культури, всеукраїнська ромська правозахисна організація, яка власне займається покращенням становища ромів в Україні і за кордоном.
Запрошуємо послухати програму у доданому звуковому файлі.
Мар’яна Кріль