Діана Дуцик є засновницею та виконавчою директоркою громадського об’єднання «Український інститут медіа та комунікації», членкинею Комісії з журналістської етики. В розмові з Польським радіо для України вона розповіла про трансформацію українських ЗМІ: звідки зараз українці найчастіше отримують інформацію, як змінився медійний ландшафт після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну.
Через повномасштабну російську агресію в Україні закрилося 15% теле- та радіокампаній. До 24 лютого в Україні працював 751 мовник, в середині червня, за даними, які представила засновниця та виконавча директорка громадського об’єднання «Український інститут медіа та комунікації», продовжували працювати лише 642 такі компанії.
Що ж стосується основних джерел інформації, то згідно з опитуванням, проведеним Київським міжнародним інститутом соціології (КМІС), більшість українців (59%) в умовах повномасштабної війни дізнається новини з соціальних мереж. Це свідчить про «велике переселення» в онлайн для пошуку актуальної інформації. Хоча телебачення зберігає значну затребуваність, проте не домінує, як це було до 24 лютого, — відзначають у КМІС.
59% респондентів до топ-2 джерел зараховують соціальні мережі. Для порівняння: телемарафон «Єдині новини» зараховують до топ-2 джерел 43%.
На початку нашої розмови я запитала у пані Діани, які загрози несе з собою той факт, що саме телеграм став найпопулярнішим джерелом інформації серед усіх інших соціальних мереж.
Діана Дуцик. wikipedia.org/Марія Скалка/CC BY-SA 4.0
Ми розуміємо, що телеграм-канали, які не є каналами традиційних медіа, які вже давно працюють на ринку, які мають редакцію, редакційну політику і працюють за певними правилами й стандартами, тобто анонімні телеграм-канали, які з’явилися зараз або навіть кілька років тому і зараз набули популярності, майже ніколи не дотримуються професійних стандартів і етики. Для них ключовою є оперативність. Вони дуже швидко подають інформацію для того, щоб бути першими в усьому. Це шкодить якості інформації. Тобто в них немає часу, і вони навіть не ставлять собі за мету глибоко перевіряти інформацію, яку вони подають. Власне тому ці телеграм-канали дуже часто поширюють фейкову, неправдиву інформацію або частково правдиву інформацію. Певною мірою телеграм-середовище також дуже складне. Ми розуміємо, що є різні сегменти: є український сегмент телеграм, є російський сегмент, а є щось таке посередині — ми можемо назвати це словом «проросійські». Ці канали маскуються, вони ніби українські, але дуже часто транслюють російські наративи. Це теж є небезпечним, тому що люди їх читають. Відповідно, відбувається маніпуляція суспільною думкою в Україні. Дуже складно з цим боротися. Наприклад, російські соцмережі, такі як «Вконтактє» і «Однокласники», були заборонені, їх блокують в Україні, тобто їх неможливо читати зараз в Україні. З точки зору сьогоднішнього дня, це було абсолютно правильне рішення. З телеграм-каналами поки що цього не відбулося. Немає блокування, і, я думаю, не буде блокування телеграм як такого в Україні, тому що дуже велика кількість, зокрема органів влади, має свої телеграм-канали. Населення також отримує з них важливу інформацію. Це треба розуміти.
Я також запитала в експертки, чи, на її думку, популярність телеграм-каналів знизиться після закінчення бойових дій, війни.
Звичайно, впаде інтерес до новин, які пов’язані з війною, політикою і так далі, але люди й далі використовуватимуть телеграм, бо, згідно з нашим дослідженням, яке ми проводимо, він зручний для людей. Він є на телефоні, він швидкий, порівняно з іншими соцмережами, вайбер, наприклад, важкий. Коли погано працює інтернет, він погано вантажить, зависає. телеграм у цьому сенсі краще працює, навіть коли нестабільний зв’язок. Навіть такі технічні моменти сприяють тому, що люди масово користуються телеграмом. Я думаю, що ця тенденція збережеться, просто буде перетікання аудиторії, коли війна закінчиться, в інші сегменти — в розважальний, наприклад, в побутовий, рецепти чи ще щось таке.
Діана Дуцик проаналізувала також інші джерела інформації, зокрема, вона розповіла про труднощі, з якими під час повномасштабної війни стикнулися друковані ЗМІ в Україні.
В Україні зареєстрована, в принципі, дуже велика кількість друкованих медіа, але немає точної статистики, скільки з них реально функціонує. Тобто вони є в реєстрі, ви бачите їх в реєстрі, реєстр був відкритий до війни, це все можна було переглянути, але ми не знаємо, чи вони виходять чи ні, чи вони виходять раз в рік, чи раз в пів року. Адже для того, аби зберегти реєстрацію, вони можуть випустити один номер, і потім знову якийсь період часу нічого немає. Потім їх використовують під час виборів або ще колись.
Є питання доставки по всій країні. Зараз вже більш-менш ситуація покращилася, але перші місяці повномасштабного вторгнення, тобто березень-квітень, фактично логістична система країни взагалі не працювала. «Укрпошта» не могла здійснювати доставку. «Нова пошта», приватний перевізник, також не працювала. Вони відновили свою роботу, але, звичайно, все одно є проблеми. Крім того, частина території України є окупованою, туди не можна здійснити доставку. Так само проблематичним є сигнал, навіть передавання телевізійного, радіосигналу. Росія технічно блокує доступ до українських медіаресурсів. Це велика проблема.
Інша проблема друкованих медіа — це здорожчання паперу і те, що його, в принципі, стало менше, тому що його треба завозити в Україну. В нас немає потужностей, які виробляють якісний папір для газет і журналів, тому це теж велика проблема.
Крім того, ще одна проблема — це дуже складний економічний стан. Ми розуміємо, що економіка, яка лежить, як і відсутність рекламного ринку, також не є сприятливими для того, щоб друковані медіа почувалися комфортно. Тому велика кількість інформації, яку ми бачимо, — це те, що вони закриваються або переходять в онлайн.
Діана Дуцик також прокоментувала, що зараз відбувається з радіо в Україні, чи воно користається популярністю, особливо зважаючи на той факт, що зараз в країні часто немає електропостачання, в багатьох регіонах нестабільний мобільний зв’язок.
Я вважаю, що сьогодні, в умовах війни, дуже добре, що в нас є Суспільне радіо. Вони дуже добре працюють, треба віддати належне команді Суспільного радіо. В нас є ще кілька розмовних радіо, таке як Громадське радіо. Треба теж їх відзначити. Для людей в умовах війни іноді радіо залишається єдиним джерелом інформації. Наприклад, в Києві бувають такі періоди, коли не працює взагалі нічого: немає ні світла, ні мобільного зв’язку, ні інтернету, — то ти опиняєшся в інформаційному вакуумі, але радіо при цьому працює. Більш того, є навіть можливість слухати радіо без інтернету з телефону. Зараз деякі телефони мають таку функцію, якщо ви приєднуєте до телефону навушники, то вони працюють як антена. Вони ловлять деякі хвилі, і ви можете слухати новини. Я так робила, коли в мене не було ніякого зв’язку. Це дуже важливо, бо тоді ти не перебуваєш в інформаційному вакуумі.
Також люди, які перебували в окупації, коли, наприклад, була окупована частина Київської області в перші дні після 24 лютого, я слухала розповіді цих людей. Вони казали, що радіо залишалося для них єдиним джерелом, тому що вони теж були відрізані і фізично, й інформаційно від всієї України. В кого була машина і радіо в машині, тихесенько вмикали новини. Хтось через телефон ловив, якщо міг. Вони намагалися ловити радіо, тому що нічого іншого вони не могли зловити. В декого ще залишилося дротове радіо, як в радянські часи. Воно теж трошки працювало. Тому, я б сказала, що зараз, в умовах війни, радіо дуже важливе. Багато людей слухає радіо. Якщо ми говоримо про молодь, то вона переходить на нові модні формати такі, як подкасти. Однак мені здається, що зараз зростає саме слухання аудіо, неважливо, чи це онлайн чи дротове радіо.
Дар'я Юр'єва