Польська школа змінюється і стає багатонаціональною. Поряд із учнями з польським громадянством за партами сидять діти з понад 150 країн світу. Як відбувається включення таких дітей в освітню систему? Як відбувається інтеграція з польськими однолітками? Чи держава пропонує як учням, так і вчителям дієві інструменти, які формують сучасне мультикультурне суспільство?
На ці запитання відповідей шукали учасники конференції «Діти з мігрантським досвідом і досвідом біженства у польських школах — політика і практика», яка відбулася на початку січня у Варшаві, конференцію організував Інститут освітніх досліджень (Instytut Badań Edukacyjnych).
Правові вирішення щодо забезпечення у Польщі освіти дітям з непольським громадянством вимагають оновлення, — вважає Магдалена Вітан, заступниця директора Департаменту міжнародної співпраці у Міністерстві національної освіти. Цей департамент координує освіту іноземців у Польщі:
- Останні роки показали, що правові вирішення, запроваджені в польській правовій системі, не завжди можуть бути дієвими в актуальній ситуації, враховуючи кількість іноземців у польській системі освіти станом на цей рік. Тому варто по-новому поглянути на цю систему, що вимагає змін у нормативних актах, що вимагає змін у практиці. Тому ми дуже цінуємо всілякі звіти та зустрічі. Це дозволяє нам аналізувати всередині міністерства, що потрібно змінити та в якому напрямку рухатися.
Одна зі змін, яку, я впевнена, ви вже помітили у законопроєкті, що зараз розглядається, так званому спецзаконі — ми плануємо розробити навчальну програму для додаткового вивчення польської мови. Це також зміна, яка випливає з консультацій з освітніми установами та центрами, що займаються дослідженням освітнього процесу.
З точки зору міністерства, скажу лише, що, створюючи всі рішення, ми прагнемо забезпечити їх гнучкість, і щоби ці пропозиції можна було адресувати кожному іноземцю, але не тільки — ми також маємо на думці поляків, які повертаються до Польщі через багато років. Дуже важливо, щоби школа, директор школи та вчитель могли адаптувати ці освітні інструменти незалежно від країни, з якої походить дитина. Не всі рішення, наприклад, для українських дітей, спрацюють для дітей з Афганістану, наприклад, тому ми повинні це пам’ятати.
Анна Долінська, котра в Інституті освітніх досліджень координує проєкт інтеграції в польських школах учнів з мігрантським досвідом, у свої презентації «Учні та учениці з досвідом міграції та біженства у польських школах 2004-2024» наголосила на колосальній зміні в етнічному складі польських шкіл:
- Я соціолог і досліджую міграцію вже понад десять років. Насправді Польща відкрилася на іноземців лише у 1990-х роках. Протягом десятиліть ми були країною, яка відправляла мігрантів на Захід. Ми були тими, хто виїжджав за кордон, а польські діти включалися в освітні системи Великої Британії, Ірландії та Нідерландів. У 90-ті роки, коли взагалі суспільна мобільність зростала, до Польщі приїжджали мігранти, яких ми називаємо маятниковими мігрантами. Це були люди, які приїжджали з метою торгівлі. Тоді польська система освіти включала поодиноких дітей з досвідом міграції або біженства, і це були переважно діти з В'єтнаму.
Натомість пам’ятаймо, що кінець 1990-х років — це Друга чеченська війна. Матері з дітьми з Чечні почали прибувати до Польщі, і в той час, коли ми говорили про дітей з досвідом біженства, то це були діти з Кавказу. У статистиці цих дітей кваліфікували як дітей з російським громадянством, хоча вони не були етнічними росіянами. У 2001 році міністерство вперше замовило збір даних про учнів без польського громадянства, але тоді ці діти не були розділені за національністю.
2004 рік став поворотним з кількох причин. Передусім, Польща вступила до Європейського Союзу, тому наше законодавство також адаптувалося до європейських стандартів. З 2007 року Польща почала ретельно збирати і зберігати дані про дітей з непольськими паспортами, які включені у польську освітню систему. У 2007 році в польській системі було від 4000 до 6000 дітей з досвідом міграції біженців. Більш-менш на цьому етапі почалися дискусії про виклики, які стоять перед польською освітньою системою в контексті інтеграції таких дітей.
У 2014 році Російська Федерація розпочала агресію проти України, і міграція з України до Польщі зросла. Ці сім'ї з дітьми приїжджали до Польщі з метою довгострокового проживання, і тоді кількість дітей у системі фактично почала зростати. У будь-якому разі, у 2015 році діти з досвідом міграції та біженців у польських школах становили менше 1%. Тож кожен, хто, наприклад, говорить про "Польщу заливають іноземці", використовуючи метафори стихійних лих, безсумнівно, дуже перебільшує.
У 2021-2022 навчальному році, тобто до початку повномасштабної війни, цих дітей, залежно від шкіл, у польській системі було від 70 000 до 90 000. І чому я це кажу? Тому що після 24 лютого це число зросло вп'ятеро, тобто до 350 тисяч. Я хотіла би наголосити, що іноземних дітей у польській освітній системі все ще близько 5-7%.
Тож усім тим, хто б'є на сполох, що польські школи перестають бути польськими, звертаю увагу: ні, пані та панове, переважна більшість учнів у польських школах є громадянами Польщі. Але важливо, що у двох третинах польських шкіл навчаються діти з непольським громадянством, тому ця багатонаціональність стає нормою.
Запрошуємо послухати передачу у звуковому файлі.
Яна Стемпнєвич