Targi Wschodnie — це щорічна виставка польської та міжнародної промисловості, що відбувалася у Львові з 1921 по 1939 роки. Її метою було зробити місто Лева центром торгівлі Польщі зі східними країнами, зокрема Румунією та СРСР. Тодішні події, архітектуру виставок та рекламні заходи, які тоді проводилися виробниками, зафіксувала велика кількість світлин та листівок. Щодо місця проведення ярмарку, то спершу його організатори накинули оком на приміщення Політехнічного інституту. Проте, отримали категоричну відмову. Остаточним місцем проведення Торгів став Стрийський парк, де уже відбувалися Крайова і Військова виставки. Для проведення запланованого ярмарку було підготовлено 48 торгових павільйонів, декотрі з яких збереглись ще від Крайової виставки у 1894 році. Проте, перший рік Targów Wschodnich виявився не дуже успішним. Робітникам не вдалося вчасно завершити усі технічні роботи, тому відвідувачі ярмарку чули гуркіт будівництва та спостерігали за возами, на котрих з поспіхом вивозили невикористані будівельні матеріали. Вплинуло на репутацію заходу і те, що під час відкриття ярмарку відбувся замах на Юзефа Пілсудського. І хоча керівник Польської держави не постраждав, інцидент природно привернув до себе головну увагу преси, і це було не на користь промоції торгів. Врахували попередні помилки під час других Targów Wschodnich. 20 серпня 1922 roku Kurier Polski писав: «Приблизно за місяць у Львові розпочнеться другий Міжнародний Східний ярмарок. Місто готується до нього з особливою ретельністю, адже сюди з'їдуться купці з Польщі та з-за кордону. Територію виставки значно розширили, вона вже має понад 220 тисяч м². Побудовано велику залізничну під'їзну колію, а також дороги, що з'єднують виставковий центр з центром міста. Прокладено електричні, газові та телефонні мережі, водопровід і трамвайну лінію. Були зведені нові ярмаркові павільйони, серед іншого, Центральний павільйон, Палацу мистецтв, та палац Східного ярмарку. Над ними працювали найвідоміші львівські архітектори: Ян Баґінський, Тадеуш Станіслав Врубель, Стефан Бачинський та Антоні Диґат, — творець павільйону Польського радіо. Вже у 1921 році ярмарок був дуже популярним. Участь у ньому взяли представники з понад десятка країн: Німеччини, Австрії, Чехії та балканських держав».
Міжнародний Cхідний ярмарок у Львові
У 1922 році Східний ярмарок у Львові став найбільшим торговим заходом у Польщі. У ньому взяли участь 1852 виробники власної продукції, з них 1608 — представники з Польщі. Це був ярмарковий рекорд, який ніколи більше не перевершувався. Як писав Kurier Polski у 1922-му році, Львів ставав головним центром торгівлі зі східними країнами, не лише з радянською Росією та Румунією, а й з азіатськими державами. Другий Східний ярмарок був організований з великим масштабом, він мав свою власну залізничну колію від станції Персенківка на трасі Львів—Чернівці, а також сполучну систему доріг до центру Львова. Здано в експлуатацію нові ярмаркові павільйони за проєктами найвидатніших львівських і не тільки архітекторів.
«Східний ярмарок був найбільшим торговим заходом у Польщі. У ньому брали участь переважно німці, австрійці, чехи та представники балканських держав. Переважали металеві вироби, машини та транспортні засоби. Продукція харчової, хімічної та текстильної промисловості. Але не бракувало й захопливих супровідних заходів, таких як покази мод, ярмарки тварин і птахів, а також виставки собак. І тому ті львів'яни, які нічого не купували і не продавали, також охоче відвідували ці ярмарки», — писав у Енциклопедії історії ІІ-ї Речі Посполитої Януш Калінський.
Востаннє Targi Wschodnie відбулися в 1938 році. Наступного року їхньому проведенню зашкодила Друга Світова війна. Хоча існує інформація, що вони навіть встигли відкритись 1 вересня, — в той самий день, коли Німеччина напала на Польщу.
Фрагмент центрального павільйону. На задньому плані вежа павільйону лікеро-ромового заводу Бачевського у Львові
Говорячи про історію Східного ярмарку, не можемо оминути участі у ньому Польського радіо. Але цю розповідь розпочнемо за три роки раніше із будівництва дерев'яної Вежі Бачевського, яка за формою нагадувала кришталевий графин. Зведена вона була у 1926 році на території ярмарку у рекламних цілях львівського виробника лікеро-горілчаних виробів Бачевського. Нижній поверх займав площу 36-ти квадратних метрів. Вікна використовувалися для реклами, а також, ймовірно, для продажу продукції. На високій щоглі, що увінчувала 20-метрову споруду, майорів прапор з датою 1782 року — роком заснування фабрики. На верхівці вежі з обох боків був напис Baczewski, а під ним — полиці, заповнені сотнями пляшок з продукцією. У 1929 році цю будівлю орендувало Польське радіо, і це стало першим приміщенням радіостанції, а в 1930 році радіо вперше взяло участь у ярмарку. Під час виставки гості могли відвідати спеціально підготовлену студію під відкритим небом та приміщення радіостанції, розташовану неподалік. 10 січня 1930 року монтаж радіостанції було завершено, а також були встановлені антенні вежі, завдяки яким по всій Польщі пролунали знамениті слова: Hallo hallo tu mówi Polskie Radio Lwów. А ось чим розважало Польське радіо відвідувачів Східного ярмарку у 1937 році.
«На час цієї виставки там була організована студія, де була кімната з підписами "диктор", "мікрофон". Стояли також стільці для оркестру. А ще показували мініатюри, що ілюстрували те, як працювали радіопрограми для хворих в госпіталі, оскільки відповідна передача для пацієнтів у лікарнях насправді була. Вів її священик. Но фото видно, як сестра опікується хворими, а біля ліжка стоїть гучномовець. І ця експозиція користувалася великою увагою. Також в рамках концертів, що транслювалися Польським радіо, з ярмарку можна було передати вітання і побажання своїм близьким та друзям. І це була виставка 1937-го року. В 38-му відбулося повернення до традиції щорічних радіо виставок, які з 26-го року проводилися у Польщі. У мене є офіційний путівник виставкою 1938 року. На його початку розповідається про Польське радіо загалом, про його окремі радіостанції і передачі. Ну і, звичайно, він містив рекламу про те, що можна побачити на виставці, де описується кожен стенд, якій компанії він належить. Містилася тут і програма передач, які транслювалися з території цієї виставки: виступи оркестру і розважальні концерти, танцювальна музика та розважальна передача "Під вечір при мікрофоні"», — розповів Кшиштоф Саґан.
Але участю на Східному ярмарку діяльність Польського радіо у Львові не обмежувалася. Радіо намагалося охопити якомога більше слухачів з інших регіонів Польщі, наприклад, з Полісся або з Волині, жителі яких не мали змоги спеціально приїздити на ярмарок до Львова. Тому Польське радіо організовувало спеціальні бригади, які вирушали до маленьких містечок, аби познайомити місцевих із радіо. Про них в 1939 році писав журнал WIRUS.
«І до сьогодні це називається wóz transmisyjny (мобільна радіостудія — ред.). Це був автомобіль, який мав антену або міг підключатися до телекомунікаційних кабелів, які могли транслювати ефіри прямо з місця на радіостанцію. В експлуатації радіо було кілька таких автівок. Якщо йдеться про згадане Полісся, то це була дуже болотиста місцевість, особливо навесні, куди на машині дістатися було дуже складно. Машина загрузла би в багнюці і проїхати можна було тільки кіньми. Але, оскільки в цій місцевості був добре розвинений водний транспорт через річкові канали, то з'явилися спеціальні моторні човни, які містили усю необхідну радіоапаратуру, аби дістатися до кожного куточка Полісся. І це було вперше в Європі. І тут я хочу процитувати одну із статей журналу WIRUS: "Умови поліської місцевості змушують Польське радіо застосовувати особливі методи роботи. І тому вперше в Європі з пропагандистською метою будуть запущені моторні човни, повністю оснащені повним електроакустичним обладнанням, тобто потужними напрямленими гучномовцями, підсилювачами, мікрофонами, адаптером і так далі, що при ідеально розгалуженій мережі водних шляхів гарантує можливість досягти найвіддаленіших точок Полісся". І був організований цілий місяць радіо на Поліссі. Також було відкрито студію у Пінську, але і до нього треба було ще доїхати. А йшлося про те, аби Польське радіо могло дістатися до всіх. І в цій статті також згадується, що у підготовці цього брали участь 20 працівників зі Централі Польського радіо», — доповнив Кшиштоф Саґан.
Ці спеціальні радіопатрулі допомагали людям з тим, як правильно встановити антену, або збирати найпростіший радіоприймач. І ці популяризаторські заходи були доволі ефективними, тому що перед Другою світовою війною Польське радіо вже досягло позначки у мільйон абонентів.
Пропонуємо прослухати звуковий аудіофайл.
Христина Срібняк, Krzysztof Sagan