Рік тому вперше була опублікована програма навчання української мови як іноземної. Це був перший крок, який згодом призвів до першого матурального іспиту з української мови в Польщі. Минулого року до самого "екзамену зрілості" приступило близько 500 учнів. Автором програми став доцент Інституту славістики Польської академії наук Павло Левчук. Сьогодні він вважає, що в Польщі формується найуспішніша модель інституційного розвитку української мови за межами України. Що впливає на цей успіх, які виклики постають перед учнями, батьками та освітніми закладами — про це більше розповідає Павло Левчук..
- Ми звикли більше дивитися на те, що українська мова мала би викладатися у суботній школі, часто за кошти, власне, батьків. Натомість ця модель, яку на сьогодні ми бачимо в Польщі, передбачає можливість вивчення української мови як додаткової іноземної, бо для Польщі як держави кожна інша мова, яка не є державною, вважається іноземною. Від першого класу як додаткової іноземної мови до сьомого, де ми бачимо, що є можливість запровадження української як іноземної, через увесь ліцей або технікум і закінчуючи матуральним іспитом. Є школи в різних частинах Польщі, де є можливість вивчати українську мову, де є відповідні заяви батьків, згоди директорів.
І це не одна школа, і це не школи, які були створені після 2022 року чи раніше громадянами України. Це школи, які спокійно функціонують у польській системі освіти, мають багато років існування, багатолітню історію, і вони теж обирають українську мову. І саме тому треба говорити про можливість найкращої моделі. І таку модель ми маємо виключно в Польщі, ми не маємо інших країн Європейського Союзу чи світу, де на державні підсумкові атестації, для отримання середньої освіти можна скласти іспит з української мови як повноцінної іноземної мови, замість, наприклад, навіть англійської. І з цієї перспективи треба говорити, що саме ця модель, польська пропозиція, на сьогодні є домінуючою і найкращою.
- Понад три тисячі учнів. Як зробити так, щоб ця кількість росла, щоб українську мову вивчали на інституційному рівні?
- Першим кроком є, власне, батьки. Тобто батьки мусять прийняти таке рішення, що вони хочуть, щоб у школі їхніх дітей викладалася українська мова. Далі, якщо це діти від першого класу і навіть до кінця освіти, до останнього класу ліцею, можна складати відповідні заяви до директора школи з проханням, щоб українська в цьому навчальному закладі викладалася як додаткова іноземна мова. Тут немає жодних вікових обмежень, кількісних обмежень. Це не може бути одна чи дві дитини, це повинно бути як мінімум 5–7 осіб, які будуть погоджуватися ходити на такі уроки.
Якщо ми говоримо про додаткову іноземну мову, то цей курс буде виключно факультативом і з нього не буде оцінки. Натомість замість другої іноземної мови, яка в польській системі освіти з'являється у сьомому класі, тобто сьомий–восьмий клас початкової школи або чотири роки ліцею, цією другою іноземною мовою може бути українська. Якщо збереться відповідна кількість дітей, батьки напишуть заяви до дирекції школи і директор школи після того, як отримає позитивну думку педагогічної ради школи, прийме таке рішення.
11:00 00830CD6.mp3 ПОЛЬСЬКА ВЕРСІЯ. Українська мова в Польщі та безпека Європи
- Однак мені здається, що багато родин можуть вважати, що непотрібно додатково навантажувати дітей. Може бути така думка: ми ж вдома розмовляємо українською, ми передаємо всі необхідні знання. Чи це добрий підхід?
- Якщо ми говоримо про додаткове навантаження, то якщо ми обираємо українську як додаткову мову, то так. Якщо ми обираємо її як другу іноземну мову, то це в певному сенсі навіть полегшує справу. Я говорив колись із директоркою Вроцлавського ліцею, яка зазначала, що діти з України, яких у її закладі майже 300 учнів, приїжджають і мають вивчати одночасно три іноземні мови — польську, англійську і, наприклад, німецьку. І звідси пані директорка акцентувала, що три іноземні мови для неї як для філолога, щоправда полоніста за освітою, це досить велике навантаження. Тому вона теж пояснювала, що частина учнів замість німецької обирає, наприклад, російську. В цьому випадку можна обрати українську.
Натомість, якщо ми говоримо про можливість розвитку навичок, то школа будь-яка дає інституційне вивчення мови, тобто розвиток мовних компетенцій. Якщо ми спілкуємося українською мовою виключно вдома, то цей рівень мови залишається на такому самому рівні, який дитина отримала в школі або взагалі не отримала. Тобто, зрештою, мовна компетенція — це не річ, яка залишається однаковою протягом усього життя. Деякі навички, наприклад читання і письма, якщо вони не будуть використовуватися, просто-таки фосилізуються, тобто залишаються на такому самому рівні і потім уже не розвиваються, а розвиваються виключно як мовний компонент в іншій мові, яку дитина вивчає.
Тому спілкування українською мовою виключно в побуті — це означає, що ми будемо знати її на якомусь такому початковому рівні, рівні домашніх розмов, а не загального рівня володіння мовою. Тому що саме школа, можливість спілкування, читання, письма, ведення бесід, дискусій і так далі дозволяють розвивати мовні навички.
- Минулий рік був винятковий, якщо мова йде про матуру, бо вперше, власне, з'явилася українська мова як друга іноземна. Це великий успіх. Була опублікована ваша програма навчання до цієї матури, підготовки. І питання моє до вас. Які ваші плани на майбутнє, якщо цього року ми говоримо про те, що більше трьох тисяч дітей вивчає українську мову як другу іноземну в Польщі? Є якась ваша особиста мрія, ціль, скільки б ви хотіли, щоб ця кількість зростала?
- Ця кількість буде зростати. Тому що я вже говорив із директорами шкіл, наприклад у Варшаві, які декларують, що вони готові розпочати викладання української мови зараз у своїх навчальних закладах, де раніше української не було. цьому місці я теж хотів би, щоб збільшилася так звана мовна свідомість батьків щодо потреби викладання української мови, саме перебуваючи в Польщі.
- Чому це важливо і наскільки знання власної мови допомагає зберегти свою ідентичність?
- Молода людина у певний момент буде собі ставити питання, ким вона є. І це питання — питання, власне, «Ким я є?» — може мати дуже великі наслідки для майбутнього. І щоб дитина розуміла, що вона, з одного боку, є мігрантом, але з другого боку, що почуття того, що вона є українцем, є для неї важливим. І, напевно, в жоден спосіб її не дискримінує. Це є та складова, яка допоможе їй у майбутньому краще показати себе, виявити свої бажання, розвивати таланти і стати головною чи домінуючою серед своєї спільноти. А це те, до чого кожен із батьків хотів би, щоб його дитина так виглядала, такою була.
І цю пропозицію треба починати від самої дитини, від її почуття приналежності, але також будування позитивного іміджу. А одним із цих складників є мовна ідентичність, багатомовність. Треба теж пам'ятати, що і добрий рівень володіння українською, і добрий рівень володіння мовою нової країни перебування, тобто польською, стане ключем до кращої самоідентифікації і в майбутньому до того, щоб підкорювати ті вершини, яких кожен із батьків хотів би, щоб його дитина досягла.
Доцент Інституту славістики Польської академії наук Павло Левчук вказує, що попит на українську мову як предмет постійно зростає. Вже з вересня уроки рідної мови з’являться у п’яти нових навчальних закладах.
Інна Ясніцька