Як протистояти безперервній російській брехні? Пропонуючи чітку аргументовану правду, — кажуть учасники дискусійної зустрічі «Пропаганда та дезінформація — як можуть реагувати музеї?», яка відбулася 5 червня в «Українському домі» у Варшаві.
Представники музеїв трьох країн — України, Польщі та Норвегії зібралися, завдяки зусиллям Muzeum POLIN, щоби поговорити про способи протистояння дезінформації. Після привітання представниця Muzeum POLIN Йоанна Лонґфорс розповіла про проєкт, у рамках якого відбувається зустріч.
Значення таклї співпраці й таких зустрічей неможливо переоцінити. Фатальне зростання ультраправих поглядів на Заході так само екзистенційний виклик для музею Аушвіц-Біркенау, як боротьба за реальність для Музею Майдану. Знаково, що місцем проведення став Український Дім, який також змушений протистояти все інтенсивнішим дезінформаційним нападкам.
Війна за мізки, яку Росія веде проти України вже більше 300 років, побудована величезною мірою на фальшивих історичних наративах, на перебріханій історії. І тут музеї не просто обмінюються досвідом на міжнародному рівні, але ще й привертають увагу ширшого кола громадян до деформацій історичної пам’яті.
Анастасія Гайдукевич-Качуро, наукова співробітниця Музею Майдану розповідала, що дезінформація та російська пропаганда намагалася протистояти самому існуванню Музею Майдану, оскільки російські так звані інтелектуали спотворюють інформацію про саму подію Майдану, повторюючи як шарманка, що Майдан — це агресивне скупчення людей, які зовсім не мирні, озброєні; Майдан проходить лише у Києві й це маргінальне явище, яке не має широкої підтримки в Україні; Майдан — це майже громадянська війна або спричиняє загрозу громадянської війни; Майдан — це не суб’єкт, його організували зовнішні сили.
Музей Майдану бореться через збір і акумуляцію усних історій — свідчень реальних подій, через збір артефактів і формування унікальної колекції, створюючи наративи, які показують справжню історію, створюють і поширюють методичні рекомендації для середніх і вищих навчальних закладів і державних установ і підтримують науковців, які цікавляться історією Майдану. На цей момент Музей шукає виставкові зали й переймається відсутністю власного приміщення.
Саме існування Музею Майдану як таке — уже яскравий приклад протистояння російської дезінформації та утвердження української реальної історії.
Зустріч в Українському Домі — лише один епізод дворічної програми міжнародної співпраці, про яку розповіла Анастасія Гайдукевич-Качура.
З початком повномасштабного вторгнення польські, норвезькі й нідерландські музеї активно підтримують українських колег, — наголошує моя співрозмовниця та розповідає, що нідерландські музеї зокрема ініціюють нові наративи. Вони пояснюють своїм відвідувачам логіку послідовності подій від Майдану як прихованої політичної інтервенції росіян у 2014 році через окупацію Криму й збиття МН-17 та по сьогоднішню війну.
Експертка нагадує просту тезу, що Україна не може бути у всьому світі у центрі уваги, тому важливо обирати для переконання іноземців теми, суголосні до їхніх власних історій і вибудовувати діалог у формати «свій-свій», а не свій-чужий.
Наталія Ткаченко з відділу освіти Державного музею Аушвіц-Біркенау також говорила про спроби перекручення інформації, наприклад, щодо кількості загиблих під час Голокосту.
Після зустрічі я поговорила з Наталею Ткаченко, зважаючи на максимальну спекуляцію політиками історичною тематикою, зокрема й у Польщі, про те, наскільки доцільно музеям реагувати активніше на такі дії, а також як можна протистояти зростанню популярності праворадикальних поглядів.
Український дім у Варшаві щонайменше з 2022 року перетворився на місце, де вирують різноманітні українські активності. Модерувала зустріч Мирослава Керик — голова правління фонду «Український дім», — розповіла мені про заходи для протидії дезінформації, які тут відбуваються й плануються. Мирослава Керик також згадала про численні випадки, коли й Український Дім, і інші українські організації ставали жертвою шахрайських діянь, побудованих на дезінформації та спрямованих на руйнування польсько-українських зв’язків.
Сніжана Чернюк
Повну версію розмови запрошую слухати в доданому файлі, а також у подкастах.