Раз на рік у травні напередодні Міжнародного дня музеїв, який відзначають 18 травня, культурні інституції Польщі змінюють звичний графік роботи й після заходу сонця запрошують відвідувачів на «Ніч музеїв». Цьогоріч акція відбулася вже у 22 раз і за цей час настільки полюбилася мешканцям польських міст, що для частини з них перетворилася на своєрідне змагання — відвідати якомога більше нових місць за одну ніч.
У Варшаві в ніч із 16 на 17 травня до акції долучилися понад 300 культурних установ, архівів та інших просторів. Майже півсотні із них брали участь уперше. Щоб устигнути побачити бодай частину подій, багато відвідувачів заздалегідь планували маршрути на офіційному сайті «Ночі музеїв», де можна було обрати не лише місто, а й конкретний район.
Традиційно величезні черги вишикувалися до найпопулярніших туристичних об’єктів — палаців, резиденцій та національних музеїв. Не меншою популярним були й державні установи: Бельведерський палац, Сейм, Сенат чи Канцелярія прем’єра. Для охочих потрапити саме туди «Ніч музеїв» часто перетворювалася на багатогодинне очікування.
В Центрі сучасного мистецтва «Замок Уяздовський», приміром, паралельно тривали десять виставок. Саме тут особливо відчувалося, наскільки «Ніч музеїв» стала подією не лише для туристів, а й для постійної музейної публіки.
Помітним акцентом цьогорічної «Ночі музеїв» у Замку Уяздовському стала виставка про Крим, яка триватиме до кінця червня. Кураторські екскурсії різними мовами провели Катерина Семенюк, Оксана Довгополова та Алім Алієв. Проєкт створили у співпраці платформи «Пам’ять / Минуле і майбутнє» та Український інститут. Експозиція об’єднала роботи 13 українських митців різних поколінь, зокрема кримськотатарських художників, які осмислюють тему Криму через особистий досвід.
«Це дуже різні історії та персональні досвіди художників, які через свої роботи розповідають про Крим. Ми як куратори лише зібрали ці голоси в одне висловлювання. Виставку можна дивитися просто як мистецький проєкт — без додаткових пояснень. Але для тих, кому важливий контекст, ми підготували газету-путівник чотирма мовами: українською, польською, кримськотатарською та англійською. Її можна взяти із собою і вже вдома повернутися до цих історій», — пояснила кураторка Катерина Семенюк.
Оскільки «Ніч музеїв» збіглася з наближенням 82-х роковин депортації кримських татар, митці Влодко Кауфман і Халіл Халілов представили перформанс «Йолдаш» — живе відтворення відеоінсталяції, створеної спеціально для виставки.
«Рубероїд у цьому перформансі — дуже символічний матеріал для кримських татар. У 1990-х, коли вони почали повертатися додому після депортації 1944 року, саме цей дешевий і доступний матеріал використовували для швидкого будівництва житла. Тому він символізує водночас і втрату дому, і повернення до нього, і відбудову власного життя», — додала Катерина Семенюк.
В Національній галереї «Захента» нині відбувається три виставки. Одна з них була присвячена досвіду дорослішання у світі постійної цифрової присутності, інформаційного шуму та тривоги. В експозиції поєднали роботи молодих художників із проєктами підлітків, створеними під час майстерень. Відвідувачі говорили про особливу атмосферу «Ночі музеїв», коли звичні простори сприймаються інакше.
«Я пам’ятаю "Захенту" двадцять чи тридцять років тому, тоді тут часто було порожньо. А зараз рівень виставок уже багато років дуже високий і приємно бачити таку кількість людей. Мені здається важливим, що сучасне мистецтво сьогодні викликає інтерес не лише в молоді. Хоча виставки про дорослішання та цифровий світ іноді здаються хаотичними, вони дуже точно передають відчуття сучасності», — поділився враженнями один із відвідувачів, Лукаш.
Ще один співрозмовник, Міхал, прийшов на «Ніч музеїв» разом із дітьми.
«Мені здається, що вночі музеї живуть зовсім інакше. Навіть виставка, яку можна побачити у звичайний день, у цей час має іншу атмосферу. Ми щороку відкриваємо для себе щось нове. А як батько я думаю, що мистецтво дуже важливе для дітей — воно робить їх чутливішими, допомагає зрозуміти, наскільки різним може бути світ і як мистецтво впливає на наше щоденне сприйняття реальності», — сказав він.
Не проштовхнутися було й у будівлі Польського радіо, яка цього року вперше за довгий час знову запросило відвідувачів до архівів та студій.
«Польське радіо вже раніше брало участь у "Ночах музеїв", але тепер, у рік свого сторіччя, відкрило двері для слухачів по-справжньому. Люди могли не лише побачити студії, а й доторкнутися до архівної історії радіо — рукописів, старих платівок, подарунків слухачів ведучим. Відвідувачі проходили лабіринтами коридорів і потрапляли до ефірних студій, куди зазвичай заходять тільки журналісти або гості програм», — розповіла представниця архіву Польського радіо Малгожата Малашко.
Відвідувачі також побачили приміщення, де зберігаються історичні носії звуку, зокрема довоєнні записи й документи, які пережили війну. У студії імені Владислава Шпільмана протягом вечора відбувалися концерти, а окремою подією стало живе виконання фрагмента радіоп’єси в режисурі Тадеуша Кабіча. І хоча маршрут «Ночі музеїв» можна ретельно спланувати заздалегідь, ця ніч усе одно залишається трохи хаотичною. Уже наступного дня, переглядаючи фотографії та відео знайомих, багато хто усвідомлює, скільки цікавого залишилося поза маршрутом, і починає чекати наступного травня.
Христина Срібняк