Раніше у нашому радіоциклі ми говорили про те, що з самого початку свого існування Польське радіо не забувало про своїх слухачів за кордоном, а головним чином про поляків та польську спільноту, що проживали в інших країнах. Згадаємо, що ще за місяць до офіційного відкриття радіостанції, 25 березня 1926 року, на Міжнародній радіоконференції у Женеві тодішній директор Польського радіо Зиґмунт Хамєц звернувся до поляків, які живуть у різних куточках світу. Захід транслювало Польське радіо, яке на той момент здійснювало регулярні, але пробні ефіри. Не бракувало приділення уваги співвітчизникам, що проживають за кордоном, і під час офіційного відкриття станції 18 квітня. Адже завдяки Польському радіо вони зможуть чути рідну польську мову і таким чином зберігати контакт з Батьківщиною.
«Ще більше це було відмічено в програмі, або також в коментарях, що пізніше з'явилялися в пресі в грудні 1926 року, коли вже було запущено десятикіловатну станцію Польського радіо в форті Мокотув. Це було тут недалеко від нас, на вулиці Рацлавицькій. І це був настільки міцний передавач, що він дозволяв слухати польські програми за кордоном, так само як і в Польщі можна було слухати радіостанції з зарубіжжя. Часопис Tygodnik Radio в грудні 1926 року випустив статтю про те, що “зараз Польща чудово чує захід», — зауважив Кшиштоф Саґан.
Формально початком регулярних ефірів, від яких можна вести відлік історії Польського радіо для закордону, прийнято вважати 1 березня 1936 року. Але ще на мить пропонуємо повернутися до року 1928-го і вирушити до Польського радіо в Катовицях. Адже тоді перший директор цієї радіостанції Стефан Тимєнєцький почав вести програму, яка згодом отримала назву «Французька поштова скринька». Виходила вона французькою мовою спочатку раз, а потім — двічі на тиждень. І в ній Тимєнєцький без офіційної риторики просто говорив зі своїми слухачами про все на світі. Передача стала неймовірно популярною, а листи надходили із найвіддаленіших куточків світу. Припускалося, що слухало її близько 2 мільйонів радіоабонентів.
«Програма виходила після 23-ї годині. І варто взяти до уваги, що небагато осіб на той час мали радіоприймачі, а також те, що 23 година — це не такий час, коли люди могли збиратися великими групами в залах, аби слухати ці передачі. Тому їхнє прослуховування в переважній більшості мало приватний характер. І саме тому цифра у 2 мільйони вражає. Зважаючи на те, що мільйонний радіоабонент в Польщі був зареєстрований на 10 років пізніше», — розповів Кшиштоф Саґан.
Стефан Тимєнєцький на Польському радіо у Катовицях
Про передачу «Французька поштова скринька», а також про Papu Stefana, так слухачі називали ведучого Стефана Тимєнєцького, адже прихильники програми стали справжньою радіородиною, ми говорили у 14-му випуску нашого радіоциклу. Цю статтю ви можете знайти на сайті польського радіо для України.
«Також не варто забувати про те, що робило центральне бюро Польського радіо. Це не були такі регулярні ефіри, як, наприклад, в Катовицях. Можливо, не було таких прямих передач, спрямованих для закордону. Але своєю загальною політикою головний канал Польського радіо теж прагнув бути почутим слухачами в інших країнах. Наприклад, з іноземними мовниками було погоджено про ретрансляцію передач із Польщі, через їхні передавальні станції. Tygodnik Radio писав про 10-хвилинну передачу для Америки, що відбулась 12 грудня 1931 року. Це була промова Зиґмунда Хамця англійською та польською мовами, яка через Берлін, Лондон і Атлантику дійшла до польської спільноти за океаном. В наступних роках Польське радіо організовувало концерти польських артистів для закордонних радіостанцій. Вони їздили до Риги, Таліна, Копенгагена, або до Відня. І там давали концерти, які транслювалися радіостанціями за кордоном для поляків, що проживали на цих землях. Але слухати ці програми насправді міг будь хто.
Таке ж поняття як «мовлення для закордону», або мовлення для поляків за кордоном, було впроваджено в 1931 році в програмі Польського радіо у Вільнюсі. Вона була орієнтована на польську спільноту, що мешкала на території сучасної Литви, а також Білорусі. Можливо, більш детальний аналіз програмок тогочасного ефірного мовлення, міг би скерувати нас до інших, більш ранніх дат, але мені, принаймні, вдалося знайти інформацію саме про 1931 рік. В цих передачах висвітлювалися якісь поточні справи, літературні та музичні програми. А також в передачах звучали святкові привітання, як в той час говорилося, для поляків за кордоном. І, наприклад, таке Великоднє привітав маршал сенату Владислав Рачкєвич», — додав Кшиштоф Саґан.
Польське радіо. Радіостанція у Вільнюсі.
Першою польською регулярною програмою, що надавалась для закордону на коротких хвилях, а вони дозволяли найкращу стабільну трансляцію на віддалені відстані, був канал Польського радіо у Познані. Про нього ми обов’язкового говоритимемо у наших подальших випусках. Зараз лиш побіжно згадаємо, що на відміну від інших радіостанцій, що вже діяли в той час, цей мовник в перші роки (з 1927 до 1933) не підпорядковувався безпосередньо Польському радіо. Він співпрацював з ним частково і деякі познанські передачі навіть ретранслювалися іншими каналами. Але формально станція була самоврядною, оскільки створювалася місцевими силами на основі субліцензія, отриманої від Польського радіо. Це було пов’язано з тим, що побудова нової радіостанції у Познані в плані загальної радіофонізації Польщі, передбачалося на кілька раків пізніше, натомість місцеві жителі прагнули чути польськомовні програми якнайшвидше. На коротких хвилях на закордон двічі на тиждень Познань почала мовити в 1929 році. Більшою мірою це були культурні та просвітницькі передачі, наприклад, літературні програми, радіоп'єси, знайомства зі справою видатних поляків. У 1933 після закінчення субліцензія Познанська станція увійшла до структури Польського радіо і почався новий епізод у її розвитку. Адже завдяки інвестиціям потужність передавачів було збільшено в багато разів, як і охоплення та вплив. І це був такий період в історії Польського радіо, ще до його націоналізації, адже, як ми згадували ще у перших наших випусках, спочатку воно було акціонерним товариством, яке належало переважно його засновникам, а держава мала лише певну частку акцій. Натомість з середини 1930-х років держава вже володіла повним пакетом акцій. І це значною мірою вплинуло вплинуло на зміну підходу до формування мовлення. Адже раніше радіостанції не мали сталої ефірної сітки, вона активно змінювалася. Натомість з моменту націоналізації Польського радіо було вирішено запровадити чітку структуру програм, зокрема це стосувалося і передач для закордону.
Запрошуємо слухати аудіоверсію матеріалу у прикріпленому файлі
Христина Срібняк, Krzysztof Sagan