У фільмі «Dom dobry» (Дім добрий) Войцєх Смажовський розповідає історію Ґоськи, котра непоміто для себе самої, стає жертвою свого токсичного чоловіка. «Я показував цей фільм особам, котрі зазнали домашнього насильства. Це були, передусім, жінки, — говорить режисер. — Мушу сказати, що у випадку тих жінок, котрі вже впоралися із цією травмою, сприйняття фільму було з більш безпечної позиції. Натомість жінки, котрі або досі живуть у таких сім’ях, де стосується домашнє насильство, або мають цю історію вже за собою, але вона дуже свіжа, то в таких випадках сприйняття фільму було дуже гостре і для них болюче. Коли ж ми говоримо про сюжет фільму, то тут історія розгортається, я б сказав, взірцево — тобто згідно з усіма правилами реального життя. Спочатку головна героїня відчуває ейфорію, метелики в животі, вона закохана. Розмови з її майбутнім катом — фантастичні, щирі, відверті. Вона говорить про своє минуле, відкриває дуже особисті, інтимні секрети, які згодом токсичний партнер використає проти неї. І це насильство не відбувається одразу, цей процес розвивається за певною схемою. А потім стається щось таке, що вона навіть не розуміє, як опинилася в такому пеклі. Якщо жертва походить з дому, де також стосувалося насильство (а такою є героїня фільму), то у неї особисті кордони порушені, якщо партнер порушує ці кордони в спосіб, як це було в її родинному домі, то вона не реагує, вона на це дозволяє».
Психологиня Фонду «Даємо дітям силу» Катажина Таляха пояснює, що стосування насильства пов’язане з невмінням регулювати власні емоції: «Я вважаю, що люди вдаються до насильства, тому що не вміють по-іншому. Тому що вони не вміють регулювати власних емоцій, не вміють виховувати дітей по-іншому. Найчастіше це пов’язане із тим, що вони самі виростали в таких сім’ях, і вони просто не знають, що можна жити інакше. До прикладу, тільки малий відсоток батьків, котрі стосують насильство над своїми дітьми, знають і розуміють, що те, що вони роблять, погано. І, наприклад батьки, котрі б’ють своїх дітей, навіть не розуміють, що це насильство. Адже їх так само били їхні батьки, і вони сприймають це як елемент виховання дитини, як метод дисциплінування дитини. Я перевірила наші статистичні дані, з яких випливає, що 30% поляків допускають фізичне покарання як виховний елемент. А кожен п’ятий поляк був свідком биття дитини».
Речниця фонду «Фемінотека» Йоанна Ґзира-Іскандар говорить, що люди, котрі стосують домашнє насильство, хочуть показати свою владу: «Влада, домінування, контроль — ось найважливіші аспекти домашнього насильства. Адже тут не йдеться про любов, навіть не йдеться про іншу людину. А йдеться про те щоби її собі підпорядкувати, взяти під свій контроль, показати свою владу, вищість. Причому цей контроль часом має екстремальні форми. Пам’ятаймо, що домашнє насильство, жертвами якого є найчастіше жінки, може для цих жінок завершитися трагічно. Дуже часто, коли жінка намагається вийти з такої сім’ї чи покинути партнера, котрий її кривдить, то цей момент є для неї найбільш небезпечним, насправді. Тому що ці жінки намагаються вийти, вирватися з-під контролю кривдника. А він, коли бачить, що втрачає контроль, то готовий навіть вбити, аби тільки втримати цю владу чи контроль над жертвою. І тому, не тільки у Польщі, але й в усьому світі, жінок вбивають їхні чоловіки і партнери».
Запошуємо послухати переачі в доданому файлі
Jedynka/Яна Стемпнєвич