Самогубство — це не лише особиста трагедія, а й глибокий удар по родині, друзях і всій громаді. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, суїцид є третьою найпоширенішою причиною смерті серед людей віком від 15 до 29 років. Щороку в Польщі близько шести тисяч осіб вирішують піти з життя — у середньому це 15 людей на день.
«Кожен такий випадок — це не просто статистика, це історія людини, яка не впоралася з реальністю, що її зустріла», — каже директорка Центру кризової інтервенції в Любліні Агнєшка Желінська-Бучор.
Остання дошка порятунку
У Любліні є кілька місць, які мають сумну репутацію — там часто трапляються спроби самогубств. Щоб змінити це, команда Центру кризової інтервенції вирішила встановити на таких локаціях інформаційні таблички — своєрідну «останню дошку порятунку».
На них розміщені слова підтримки та контакти, куди можна звернутися по допомогу.
«Ми хочемо, щоб людина, яка втратила надію, знала — є хтось, хто вислухає і допоможе», — пояснює Агнєшка Желінська-Бучор.
Проблема, що не зникає
За словами професорки Марлени Страдомської з Інституту психіатрії та неврології у Варшаві, попри зусилля фахівців, профілактика самогубств залишається серйозним викликом.
«Так, ми спостерігаємо певне зниження кількості самогубств серед дітей і молоді, але це лише верхівка айсберга. Попереду ще багато роботи», — зазначає дослідниця.
Серед загиблих від самогубства — переважно чоловіки. На кожну жінку, яка вкорочує собі віку, припадає близько п’яти чоловіків.
«Жінки частіше звертаються по допомогу, тоді як чоловіки досі живуть у полоні стереотипу "справжній чоловік не плаче"», — пояснює психологиня та психотерапевтка Колбус, керівниця відділу інтервенційно-терапевтичного Центру кризової інтервенції в Любліні. За її словами, ситуація змінюється, але дуже повільно.
Психічна втома епохи криз
Пандемія COVID-19, війна в Україні, постійний потік тривожних новин — усе це залишило глибокий слід у психіці людей.
«Останні роки були особливо виснажливими. Тривога, стрес, невизначеність — усе це підсилює ризики для психічного здоров’я», — каже Колбус.
Фахівці наголошують: чим раніше людина звернеться по допомогу, тим вищі шанси уникнути серйозних наслідків.
Проблеми зі сном, апетитом, різкі зміни настрою, замкнутість або надмірна дратівливість — усе це може бути сигналом тривоги, особливо у підлітків.
«Якщо близька людина змінюється, варто бути поруч, запитати, вислухати. Це може врятувати життя», — підкреслює Страдомська.
Розмова, що рятує
Попри відчай, багато людей у критичний момент усе ж шукають підтримки — телефонують рідним, друзям або навіть звертаються до психологів.
«Розмова у потрібний момент — це як кинути рятувальне коло тому, хто тоне. Якщо він його схопить — має шанс», — наголошує Колбус.
Фахівці розвіюють поширений міф: розмова про суїцид не провокує людину на самогубство. Навпаки — вона стає захисним чинником, адже дає відчуття, що тебе чують і розуміють.
Іноді достатньо сказати: «Я поруч із тобою. Я не знаю, що робити, але давай разом пошукаємо допомогу».
Телефон довіри центру кризової інформації у Любліні працює цілодобово. Допомогу можна отримати за номером 733-588-900.
Повну версію слухайте у доданому звуковому файлі:
09:38 USPR_ZYTTIA_WARTUJE_ROZMOWY_2025_10_22.mp3 Життя варте розмови: як у Любліні допомагають людям у кризі
Інна Ясніцька