Конституційний трибунал: нічне протистояння і боротьба за законність
У Польщі — чергове загострення конфлікту навколо Конституційного трибуналу. Події розгорнулися настільки стрімко, що президент Кароль Навроцький перервав закордонну поїздку до Сенегалу, повернувся до Варшави та вночі особисто прибув до будівлі установи.
Перед Трибуналом зібралися політики й прихильники опозиції. Усередині відбувалися події, пов’язані зі зміною керівництва. Біля входу виникла штовханина за участю президента та інших присутніх.
Уранці голова держави заявив про порушення конституційного порядку та силове захоплення державного органу. Він скликав термінові консультації з представниками парламентських політичних сил.
Опозиція заговорила про спробу державного перевороту. Уряд Дональда Туска натомість заявляє про необхідність відновлення законності та нормальної роботи Конституційного трибуналу.
Але почалося все ще напередодні.
Увечері 30 жовтня на офіційному сайті Конституційного трибуналу з’явилося повідомлення про розпорядження щодо перерви у виконанні службових обов’язків голови установи Богдана Свенчковського. Аналогічне рішення стосувалося віцепрезидента Трибуналу Бартоша Соханського.
Документ підписала суддя Анна Корвін-Пйотровська, яка має найдовший стаж роботи серед суддів установи. Вона підтвердила в ефірі TVP Info, що саме видала розпорядження про усунення Свенчковського та Соханського від виконання їхніх обов’язків.
Свої дії суддя пояснила тим, що Конституційний трибунал фактично не виконує своїх функцій уже багато років, а відповідальність за такий стан справ, на її думку, несуть його чинні керівники.
Однак у соціальних мережах Конституційного трибуналу з’явилося повідомлення про нібито незаконне захоплення сайту установи. Причетних до цього звинуватили у спробі державного перевороту.
Того ж вечора міністр юстиції та генеральний прокурор Вальдемар Журек повідомив про передання до Трибуналу п’яти клопотань щодо зняття суддівського імунітету. Чотири стосуються Богдана Свенчковського, п’яте — Бартоша Соханського.
Президент Кароль Навроцький, дізнавшись про події, повернувся до Варшави. Після зустрічі з першим головою Верховного суду він вирушив до Конституційного трибуналу.
У своїй заяві голова держави наголосив, що вважає дії щодо зміни керівництва установи незаконними. Він також заявив про необхідність відновлення конституційного порядку та закликав урядові сили, які перебували біля Трибуналу, залишити його територію.
Прем’єр-міністр Дональд Туск, навпаки, назвав відновлення верховенства права обов’язком уряду. За його словами, після років беззаконня за часів партії «Право і справедливість» цей процес є складним, але іншого шляху немає.
Конфлікт, який триває з 2015 року
Щоб зрозуміти нинішнє загострення, потрібно повернутися до 2015 року.
Конституційний трибунал — це орган, який перевіряє, чи відповідають закони та інші нормативні акти Конституції Польщі. Суддів установи обирає Сейм на дев’ять років.
Саме навколо призначення суддів і виникла суперечка, наслідки якої відчутні досі.
Наприкінці роботи парламенту, де більшість мали «Громадянська платформа» та Польська селянська партія, Сейм обрав п’ятьох суддів Конституційного трибуналу. Однак терміни їхніх повноважень завершувалися в різний час: троє мали звільнити посади ще за попереднього парламенту, а двоє — вже за нового.
Конституційний трибунал визнав законним обрання трьох суддів, але визнав неконституційною правову підставу для обрання двох інших.
Після парламентських виборів до влади прийшла партія «Право і справедливість». Новий Сейм обрав інших кандидатів на ці посади. Президент Анджей Дуда прийняв присяги від новообраних кандидатів, але не прийняв їх від трьох суддів, обраних попереднім парламентом.
Так виникла суперечка про те, хто має право обіймати ці посади. Суддів, обраних новим Сеймом на місця, які вже мали законно обраних представників, почали називати «суддями-дублерами».
Згодом конфлікт поширився на роботу самого Трибуналу. Виникали суперечки щодо складу суддівських колегій, публікації рішень та незалежності установи.
У 2021 році Європейський суд з прав людини у справі Xero Flor проти Польщі встановив порушення права на суд, створений відповідно до закону. Йшлося про участь у розгляді справи судді, обрання якого було визнане неналежним.
Після парламентських виборів 2023 року до влади прийшла коаліція на чолі з Дональдом Туском. Вона заявила про намір відновити верховенство права та реформувати судову систему.
Однак зміна уряду сама по собі не припиняє повноважень суддів. Їх обирають на дев’ять років, а правовий статус суддів, призначених у різні роки, залишається предметом юридичних суперечок.
Нове загострення пов’язане також із призначенням суддів, обраних нинішнім Сеймом. Президент Кароль Навроцький не прийняв від частини з них присяги. Уряд вважає, що голова держави зобов’язаний забезпечити початок виконання ними обов’язків. Президентська сторона не погоджується з таким підходом і ставить під сумнів законність окремих рішень щодо складу Трибуналу.
У жовтні 2026 року це питання розглядала Венеційська комісія — дорадчий орган Ради Європи з конституційного права. У своєму висновку вона зазначила, що за певних умов присягу можна скласти без фізичної присутності президента, якщо дотримано необхідних вимог і голову держави належно повідомлено.
Водночас висновок Венеційської комісії — це експертна позиція, а не судове рішення, яке автоматично припиняє суперечку.
Політична боротьба чи відновлення правової держави?
Позиції представників юридичної та політичної спільноти щодо нинішніх подій суттєво різняться.
Адвокат Патрик Скальський вважає, що рішучі дії були необхідними для відновлення авторитету Конституційного трибуналу. На його думку, постійні суперечки щодо статусу суддів підривають довіру до установи.
Колишній голова Конституційного трибуналу Єжи Стемпєнь, натомість, наголошує, що президент не є керівником чи наглядовим органом Трибуналу. Він вважає, що саме судді мають ухвалити рішення, яке дозволить вийти із цієї складної ситуації, без політичного тиску.
Політологи також звертають увагу на можливі наслідки конфлікту напередодні парламентських виборів наступного року.
Доктор Роланд Зажицький із Вроцлавського університету зазначає, що політичні партії намагатимуться отримати дивіденди від нинішнього протистояння. У конфлікті зацікавлені не лише дві найбільші політичні сили, а й інші угруповання, зокрема «Конфедерація» та «Конфедерація Польської Корони».
Експерти також попереджають про ризики для міжнародного авторитету Польщі та її внутрішньої безпеки.
Колишній офіцер військової розвідки Мацєй Мориць наголошує, що внутрішній конституційний конфлікт може послабити здатність держави ухвалювати рішення, зокрема у сфері безпеки.
На особливу зацікавленість Москви й Мінська подіями в Польщі звернув увагу білоруський опозиціонер Анджей Почобут. За його словами, російська та білоруська пропаганда використовують внутрішні конфлікти Польщі для розпалювання суспільної поляризації.
Отже, нинішня суперечка навколо Конституційного трибуналу — це не лише боротьба за керівництво однією з державних установ. У її центрі — питання законності призначення суддів, межі повноважень президента та парламенту, довіра до державних інституцій і здатність Польщі зберігати політичну стабільність.
Polexit: чи може Польща залишити Європейський Союз?
Ще однією важливою темою тижня стали заяви лідера партії «Право і справедливість» Ярослава Качинського про можливий вихід Польщі з Європейського Союзу.
28 жовтня на форумі в Криниці-Здруй він заявив, що Євросоюз потребує термінового реформування. Якщо цього не вдасться досягти, Польща може розпочати переговори про вихід із об’єднання.
Ці слова викликали гостру реакцію представників правлячої коаліції.
Заступник міністра цифровізації Рафал Росінський назвав пропозицію небезпечною та нагадав про переваги членства Польщі в ЄС, зокрема для сільського господарства.
Депутат від Лівиці Анджей Шейна наголосив, що реформування Євросоюзу може бути предметом переговорів, однак це не означає необхідності виходу з об’єднання.
Голова парламентського клубу «Центр» Мирослав Сухонь також розкритикував слова Качинського. Він звернув увагу на досвід Великої Британії після Brexit і можливі економічні наслідки такого рішення для Польщі.
Тим часом у Міністерстві закордонних справ заговорили про додаткові правові запобіжники, які унеможливили б ухвалення рішення про вихід із ЄС лише парламентською більшістю.
Заступник міністра закордонних справ Ігнацій Немчицький запропонував, щоб таке рішення ухвалювали на загальнонаціональному референдумі. Він нагадав, що вступ Польщі до Євросоюзу у 2003 році також затвердили шляхом голосування громадян.
Подібний механізм уже пропонувала партія «Польща 2050». Її законопроєкт передбачає проведення двох референдумів: перший — щодо початку процедури виходу з ЄС, другий — щодо затвердження остаточних домовленостей.
У президентському оточенні закликають не трактувати слова Качинського як прямий заклик до Polexit. Радник президента Шимон Стаховяк стверджує, що лідер PiS передусім говорив про необхідність реформування Європейського Союзу.
Водночас сам Качинський не виключив жорстких методів тиску на ЄС. Він назвав Європейську комісію джерелом проблем і заявив, що початок переговорів про вихід Польщі може стати одним зі способів домогтися змін.
Процедуру виходу з об’єднання визначає 50-та стаття Договору про Європейський Союз. Вона передбачає переговори щодо умов виходу.
Таким чином, дискусія про Polexit наразі залишається частиною політичної боротьби в Польщі. Водночас пропозиції щодо референдуму та додаткових правових гарантій свідчать, що питання членства країни в ЄС стає дедалі важливішим для польської політики.
Радіодиктант єдності: українське слово у Варшаві
У Варшаві українці зібралися разом, щоб написати Радіодиктант національної єдності.
У музичній історичній студії імені Владислава Шпільмана Польського радіо цього року було близько 80 учасників. Українці, які через війну опинилися в Польщі, представники громадських організацій, дипломати та польські друзі, які вивчають українську, сіли за столи з аркушами й ручками.
Цьогорічний текст написав український письменник і ветеран Артур Дронь. Він має форму листа — короткого, сучасного, ніби повідомлення в месенджері. У ньому йдеться про кохання, зустрічі та зв’язок, який не зникає навіть на відстані.
Для багатьох учасників диктант став не лише мовною практикою, а й можливістю відчути зв’язок із домом та одне з одним.
День усіх святих: пам’ять, яка об’єднує покоління
1 листопада в Польщі відзначають День усіх святих і згадують померлих.
Родини відвідують цвинтарі, запалюють свічки та залишають квіти. Для багатьох це не лише релігійний обряд, а й важлива родинна традиція — можливість згадати близьких, розповісти дітям про тих, кого вони вже не застали, і побути разом.
Водночас наприкінці жовтня в Польщі дедалі помітнішим стає Halloween. Діти перевдягаються в костюми, прикрашають будинки та ходять по солодощі.
У деяких парафіях натомість організовують бали й ходи святих, пропонуючи дітям переодягатися у своїх покровителів. Так традиція вшанування святих поєднується із сучасними формами дитячих розваг.
20:13 PIDSUMKY_PL_2026_10_31.mp3 Трибунал на межі, Polexit у дискусіях: головні події тижня в Польщі
IAR/PR/PRDU/Опрацював Володимир Гарматюк