«Мушу сказати одне, як би безглуздо це не звучало: коли думаєш "О, твій мужчина — воєнний кореспондент", — це звучить гордо, це так круто, правда? Але пізніше, коли він реалізує це своє буття воєнним кореспондентом, це зовсім не круто. У цьому немає нічого романтичного.
Є велика гордість за те, що твій чоловік робить такі речі й робить їх найкраще, і я кажу це з повною відповідальністю. Але це дуже боляче», — каже Малґожата Жмудка-Вирвал, юристка в Бюро Уповноваженого з прав людини, дружина Марціна Вирвала, яка мала квиток на літак до Києва на 24 лютого 2022 року.
«У мене не було таких сильних емоцій, бо якось у глибині душі... Хоча я й не вірив, що це станеться, я все одно був готовий до такої ситуації. Я перевірив усе своє спорядження, я говорю тут уже про засоби безпеки: аптечки, жилети, шоломи тощо. І... я почав нормально... як би це сказати? Нормальну діяльність на перші дві трансляції, бо майже одразу мені зателефонували з Onet, звичайно, там було нічне чергування, і практично одразу я почав вести прямий ефір, пояснюючи, що відбувається. Здається, перші дві трансляції у мене були з вікна готелю. Тоді починало світати, Майдан ставало все більше видно, такий характерний, безлюдний.
Потім я спустився вниз і почав трансляцію перед готелем. А потім ми завантажилися в машину та поїхали до пивоварні, бо отримали інформацію, що там щось вибухнуло. Ми поїхали до військової частини, яка вже була повністю зруйнована. Тоді я був вражений; я подумав: от блін, це були дуже точні атаки. Пізніше виявилося, що росіяни були не такими точними, як я спочатку думав», — розповідає про перші години війни Марцін Вирвал, журналіст і військовий кореспондент сайту «Onet».
Жіноча й чоловіча версії переплітаються, сперечаються й доповнюють одна одну, тримаються одна за одну. Дві взаємодоповнені судини, де жінка може заплатити своїм голосом за те, щоби чоловік мав право голосу сказати про війну.
Запрошую послухати незвичайну розмову з незвичайною парою в доданому звуковому файлі або в подкастах.
Сніжана Чернюк