X
Шановний Користувачу,
25 травня 2018 року набуло чинності Розпорядження Європейського парламенту і Ради (ЄС) 2016/679, прийняте 27 квітня 2016 р. (RODO). Заохочуємо до ознайомлення з інформацією про обробку персональних даних на порталі PolskieRadio.pl
1.Адміністратором даних є Polskie Radio S.A. з головним офісом у Варшаві, al. Niepodległości 77/85, 00-977 Warszawa
2. У справах, пов’язаних з Вашими даними, слід звертатися до Інспектора охорони даних, e-mail: iod@polskieradio.pl, тел.: 22 645 34 03
3.Персональні дані оброблятимуться у маркетингових цілях на основі наданої згоди.
4.Персональні дані можуть надаватися виключно з метою належного надання послуг, обумовлених у політиці приватності.
5.Персональні дані не надсилатимуться за межі Європейського економічного простору або до міжнародних організацій.
6.Персональні дані зберігатимуться протягом 5 років від закриття облікового запису, відповідно до законодавчих положень.
7.Ви маєте право на доступ до своїх персональних даних, їх виправлення, перенесення, усунення або обмеження обробки.
8.Ви маєте право на внесення протесту щодо подальшої обробки, а у випадку висловлення згоди на оброку персональних даних – на її відкликання. Використання права на відкликання згоди не розповсюджується на обробку, що мала місце до моменту відкликання згоди.
9.Ви маєте право на подання скарги до наглядового органу.
10.Polskie Radio S.A. повідомляє, що в процесі обробки персональних даних не приймаються автоматизовані рішення та не застосовується профілювання.
Більше на цю тему Ви знайдете на сторінках персональні дані та політика приватності
Розумію
Українська Служба

Чим є мислення? (Частина І)

20.11.2021 16:02
Філософський фейлетон Антона Марчинського
Аудіо
  • Мислення, мова, розмова. Філософський фейлетон Антона Марчинського
    . ,
"Мислитель" на могилі Оґюста Родена. Медон, ФранціяWikimedia: Ibex73 - CC BY-SA 4.0

Пояснюючи сутність мислення, автори відповідних статей у більшості відомих мені філософських енциклопедій та словників, виданих впродовж останнього, скажімо, півсторіччя, у вступі до цих статей визначають її дуже схожим чином. Приблизно як, по-перше, вирішення задач із нестандартними або й невідомими дотепер вихідними даними та умовами, що веде до утворення нового досвіду та ревізій попереднього. Та, по-друге, результатом такого упорядкування стає знання, світогляд тощо.

Такий підхід, безперечно, відповідає певному розумінню, що випливає зі здорового глузду, а отже – більш чи менш свідомо – поділяється більшістю людей, котрим такий здоровий глузд притаманний. Це, однак, не означає, що цей підхід гарантовано відповідає сутності мислення і що, відповідно, він залишався незмінним упродовж усієї історії змагань людства із питанням про те, чим же мислення є. Адже й сам здоровий глузд, якісь найрозповсюдженіші форми повсякденного бачення, інтерпретації та маніпулювання із дійсністю зовсім необов’язково є сталими – вони можуть разом із цією дійсністю змінюватися. Отже, те, що здавалося природнім і беззаперечним в одну епоху, в одній культурі, може виглядати безглуздим – в іншій.

Тож і цей підхід питомий для нашої епохи, нашої культури. Зрештою, він досить новий. Його коріння можна шукати у психології, яка на хвилі позитивізму (із певними напрямками логіки – з одного боку, та навіть фізіологією – з іншого) виникла та почала розвиватися як окрема дисципліна зовсім нещодавно – лише у ХІХ столітті. Так, зокрема, ми спостерігаємо за експериментальними і теоретичними пошуками Івана Павлова, який наближається до розуміння процесу мислення з боку безумовних та умовних рефлексів. Своєрідне протомислення в нього виявляється властивим не лише людям, але й багатьом іншим тваринам. Бачимо також і пропозицію німецько-американського психолога Вольфґанґа Келера, що визначає мислення як спроможність тварини знаходити вихід з ситуації потреби, що не має безпосереднього відповідника в попередньому досвіді та інстинкті[1].

Та, як зауважив професор Володимир Ніколко, мій перший провідник у логіці, таких форм вирішення задач, що спираються виключно на інстинкти і невербалізований досвід, а отже не є предметнодієвими, не можна назвати «"чистим" мисленням»[2]. Мисленням людини, що не мусить, а часом і не може тримати перед очима предмету свого завдання – їй достатньо його назвати й уявити, тобто вмістити у «психічній дійсності», - як каже Ніколко. Тоді воно вже з предмету фізіології перетворюється у предмет логіки і філософії: «"Чисте" мислення людини цікаве тим, що в такому випадку воно піддається вивченню, а також тим, що до нього зводиться кожне інше мислення людини»[3]. І врешті додає дефініцію: «У визначеному сенсі, "чистим" випадком мислення дорослої здорової сучасної людини є вирішення задач за посередництвом внутрішнього мовлення» [4], чи внутрішньої мови. Мовлення, мова, λόγος, щось, що, однак, наче пісок, вислизає крізь пальці дослідникам, зосередженим на вирішенні задач кожною твариною, знову опиняється в центрі проблеми. Зрештою, чого ж дивуватися? Як бо ж у логіці без λόγος’у? Мислення без нього, - як казали стародавні греки, - «οὐδε ὁ λόγος αἱρέει», себто немислиме.

І тут справді, як бачимо, незалежно від інтенцій сучасного логіка, з’являється давньогрецький мотив. Як бо мислення визначають древні? Першим тут на думку спадає Сократ з Платонівського «Теетета», який мисленням називає наступне:

«Розмову [λόγον], що її сама із собою веде душа, до чого б не приглядалася. Виявляю це тобі, хоча сам добре цього не знаю. Адже так, а не інакше, вона переді мною постає, коли мислить, тоді наче розмовляє [διαλέγεσθαι] – сама себе питає і відповідає, і підтверджує, і заперечує. Коли ж відділяє [одне від другого], чи повільніше, чи швидше міркуючи, коли врешті скаже те саме і вже не вагається, ми це приймемо за судження [δόξαν]. Отже я мисленням [τὸ δοξάζειν] називаю мовлення [тут: λέγειν], а думку [судження – δόξαν] оголошую розмовою [висловлюванням – λόγον], але не з кимось, і не в голос, лише із собою» [5].

Коли Кант, отже, каже про мислення як про розмову з собою та внутрішнє слухання себе, коли декотрі психологи у ХХ столітті визначають мислення як внутрішню мову, а насамперед коли філософи, що аж ніяк не завжди йдуть у ногу з психологами, визначають мислення як розмову, діалог, що ми його невпинно ведемо із самими собою навіть ще перед тим, як навчимося будь-якої етнічної мови – тут варто згадати таких різних мислителів як, наприклад, Віттґенштайн та Ґадамер – шлях для них усіх торують Сократ із Платоном.

А разом із тим древні, замість остаточно розв’язати питання  мислення, дати відповідь, як здається, ще більше його ускладнюють. Або ж інакше – виявляють його складність. Мислення справді виявляє себе у мові, що її ми не мусимо озвучувати перед іншими. Проте воно неможливе як еготичний акт. Іншим виявляюся я сам для себе (на що особливий натиск у ХІХ столітті робив, зокрема, Фіхте). А завдяки цьому для мене можливі інші інші. Більше того, завдяки цьому для мене можлива інша іншість, що не зводиться до визначених учасників розмови, її конкретних адресатів. Та це лише пара з низки нюансів, що їх треба взяти до уваги, коли говоримо про мислення у такому ключі. Про мислення, що не перестає дивувати. Притому, якщо найглибше та найчистіше мислення є пошуком розуміння того, що нас оточує і перевершує, питанням і любов’ю до мудрості, то воно тотожне із філософією. А тій особливій розмові, що її ведуть із собою душі філософів, притаманне здивування, - зазначає грецький філософ в тому ж діалозі: «Це винятково знаменний для філософа стан - дивуватися. Немає іншого початку філософії, окрім цього, власне».

Про це, однак, піде мова у наступному фейлетоні.

Антон Марчинський


[1] За: В.Н. Николко, Краткий курс логики, 2 вид., Сімферополь 2000, с.17.

[2] Там само, с.18.

[3] Там само.

[4] Там само.

[5] Plato, Theaetetus [в:] Plato, Platonis Opera, ed. John Burnet. Oxford University Press. 1903. (http://www.perseus.tufts.edu/hopper/text?doc=Perseus%3atext%3a1999.01.0171%3atext%3dTheaet., доступ: 20.11.2021), 189e-190a (переклад мій – АМ).

Побач більше на цю тему: філософія filozofia

Філософія кольору

25.04.2020 16:06
«Кольори спроможні являтися незалежно від фактичної наявності пігментів, насичення ділянок спектру чи навіть очей. Вони криються десь глибоко в самій здібності їх сприймати та мислити». Філософський фейлетон Антона Марчинського

Мудреці та філософи

04.07.2020 16:42
Список з сімома мудрецями змінюється. Але тим, що не змінюється, є розуміння мудрості, яке тут криється, і те, як це контрастує з розумінням мудрості, притаманним філософії

«Найважливіша подія у житті»

18.07.2020 14:00
Філософський фейлетон Антона Марчинського

Три ідеї... метафізики. Між Кантом та Гайдеґґером

01.08.2020 16:28
Філософський фейлетон Антона Марчинського

Барбара Скарґа: світ, самотність, скінченність

08.08.2020 17:08
Філософський фейлетон Антона Марчинського

…якщо думаєте про мене, то без суму...

15.08.2020 16:20
Філософський фейлетон Антона Марчинського

Більше – поміж – менше: питання людини. На полях «Між нами тваринами» Анни Ауґустиняк

15.05.2021 12:31
Філософський фейлетон Антона Марчинського

Жива філософія: здивування і перформенс

26.06.2021 08:41
Філософське мислення – це жива дія, а отже, зокрема, перформенс та спектакль. Це виразно видно у досократиків, проте із приходом письма до філософської традиції, а отже негайно після Сократа, про цю особливість, з якої вона, власне, народжується, чергові покоління мислителів забувають

Чим є свобода?

10.11.2021 15:45
Філософський фейлетон Антона Марчинського