Війна Росії проти України завдає серйозної шкоди природним екосистемам. Однією з територій, що нині перебуває у найкритичнішому стані, є Кінбурнський півострів — унікальна природна зона на півдні України, яка досі залишається окупованою росіянами. Кінбурнський півострів є частиною Чорноморського біосферного заповідника, розташований між Дніпро-Бузьким лиманом і Чорним морем. Його територія охоплює ділянки Миколаївської й Херсонської областей і здавна має особливу природоохоронну цінність.
Півострів також відомий унікальними озерами з лікувальними грязями, які нічим не гірші за курорти світового рівня. Щороку в будь-яку пору Кінбурн приваблював своєю унікальною природою туристів та науковців.
З 2022 року півострів окупований російськими військами. Постійні артилерійські обстріли, пересування важкої техніки, неконтрольоване будівництво фортифікаційних споруд та мінування призвели до руйнування природних ландшафтів і втрат, що можуть виявитися незворотними для цієї унікальної території. Як пояснює екологиня, експертка з екології Національного екологічного центру України Інна Тимченко, Кінбурнський півострів поєднує одразу кілька природоохоронних статусів:
«Це заповідна територія, об’єкт Смарагдової мережі, її цінність є не лише національною, а й загальноєвропейською».
Оцінити завдану шкоду наразі неможливо, доступ до території обмежений через окупацію. Водночас науковці продовжують дослідження за допомогою супутникового моніторингу. Дані свідчать про значні втрати через масштабні пожежі: вигоріли тисячі гектарів природних лісів, зокрема реліктових, а також штучних лісонасаджень і степових ділянок. Особливо небезпечним для степів стало саме використання важкої техніки, що руйнує ґрунтовий покрив і підземні екосистеми. Окреме занепокоєння викликає так зване «Архівне поле» — найбільше в Європі, яке має виняткову наукову цінність.
«Науковці, які вивчають наслідки війни для Кінбурнського півострова, припускають, що шкода вже може бути непоправною. Але остаточні висновки можна буде зробити лише після деокупації та повноцінних польових досліджень. В умовах зміни клімату виростити ліс на півдні України — це надзвичайно складне завдання і потребує колосальних зусиль.
Якщо говорити про північне Причорномор’я, зокрема Миколаївську область, як-от Балабанівський ліс, то там згоріли значні площі хвойних насаджень. Відновити такі ліси, особливо соснові, за нинішніх умов дуже складно. Навіть якщо процес почнеться, він триватиме десятиліттями, і складно сказати, чи буде це взагалі можливим через 5–10 років. Брак опадів і зміни ґрунтів уже призводять до того, що багато видів дерев просто не приживаються», — пояснює екологиня Інна Тимченко.
Від початку повномасштабного вторгнення Росії оцінити екологічні збитки в Україні надзвичайно складно, як всередині країни, так і на міжнародному рівні. Українське законодавство не передбачає чіткі механізми для визначення шкоди — екоциду (екологічної шкоди). Крім того, необхідно порівнювати поточний стан довкілля з тим, який він мав до війни, але таких досліджень у країні було дуже мало. Особливо це стосується ґрунтів у прифронтових регіонах.
Дослідження показують, що у Миколаївській області, після звільнення частини Херсонської області концентрації арсену (миш'яку (As)) в ґрунтах перевищують норму у 6–8 разів, і цей показник продовжує зростати вже третій рік. Водночас порівняти з попереднім станом території майже неможливо, тож остаточно довести шкоду складно.
«Ми фіксуємо перевищення гранично допустимих концентрацій на всіх ділянках, де були обстріли або вибухи. Науковці лабораторій, що ведуть моніторинг прифронтових територій, стверджують, що така ситуація характерна для всіх районів, де точилися бої, і свідчить про прямий вплив війни на забруднення ґрунтів», — додає Інна Тимченко.
Екологічні наслідки війни в Україні вже виходять за межі країни й відчуваються у всьому басейні Чорного моря. Особливо це стосується територій, які входять до Смарагдової мережі, а також водних екосистем, де зміни у біорізноманітті вже впливають на фауну та флору усіх сусідніх держав.
Вікторія Машталер