Жінки у Польщі вимагають від влади лібералізації абортного законодавства, зокрема, виконати давню обіцянку і зробити аборти до 12-го тижня вагітності легальними, безпечними й доступними. 22 жовтня у 28 польських містах відбулися акції протесту під гаслом «Червона картка за аборти» (Czerwona Kartka za Aborcję). Їх організували феміністичні та жіночі ініціативи, зокрема фонд Widzialne, загальнопольська ініціатива Strajk Kobiet, Inicjatywa Wschód, а також Aborcyjny Dream Team.
Протестувальниці вимагали від влади виконати обіцянки й перестати відкладати питання репродуктивних прав. Поки політики сперечаються про законодавчі зміни, жінки звертаються по допомогу до громадських організацій, а лікарі нерідко бояться брати на себе відповідальність за проведення процедури. Про обмеження, бюрократичні перешкоди та боротьбу за репродуктивні права розповіла представниця польського жіночого руху, співорганізаторка акції «Червона картка за аборти» і учасниця організації Inicjatywa Wschód Марія Бембенек.
У Польщі жінка може мати законні підстави для переривання вагітності, але це не гарантує, що вона зможе скористатися своїм правом. Навіть коли вагітність становить загрозу її здоров'ю або життю, пацієнтки стикаються з відмовами лікарів, затягуванням процедур і необхідністю отримувати додаткові погодження. Часами це призводить до втрати здоров’я жінки, або до її смерті. Як розповіла Марія Бембенек, чинне польське законодавство про переривання вагітності ґрунтується на законі 1993 року. Спочатку він передбачав три підстави для легального аборту: якщо вагітність настала внаслідок злочину, якщо існувала загроза життю або здоров'ю жінки, а також у разі виявлення важких вад розвитку плода. Виняток, який дозволяв переривання вагітності у разі виявлення вад розвитку плода, скасували у 2020 році рішенням Конституційного трибуналу. Це спричинило масштабні протести в Польщі, відбулася одна з найбільших мобілізацій жіночих і феміністичних рухів.
«Коли до влади прийшла нині правляча коаліція, громадськість очікувала змін до антиабортного законодавства. Адже Дональд Туск обіцяв, що аборти в Польщі будуть легальними, безпечними та доступними до 12-го тижня вагітності. Ми сподівалися, що ситуація зміниться, навіть попри те, що спочатку жоден законопроєкт про лібералізацію абортного законодавства не пройшов через Сейм. Натомість вони потрапили до так званої "парламентської заморозки". Упродовж двох років вони перебували в комісії з питань абортів, але за цей час вона жодного разу не зібралася. Це стало величезним розчаруванням для організацій, які боряться за репродуктивні права. А відповідальність за забезпечення доступу до абортів повністю лягла на громадські організації. Саме вони залишалися єдиними структурами, здатними допомагати жінкам у Польщі, які потребували переривання вагітності. Така ситуація неприпустима, адже допомога під час аборту є медичною послугою, і саме держава повинна забезпечувати її доступність», — пояснила Марія Бембенек.
За її словами, активізація протестного руху змусила політиків повернутися до теми, яку вони тривалий час намагалися не порушувати. Сейм 20 жовтня проголосував за два законопроєкти. Перший — передбачав часткову декриміналізацію допомоги в перериванні вагітності. Переривання власної вагітності в Польщі не є незаконним, проте юридичні наслідки можуть бути для партнера, якщо він допомагає жінці отримати таблетки для медикаментозного аборту.
«Цей законопроєкт мав частково декриміналізувати таку допомогу. Але відповідна норма все одно залишається в Кримінальному кодексі. Для нас, представниць феміністичного руху, цього недостатньо, адже лікарі й надалі можуть посилатися на цю норму, щоб відмовлятися проводити аборти в Польщі. Це була спроба створити враження, що влада діє і пам'ятає про проблему. Не варто боятися сказати, що ці кроки мали також на меті зупинити нашу суспільну мобілізацію. Другий законопроєкт передбачає відновлення раніше скасованої третьої підстави для легального переривання вагітності — у разі виявлення вад розвитку або захворювань плода. Його подавали як певний успіх коаліції, однак особисто я так не вважаю. Сама коаліція не продемонструвала повної підтримки цього рішення. Для нас це також чіткий сигнал, що для уряду Дональда Туска питання абортів і надалі не є пріоритетом. Але навіть, якщо обидва законопроєкти пройдуть через Сенат і президент не накладе на них вето, вони фактично не змінять реального доступу до абортів у Польщі. Відповідальність і надалі залишатиметься на неурядових організаціях», — зауважила активістка.
Вона порівняла, що за останні півроку в польських лікарнях провели близько 500 абортів, тоді як організація Aborcja Bez Granic за цей час допомогла провести близько 50 тисяч абортів. У 2024 році Міністерство охорони здоров'я Польщі опублікувало рекомендації для лікарень і медиків щодо застосування чинного законодавства. Зокрема, відомство наголосило, що загроза психічному здоров'ю також може бути підставою для легального переривання вагітності, а для підтвердження такого стану достатньо висновку одного лікаря. Попри це, на практиці доступ до процедури залишається нерівномірним. Лікарі часто бояться юридичних наслідків і намагаються отримати додаткові погодження від керівництва, перш ніж ухвалити рішення.
«Ми маємо чітко розуміти, що допоки не відбудеться повна декриміналізація допомоги в проведенні абортів, усе й надалі залежатиме від окремих лікарів. Саме тому ми не можемо задовольнятися "косметичними" змінами в законодавстві. Тут потрібні цілком зрозумілі правила для всіх і повна підтримка з боку держави. Коли лікарям погрожують, а Міністерство охорони здоров'я, наприклад, мовчить у ситуаціях, коли з лікарень витікають персональні дані пацієнток, очевидно, що розраховувати на державу в цьому питанні ми не можемо», — додала Марія Бембенек.
У випадках, коли жінка хоче перервати небажану вагітність, можливості ще обмеженіші: їй доводиться шукати допомоги в громадських організаціях або виїжджати за кордон, що буває неможливо, якщо це іноземка, яка очікує на документ для легалізації перебування. Процеси у Польщі можуть тривати кілька років. У такій ситуації жінка може опинитися перед вибором між продовженням небажаної вагітності та пошуком самостійних способів її переривання, яке створює додаткові ризики для здоров'я.
«На сьогодні є достатньо добре задокументовані дані, які свідчать про те, що заборони абортів не зменшують їхньої кількості. Аборт у Польщі був і буде незалежно від будь-яких законодавчих заборон. Роль держави та те, що вона справді може гарантувати за допомогою законодавства, — зробити аборти легальними й безпечними. На щастя, у Польщі працюють організації, які допомагають жінкам, зокрема Aborcja Bez Granic, а також організація Martynka, яка підтримує українок. Загалом закони існують для того, щоб гарантувати громадянам і людям, які перебувають у країні, доступ до медичної допомоги відповідно до чинного законодавства. Польща не повинна очікувати, що цю функцію виконуватимуть громадські організації», — зазначила Марія Бембенек.
В Україні аборт легальний, однак донедавна пацієнтки могли зіткнутися з неетичною поведінкою медиків, мовляв «самі винні», «треба було думати раніше».
Окрема проблема у Польщі — доступ до екстреної контрацепції. Таблетки «після» досі не продаються повністю без рецепта, як того вимагають жіночі організації. Марія Бембенек також звертає увагу на політизацію теми абортів. На її думку, політики різних партій використовують репродуктивні права як інструмент передвиборчої боротьби, тоді як для жінок це питання щоденного життя, здоров'я, а іноді й виживання. У цій дискусії, вважає активістка, надто мало уваги приділяють досвіду самих жінок, медичним знанням і роботі організацій, які безпосередньо допомагають людям. Натомість рішення часто ухвалюють ті, хто ніколи не опиниться в ситуації небажаної вагітності, — чоловіки.
«Мені здається, що в Польщі питання абортів настільки політизували, що в певний момент забули, що йдеться передусім про людську гідність, базові права людини та здоров'я вагітної жінки. Аборт перетворився на своєрідний козир у політичній грі. І це стосується всіх політичних сил. Адже, правляча коаліція також використовувала питання абортів як розмінну монету. Це страшно і показує, що ці люди не уявляють, у яких ситуаціях опиняються жінки. Але для нас, організацій, які захищають права жінок, це питання життя і смерті. І ми знаємо, що не можемо довірити його вирішення жодній політичній партії. Ми не можемо чекати більше ані дня. Політики нарешті повинні зрозуміти, що ми не збираємося чекати й не будемо задовольнятися тим, що вони спробували щось змінити. Для нас це питання, яке не передбачає компромісів: або в Польщі аборти легальні, безпечні й доступні, або жінки й надалі страждатимуть», — наголосила Марія Бембенек.
Попри розчарування діями правлячої коаліції та брак фінансування, жіночі організації не планують припиняти кампанії за зміну законодавства. Вони готують нові акції та збираються продовжувати тиск на президента й парламент.
«Ми будемо тиснути на кожного і робитимемо це доти, доки аборти в Польщі не стануть легальними, безпечними й доступними. Польські жінки звикли протестувати, виходити на вулиці й вимагати від політиків відповідей. Ця боротьба триває вже дуже довго, але ми не збираємося здаватися. Я вірю, що в Польщі відбудуться зміни. І вже зараз ми готуємо акції, спрямовані на те, щоб посилити тиск на президента. Ми не забудемо про це питання. Політики можуть забути про аборти, але ми — ні. І ми виграємо цю боротьбу. Питання лише в тому, коли це станеться. І скільки разів нам ще доведеться виходити на вулиці, нагадувати про себе політикам. Але для нас це питання життя і смерті, тому ми просто не здамося», — підсумувала активістка.
Розмовляла Христина Срібняк